Постанова 4857 № 500/885/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/885/23 пров. № А/857/9727/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 500/885/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, суддя в 1-й інстанції Баб`юк П.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 01.05.2023,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» (далі позивач, ТОВ «АЛЬ-ПАК») звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 403070/2023/000012/1 від 23.02.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час винесення оскаржуваного рішення митницею порушено вимоги статей 53, 54, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України. Покликається на те, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Окрім цього, митниця на підтвердження числового значення митної вартості товару прийняла рішення про витребування у декларанта всіх документів, які передбачені частинами другою-четвертою статті 53 Митного кодексу України. На думку позивача, приписи вказаних норм матеріального закону, хоча й відносять до виключних повноважень відповідача право на витребування в декларанта документів для підтвердження числового знання митної вартості товару, однак чітко регламентують правові підстави реалізації таких повноважень та зобов`язують митний орган витребувати виключно ті документи, які відповідають правовій підставі, що обумовила таку необхідність. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA 403070/2023/000012/1 від 23.02.2023. Стягнуто з Тернопільської митниці в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог, покликається на те, що оскільки ТОВ «АЛЬ-ПАК» не змогло підтвердити заявлену митну вартість товару в порядку, що передбачений Митним кодексом України, а відтак і обраний метод її визначення, то митний орган, з урахуванням приписів статей 53, 54, 55, 57, 63 Митного кодексу України (далі МК України) прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Вказує, що 17.02.2023 уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення митну декларацію, у якій до митного оформлення заявлено товар «ПЕТ гранулят (поліетилентерефталаг), марки TLЕ-101 - 44 т внутрішня в`язкість 0.8020-0.8080 дл/г, температура розплаву 247,9 гр. С, ацетатальдегід 0.45 - 0.47 ррт, вміст вологи 0.03 %, СООН 31,2 - 33,3 ммоль/кг. Призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів». Торгівельна марка: DSR, виробник: DRAGON SPECIAL RESIN (XIAMEN) CO., LTD Китай (CN)». До митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю 105-2, 106-2, 200-2, 911-1. Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів. Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах та додатково доданих документів уповноваженою особою декларанта. Таким чином, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Судом першої інстанції вірно встановлено, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ТОВ «АЛЬ-ПАК» (код ЄДРПОУ 44020492, 79024, Львівська обл., м. Львів, вул. Промислова, будинок 21) здійснює господарську діяльність у сфері виробництво інших виробів із пластмас (КВЕД 22.29 (основний) та ін. ТОВ «АЛЬ-ПАК» зареєстроване в Реєстрі 10.01.2022. Щодо рішення про коригування митної вартості товару UA 403070/2023/000012/1 від 23.02.2023. Між позивачем та компанією «СОNNЕX LLS» (США) укладено контракт №СNАР-2210 від 01.10.2022. Із умов Контракту №СNАР-2210 від 01.10.2022 вбачається наступне: - продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити полімери різних марок і різного призначення в подальшому іменований товар в повній відповідності з технічними характеристиками; в кількості; і на умовах CFR, CIF, СРТ порти Польщі, Румунії, України, або інші згідно з додатками до цього Контракту; - ціни на Товар встановлюються за метричну тонну Товару в доларах США для кожної партії, що поставляється за цим Контрактом, визначається Сторонами в Додатку; - ціни за метричну тонну Товару включають вартість упаковки, маркування, доставки до місця поставки і страхування (відповідно до умов поставки) і вказуються в Додатку; - оплата за Товар повинна бути здійснена у валюті долар США на умовах, в терміни, і в сумах, зазначених в Додатках; - покупець повинен здійснити оплату банківським грошовим переказом на реквізити Продавця, зазначені в п.12 цього Контракту; - умови поставки Товару Сторони розуміють CFR, CIF, СРТ, порт призначення в тлумаченні Інкотермс-2010, якщо інше не зазначено в Додатку. Зокрема, в Додатку №2 від 22.11.2022 визначено умови платежу, де передбачено 100% попередня оплата до прибуття товару в порт призначення для випуску телекс релізу коносаменту. У зв`язку із поставкою товару, відповідно до умов Контракту, в ТОВ «АЛЬ-ПАК» виник обов`язок із складання та подання митної декларації. 