Постанова 4857 № 380/9632/22

від 10.05.2023 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9632/22 пров. № А/857/2139/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т. І., за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Лунь З.І. у м. Львові, у справі № 380/9632/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації та рішень про коригування митної вартості, в с т а н о в и в : ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України №UA209160/2021/000218 та №UA209160/2021/000266; визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/700169/2 від 23.11.2021 та № UA209000/2021/700177/2 від 26.11.2021. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт покликається на те, що в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо непідтвердження митної вартості чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Зазначає, що в жодному повідомленні митного органу не було зазначено про недоведеність обґрунтування митної вартості через пов`язаність осіб, а тому відповідач не мав права вимагати від позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості. Вказує, що вартість товару підтверджують висновки експертизи, де встановлено, що вартість товару такого типу можна придбати й по меншій ціні, що спростовує будь-який зв`язок між особами та вартістю придбаних верстатів. Також вказує, що оскаржувані картки відмови не відповідають вимогам п. 7.2 розділу VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа. Зокрема, в картках відмови мали би бути зазначені чіткі причини відмови в оформленні товару, передбачені ч. 6 ст. 54 МК України, які давали б відповідачу обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначену позивачем митну вартість товарів. Натомість, відповідач, порушуючи ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 6 ст. 54 МК України, п. 7.2 розділу VII Порядку 631, зазначив в картках відмови такі причини відмови у митному оформленні (випуску) товарів: неможливість завершення м/о по причині внесення змін у гр. 12, 43, 44, 45, 46 ВМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару) ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 №

450. Вважає, що зазначення митним органом загального покликання на прийняті рішення про коригування митної вартості товару і незазначення чітких причин для відмови в митному оформленні відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України призводить до необґрунтованого обмеження прав платника податків бути повідомленим про причини відмови в митному оформленні, відтак призводить до її протиправності. Крім того, скаржник покликається на практику Верховного Суду щодо пов`язаності осіб, зокрема, постанови Касаційного адміністративного суду у справі № 200/6521/20-а від 13 липня 2021 року, у справі №380/1197/20 від 08 червня 2022 року. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечено її доводи, зазначено, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 23.11.2021 №UA209160/2021/014326 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і встановлено, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та вони не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Крім того, вказує, що у деклараціях митної вартості від 23.11.2021 та від 26.11.2021 самим декларантом зазначено, що ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пов`язаними особами. Згідно інформації з сайту міністерства юстиції Республіки Польща www.ekrs.ms.gov.pl одним із засновників "ETAPOL" SP. Z О.О. є ОСОБА_3 (батько позивача), а тому митний орган дійшов висновку, що продавець та покупець є пов`язаними особами в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. У ході здійснення митного контролю відповідач виявив, що вартість товарів з подібними характеристиками раніше ввезених в Україну, яка міститься ЄАІС, є значно вищою за заявлену декларантом. У зв`язку з цим Львівська митниця мала обґрунтовані підстави вважати, що пов`язаність осіб вплинула на вартість товарів. Митний орган наголошує, що ФОП ОСОБА_1 на стадії митного оформлення товару не довів митному органу того, що він має право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту). 24.04.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що доводи відповідача є безпідставними, так як його позиція грунтується на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. У судовому засіданні під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши докази та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено доказами, що є в матеріалах справи, 26.10.2016 року між ІTAPOLSp.z.o.o. - Продавець та ФОП ОСОБА_1 Покупець ( Сторони ), укладено контракт № 1 від 26.10.2016 року (далі - Контракт), за яким Продавець продає, а Покупець купує обладнання і верстати, що були у використанні і нові для обробки деревини (п. 1 Контракту). 14.04.2017 року між Сторонами Контракту підписано додаткову угоду, якою внесені зміни до Контракту у зв`язку із перейменуванням назви фірми на ETAPOLSp.z.o.o.. На виконання умов Контракту ФОП ОСОБА_1 придбав відповідно до фактури VAT110/2021 товар- верстати деревообробні в асортименті, що використовувались: шліфмашина калібрувальна CISAR 2002 р.в.; шліфувальний калібрувальний верстат STEFANI 2000 р.в., багатофункціональний вертстат Kupfermuhle 1987 р.в., стругальний верстат чотирьохсторонній Superset1992 р.в., верстат пиляльний з однією дисковою пилою Raimannрік, пиляльний верстат MT 519 1985 р.в., пила двостороння MT 5 1985 р.в., пиляльний верстат TOMESANI1987 р.в., кромкооблицювальний вертстатTOMESANI1987 р.в., пиляльний верстат GABBIANI1980 р.в., багатопила GABBIANI1980 р.в., верстат пиляльний з стрічковою пилою CUNTAURO CO8002002 р.в., пила стрічкова CUNTAURO CO800 2002 р.в., пиляльний верстат з дисковими пилами OGAM 1983 р.в., багатопила OGAM 1983 р.в., верстат шліфувальний для обробки деревини SAS 2010 р.в., шліфувальний верстат SCM 1984 р.в., шліфмашинка калібрувальна SCM 1984 р.в., шліфувальний верстат STEFANI 2000 р.в., шліфмашинка STEFANI 2000 р.в., шліфувальний верстат TOMESANI1981 р.в., шліфмашинка калібрувальна TOMESANI1981 р.в., шліфувальний верстат MAKOR 1985 р.в., розкрійно-підрізний верстат SCM 1980 р.в., пила напівформат SCM 1980 р.в., розкрійно-підрізний верстат MAGIC 1980 р.в., пила напівформат MAGIC 1980 р.в., кромкоклеючий верстат FRAVOL 1984 р.в., кромкооблицювальний верстат FRAVOL 1982 р.в. 23.11.2021 з метою переміщення через митний кордон придбаного товару, позивачем було подано до Львівської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA209160/2021/014326 разом з документами на підтвердження достовірності даних, зазначених в митній декларації, згідно з якою митна вартість товару, що імпортується, визначена за основним методом за ціною зовнішньоекономічного контракту. За результатами перевірки вказаної митної декларації, а також наданих ФОП ОСОБА_1 документів Львівською митницею Державної митної служби України 23.11.21 оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2021/000218 з таких причин: неможливість завершення м/о по причині внесення змін у гр. 12, 43, 44, 45, 46 ВМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару) cт. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 №

450. В картці відмови декларанту роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання нової ВМД із змінами у графах 12, 43, 44, 45, 46 ВМД відповідно до рішення про визначення митної вартості товару № ІІА209000/2021/700177/2 від 26.11.21. Відповідно до ст. 256 МК України дане рішення може бути оскаржене у порядку встановленому главою 4 МК України. 26.11.2021 митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/700177/2. У рішенні № UA209000/2021/700177/2 зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено, що до митного оформлення заявлено товар - верстати деревообробні в асортименті, що були у використанні, на умовах поставки DAP - UA -м. Радехів. У поданій до митного оформлення CMR від 25.11.2021 року № б/н відсутні відомості у графі 14 (умови перевезення) наявна відмітка на фразі «перевезення не оплачено», що суперечить відомостям, заявленим у митній декларації та суттєво впливає на правильність визначення митної вартості на умовах поставки DAP- UA - м. Радехів. В копії митної декларації країни відправлення від 25.11.2021 року № 21PL402010E1829347 також відсутні відомості про умови поставки даного товару. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.11.2021 року № 103/11/2021 не містить реквізитів поставки оцінюваного товару. У рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2021р. № 111/2021 містяться розбіжності у відомостях щодо умов оплати оплати товару, а саме, вказано 67 днів, та наступним заявлено, що машини продані згідно з умовами контракту №1 від 26.10.2016 року, у якому розділом 5 Умови платежів встановлено: покупець зобов`язується провести попередню оплату згідно фактури-проформи, або за згодою сторін провести оплату після отримання товару, але не пізніше 30 днів. Фактура-проформа до митного оформлення не подавалась. За умовами контракту від 26.10.2016 року № 1 розділом 3 передбачено, що всі витрати, пов`язані з митними формальностями, кожна сторона несе на своїй території, однак документи подані до митного оформлення не містять відомостей, що підтверджують числові значення таких складових ціни товару. Висновок експерта від 22.10.2021 року № 21/1/418 про вартісні характеристики товару не стосується оцінюваного товару. Поданий до митного оформлення товар заявлено як такий, що використовувався, відповідно до положень наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 року № 476 Про затвердження Методичних рекомендацій при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», для підтвердження митної вартості обладнання, яке було в користуванні, необхідно надати документальне підтвердження його технічного стану, ступінь зносу, ліквідаційну вартість, а також: дата початку експлуатації, інтенсивність експлуатації, відомості про консервацію і види ремонту, фізичний знос, повна та залишкова балансова вартість, наявність дефектів, вироблений ресурс до списання. Такі відомості відсутні у поданих та додатково доданих документах. Документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/700177/2 відповідач вказав, що відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 ст. 53 МК України, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г ( ст.64 МК України ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували:1. товар № 1 - МД від 06.10.2021 року № UА205140/2021/66490, де митна вартість такого товару становить 2,65 дол. США за кг; 2.