17 лютого 2023 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA403070000057U7, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар: «ПЕТ гранулят (поліетилентерефталаг), марки TLЕ-101 - 44 т внутрішня в`язкість 0.8020-0.8080 дл/г, температура розплаву 247,9 гр. С, ацетатальдегід 0.45 - 0.47 ррт, вміст вологи 0.03 %, СООН 31,2 - 33,3 ммоль/кг. Призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів». Відповідно до графи 44 МД, уповноваженою особою ТОВ «АЛЬ-ПАК» на підтвердження митної вартості товарів подано наступні документи: - пакувальний лист № 271 від 05.12.2022; - рахунок-проформа № DSR-202248 від 22.11.2022; - рахунок-фактура (інвойс) № DSR-202248 від 22.11.2022; - коносамент № 1КТ758271 від 10.12.2022; - накладна УМВС № 2151275263 від 15.02.2023; - накладна УМВС № 2151275297 від 15.02.2023; - декларація про походження товару № DSR-202248 від 22.11.2022; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару №230109/000029180 від 09.01.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2 від 09.02.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № СNАР-2210 від 01.10.2022; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток № 2 від 22.11.2022; - договір про надання послуг митного брокера № 13/09/22 від 13.09.2022; - договір (контракт) про перевезення № АП-2209 від 01.09.2022; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9587085 від 20.02.2023; - інші некласифіковані документи - сертифікат аналізів № б/н від 22.11.2022; - інші некласифіковані документи - сертифікат бенефіціара № б/н від 22.11.2022; - копія митної декларації країни відправлення № 370820220000682213 від 06.12.2022. Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» /далі - АСМО «Інспектор»/ згенеровано форми митного контролю: «105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; «106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». «202-1 Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації». «911-1 Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки». ТОВ «АЛЬ-ПАК» отримано електронне повідомлення (запит) митного органу наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією». Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці було надано наступні документи: договір заявка про надання послуг № 0602/20233КТ від 06.02.2023; калькуляцію №б/н від 22.11.2022; прайс лист виробника товару № б/н від 22.11.2022; комерційну пропозицію № б/н від 22.11.2022; Крім того, листом від 23.02.2023 № б/н уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що всі наявні документи стосовно підтвердження митної вартості подані, до 10 днів інших документів надати не можуть. 23 лютого 2023 року Тернопільською митницею Державної митної служби України прийнято рішення №UA403070/2023/000012/1 про коригування митної вартості товару. У пункті 33 даного рішення зазначено наступне: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом подані додатково такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: договір про надання послуг від 06.02.2023 №0602/20233КТ, прайс-лист, калькуляція ціни продавця, комерційна пропозиція. Також, декларантом 23.02.2023 надіслано заяву №б/н та повідомлено митний орган про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 01.10.2022 №СNАР-2210. Згідно з Договором, разом з товаром покупцеві повинні бути надані оригінали наступних документів, зокрема, сертифікат походження (пункт 4.8). Однак, до митного оформлення даний документ не поданий. Згідно з договором транспортно-експедиторського обслуговування від 01.09.2022 №АП-2209: перелік послуг, способи перевезення, пункти відправлення та призначення, види транспорту для перевезення, перелік (асортимент) та кількість вантажу погоджуються сторонами, в кожному окремому випадку в Заявці на транспортування та експедирування вантажів (пункт 2.1); вартість послуг узгоджується Сторонами в Заявці та/або додаткових угодах до цього договору (пункт 4.1). Проте, до митного оформлення Заявка не подана; підтвердженням прийняття замовлення Замовника на перевезення вантажу є виставлення Виконавцем рахунку на підставі Заявки (пункт 2.3). Однак рахунок від 09.02.2023 №2 виставлений на підставі лише договору від 01.09.2022 № АП-2209; замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених цим Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку, який є підставою для сплати коштів (пункт 5.1). Однак банківський платіжний документ, що підтверджував би оплату не поданий. Поданий до митного оформлення прайс-лист не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців, оскільки не містить періоду дії цін. Встановлені розбіжності щодо договору купівлі-продажу: до митного оформлення подано Договір від 01.10.2022 № СNАР-2210, у пакувальному листі від 05.12.2022 №271 та рахунку-фактурі від 22.11.2022 № DSR-202248 наявне посилання на договір від 01.10.2022 CARP-2210, який до митного оформлення даної поставки відношення немає. Таким чином, у митного органу існують обґрунтовані сумніви щодо автентичності поданих до митного оформлення документів. Крім цього, встановлено розбіжності щодо назви і номера судна: у коносаменті від 10.12.2022 № 1КТ758271 СSL SYROS 249W, у рахунку від 09.02.2023 № 2 MANCHESTER MAERSK 248W. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МК України, дійшли згоди визначення митної вартості згідно з положеннями статті 59 МК України. Митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно з митним оформленням, яке вже здійснено за ЕМД від 06.01.2023 №UA500500/2023/559 на рівні 1,4377 дол. США/кг.». Позивач не погоджуючись із рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 23.02.2023 №UA403070/2023/000012/1, вирішив звернутись до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що покликання відповідача на відсутність документів, що підтверджують страхування товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій, суд вважає, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту). Щодо покликання митного органу на відсутність документів транспортних, суд першої інстанції зазначив, що позивач залишив поза увагою той факт, що декларантом до митного оформлення було подано: договір заявку про надання транспортних послуг №0602/2023КТ від 06.02.2023 року; рахунок №2 від 09.02.2023; накладну №2151275263 від 15.02.2023; накладну №2151275297 від 15.02.2023. Надані документи дають можливість прослідкувати рух імпортованого товару. Щодо розбіжності назви і номера судна та відомостей зазначених у пакувальному листі та рахунку-фактурі наявне посилання на Договір від 01.10.2022 №САКР-2210, однак до митного оформлення було надано Договір від 01.10.2022 №СNАР-2210, то суд першої інстанції не прийняв до уваги дане твердження, адже такі розбіжності не є підставою для коригування митної вартості, так як згідно усіх інших даних у цих документах інформація про номер проформі-рахунку, товар, кількість, якість, упакування, Відправник, Одержувач, Виробник, номер коносамента та корабля, номера контейнерів, умови доставки, реквізити сторін, країна відправлення співпадають з усіма іншими товаросупровідними документами. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України). Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України. Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Апеляційним судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів та доданих документів на вимогу митниці, для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з митною декларацією типу ІМ40ДЕ №23UA403070000057U7 були наступні підстави. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 01.10.2022 № CNAP-2210 (далі Договір). Згідно з Договором, разом з товаром покупцеві повинні бути надані оригінали наступних документів, зокрема, сертифікат походження (пункт 4.8). Однак, до митного оформлення даний документ не поданий. Згідно з договором транспортно-експедиторського обслуговування від 01.09.2022 № АП-2209: перелік послуг, способи перевезення, пункти відправлення та призначення, види транспорту для перевезення, перелік (асортимент) та кількість вантажу погоджуються сторонами, в кожному окремому випадку в Заявці на транспортування та експедирування вантажів (пункт 2.1); вартість послуг узгоджується Сторонами в Заявці та/або додаткових угодах до цього договору (пункт 4.1). Проте, до митного оформлення Заявка не подана; підтвердженням прийняття замовлення Замовника на перевезення вантажу є виставлення Виконавцем рахунку на підставі Заявки (пункт 2.3). Однак рахунок від 09.02.2023 №2 виставлений на підставі лише договору від 01.09.2022 № АП-2209.; замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених цим Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку, який є підставою для сплати коштів (пункт 5.1). Однак банківський платіжний документ, що підтверджував би оплату не поданий. Поданий до митного оформлення прайс-лист не може бути взятий до уваги як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців, оскільки не містить періоду дії цін. Встановлені розбіжності щодо договору купівлі-продажу: до митного оформлення подано Договір від 01.10.2022 № CNAP-2210, у пакувальному листі від 05.12.2022 №271 та рахунку-фактурі від 22.11.2022 № DSR-202248 наявне посилання на договір від 01.10.2022 № CARP-2210, який до митного оформлення даної поставки відношення немає. Таким чином, у митного органу існують обґрунтовані сумніви щодо автентичності поданих до митного оформлення документів. Крім цього, встановлено розбіжності щодо назви і номера судна: у коносаменті від 10.12.2022 № 1KT758271 GSL SYROS 249W, у рахунку від 09.02.2023 № 2 MANCHESTER MAERSK 248W. Також, в якості правової підстави прийняття рішення про коригування митної вартості товару, відповідач називає дані автоматизованої системи аналізу ризиків . Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «АЛЬ-ПАК» свідчить про те, що згідно з рахунком №DSR-202248 від 22.11.2022 передбачено попередню оплату до прибуття Товару в порт призначення для випуску релізу коносаменту, тобто на день митного оформлений імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі та надано контролюючому органу підтвердження такої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №230109/000029180 від 09.01.2023. Крім того, з метою додаткового підтвердженням ціни (вартості) імпортованого товару декларантом до митного оформлення було подано: комерційну пропозицію від 22.11.2022 адресовану ТОВ «АЛЬ-ПАК»; рахунок-проформу №DSR-202248 від 22.11.2022; прайс-лист від 22.11.2022; калькуляцію для сировини під рахунок №DSR-202248 від 22.11.2022; лист ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» №221 від 23.02.2023; Додаток №2 від 22.11.2022 до Контракту №СNАР-2210 від 01.10.2022. Як вище зазначено, частиною другою статті 53 МК України передбачено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення. У пунктах 4, 8 вищенаведеної норми, зазначено сполучником «якщо», а в пункті 5, словосполучення «за наявності». Аналізуючи вищенаведену норму, колегія суддів зазначає, що коли відбувся розрахунок за договором, то подання банківських платіжних документів, які стосуються вартості оплачуваного товару, є обов`язковим, а якщо договором охоплювався обов`язок однієї із сторін застрахувати товар, то подання страхових документів, є обов`язковим. Повертаючись до митної декларації, яку подано позивачем, суд наголошує на тому, що перелік названий вище документів, який поданий разом із МД, кореспондує вимогам частини 2 статті 53 МК України. Відтак, позивачем разом із митною декларацію було подано документи, які за зовнішніми ознаками відповідали приписам частини 2 статті 53 МК України. Після того, коли декларант подав митну декларацію разом із вказаними документами, митний орган здійснює їх аналіз на предмет наявності: (1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; (2) ознак підробки; (3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; (4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов`язує право митного органу скористатись правилом, що передбачене частиною третьої статті 53 МК України витребувати документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а лише ті, які пов`язані із встановленими обставинами та за конкретизованим переліком. Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів. Поряд з цим, визначеному частиною 3 статті 53 МК України обов`язку декларанта надати на вимогу митного органу витребувані документи, кореспондує право бути поінформованим про причину витребування та конкретизацію за переліком документів, які повинні бути надані. Наведене має визначальне значення для митного органу, оскільки пов`язується із правом митного органу прийняти одне із таких рішень: 1) про коригування митної вартості товару (це стосується спірної ситуації) (ст.55 МК України); 2) про відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом вартістю (ч.6 ст.54 МК України). Якщо декларант не був поінформований про конкретний перелік документів, які повинен надати на вимогу митного органу та про підстави, що обумовлюють їх витребування, то в подальшому митний орган не може зробити висновок про те, що декларантом не подано якийсь із документів для підтвердження або спростування існування обставин, для яких вони вимагалися. Відтак, не зазначення митним органом у вимозі про надання документів, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, конкретизованого переліку документів, які повинен надати декларант порушує права останнього, що випливають із змісту частини 3 статті 53 МК України. Митний орган витребував у декларанта додаткові документи із застосуванням наступного формулювання: «Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, прошу Вас надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією». Аналізуючи вищенаведені вимоги відповідача, апеляційний суд зазначає, що митний орган вимагав в декларанта надати документ, який вже подавався разом із митною декларацією - митну декларацію країни відправлення. Зокрема, такими є бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 2 «Первинні документи» Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні. Проте, рахунок-фактура (інвойс) та рахунок-проформа, є різними за своїми змістом та юридичними наслідками документами. У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Однак на території нашої держави всі види інвойсів застосовуються не так часто, тому розглянемо найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні. Ними є проформа-інвойс та комерційний інвойс. Проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару. Разом з тим, от інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме рахунок-фактуру (комерційний інвойс). Комерційний інвойс це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві. З огляду на вищенаведене, належним чином оформлений комерційний інвойс, є бухгалтерським документом, який підтверджує остаточно визначену вартість товару. Відповідно, декларантом надався разом із митною декларацією комерційний інвойс. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, 15.02.2023 у справі № 815/2552/16 тощо). Таким чином, право витребувати документи, які передбачені частиною третьої статті 53 МК України реалізується наступним чином: 1) декларант подав документи, які, передбачені частиною другою статті 53 МК України; 2) митний орган здійснив перевірку поданих документів на предмет установлення обставин, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України; 3) митний орган за результатами перевірки поданих документів декларантом документів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України встановив: (а) розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару (обов`язковою ознакою, є те, що такі розбіжності «повинні мати вплив». Тобто, сама по собі наявність певних розбіжностей в документах, які не можуть «мати вплив» на визначення митної вартості товару, не може бути підставою для витребування документів); (б) документи містять ознаки підробки; (в) документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; (г) відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) митний орган визначив перелік документів, які, у зв`язку із встановленими обставинами, викликають в нього обґрунтований сумнів; 5) митний орган надіслав на адресу декларанта письмову вимогу. Із наведеного вбачається, що відповідач указаного не врахував: 1) не звернув уваги на перелік документів, які надав декларант; 2) не встановив документів та пов`язаних з ними обставин, що викликають обґрунтований сумнів; 3) не встановив переліку документів, які повинні бути надані декларантом для спростування встановлених обставин (обґрунтованого сумніву). Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України). На переконання суду митний орган у надісланій митним органом вимозі, перелік документів не відповідав ст. 53 МК України, відповідачем не встановлено документів, які подані декларантом, не досліджено належним чином їхнього змісту. Аналізуючи подані позивачем документи для підтвердження МД, колегія суддів зазначає, що на день митного оформлення імпортованого товару, останній було оплачено в повному обсязі та надано контролюючому органу підтвердження такої оплати, зокрема платіжне доручення від 09.01.2023 №23019/00029180, проте, даний факт не взятий митним органом до уваги. Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №320/2455/19). Крім того, ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №803/1112/17). Щодо доводів митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій суд вважає, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту). Крім того, митний орган має витребувати вказані документи лише після встановлення відповідних підстав, що визначені частиною 3 статті 53 МК України. Щодо ненадання виписки з бухгалтерської документації колегія суддів зазначає, що митний орган не мав повноважень перейти до витребування документів, передбачених частиною 4 статті 53 МК України, за відсутності обґрунтованих та документально підтверджених для цього підстав. Щодо покликання апелянта на відсутність транспортних документів, апеляційний суд зазначає, що митний орган залишив поза увагою той факт, що декларантом до митного оформлення було подано: договір заявку про надання транспортних послуг №0602/2023КТ від 06.02.2023 року; рахунок №2 від 09.02.2023; накладну №2151275263 від 15.02.2023; накладну №2151275297 від 15.02.2023. Надані документи дають можливість прослідкувати рух імпортованого товару. Щодо розбіжності назви і номера судна та відомостей зазначених у пакувальному листі та рахунку-фактурі наявне посилання на Договір від 01.10.2022 №САКР-2210, однак до митного оформлення було надано Договір від 01.10.2022 №СNАР-2210, то суд не приймає до уваги дане твердження, адже такі розбіжності не є підставою для коригування митної вартості, так як згідно усіх інших даних у цих документах інформація про номер проформі-рахунку, товар, кількість, якість, упакування, Відправник, Одержувач, Виробник, номер коносамента та корабля, номера контейнерів, умови доставки, реквізити сторін, країна відправлення співпадають з усіма іншими товаросупровідними документами. Стосовно твердження відповідача, що поданий до митного оформлення прайс-лист не містить періоду дії цін, а тому не взято до уваги суд зазначає, що згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, Якість товару (за необхідності), одиниці виміру (Штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Отже, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Щодо спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками апеляційний суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Колегія суддів не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору. Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально. Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17. Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару. Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом. На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA 403070/2023/000012/1 від 23.02.2023, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 500/885/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10 жовтня 2023 року