товар № 2 - МД від 18.11.2021 р. № UА101130/2021/2548, де митна вартість такого товару становить 2,1862 дол. США за кг; 3.товар № 3 - МД від 02.07.2021 р. № UА400030/2021/000046, де митна вартість такого товару становить 2,2069 дол. США за кг; 4.товар № 4 - МД від 06.10.2021 р. № UА205140/2021/66490, де митна вартість такого товару становить 2,17 дол. США за кг; 5.товар № 5 - МД від 01.09.2021 р. № UА305110/2021/15037, де митна вартість такого товару становить 2,7055 дол. США за кг; 6. товар № 6 - МД від 09.11.2021 р. № UА100180/2021/596616, де митна вартість такого товару становить 2,17 дол. США за кг; 7. товар№ 7 - МД від 22.11.2021 р. № UА100360/2021/172589, де митна вартість такого товару становить 2,17 дол. США за кг. 26.11.2022 року позивач подав нову митну декларацію № UA209160/2021/014553 з визначенням митної вартості за резервним методом з врахуванням рішення про коригування митної вартості, після чого у зв`язку із забезпеченням сплати гарантійних митних платежів згідно розділу X Митного кодексу України, в т.ч. і надмірних - 183312,09 грн. (18 664,09 грн. мита + 164 648,00 грн. ПДВ), товар було випущено на митну територію України. 16.06.2022 року судовим експертом Білобран С.З. складено висновок експерта № 22/1/013 від 16.06.2022 року за результатами проведення товарознавчого дослідження, відповідно до договору про надання послуг від 13.01.2022 року № 08, який повністю підтверджує ринковість цін, за якими Позивачем придбано товар згідно фактури 111/2021. Не погодившись з вказаними рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом наведено переконливі аргументи, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав із застосування другорядного методу. Суд вважав, що наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару відповідачем доведена. Колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції такими, що зроблені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України). Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України ). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ). Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ). Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребовувати слід ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант разом з митною декларацією типу №UA209160/2021/014326 від 23 листопада 2021 року надав товаросупровідні документи, зокрема: контракт № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 14.04.2017 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 12.10.2017 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року;додаткова угода від 03.12.2018 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 16.10.2019 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року;додаткова угода від 05.08.2020 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 10.12.2020 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року: Гакіига УАТ 110/2021 (Фактура ПДВ 110/2021) від 19.11.2021 року; специфікація до фактури ПДВ 110/2021 від 19.11.2021 року; додаткова інформація для митних органів щодо фактури № 110/2021; лист від ФОП ОСОБА_1 вих. № 20 від 22.10.2021 року; інформація для митних органів України щодо співпраці між ТОВ «Етаполь» та ОСОБА_4 від 21.10.2021 року; митна декларація країни відправлення № 21РЬЗО1010Е1319844 від 21.11.2021 року; автотранспортна накладна (СМК) від 19.11.2021 року; висновок експерта №21/1/418 з додатками; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.11.2021 року №74/11/2021; лист вих. № 25 від 09.11.2021 року; декларація про походження товару 110/2021 від 19.11.2021; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 7858745 від 22.11.2021 року; заява ТОВ Етаполь б/н про відсутність пов`язаності осіб; рахунок № 25 від 15.04.2021 року; рахунок № НОМЕР_1 від 25.08.2021 року; рахунок № НОМЕР_2 від 28.10.2021 року; рахунок № 356/Е від 27.10.2021 року; рахунок № НОМЕР_3 від 08.11.2021 року; рахунок № 57 від 09.09.2021 року; рахунок № 75 від 11.11.2021 року; рахунок № НОМЕР_4 від 17.11.2021 року. Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант разом з митною декларацією типу №UА209160/2021/014506 від 26 листопада 2021 року надав товаросупровідні документи, зокрема:контракт № 1 від 26.10.2016 року;додаткова угода від 14.04.2017 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 12.10.2017 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 03.12.2018 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 16.10.2019 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 05.08.2020 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року; додаткова угода від 10.12.2020 року до контракту № 1 від 26.10.2016 року: Faktura VАТ 111/2021 (Фактура ПДВ 111/2021) від 25.11.2021 року; специфікація до фактури ПДВ 111/2021 від 25.11.2021 року; додаткова інформація для митних органів щодо фактури № 111/2021 від 25.11.2021 року; лист від ФОП ОСОБА_1 вих. № 20 від 22.10.2021 року; лист вих. № 25 від 09.11.2021 року; інформація для митних органів України щодо співпраці між ТОВ «Етаполь» та ОСОБА_5 від 21.10.2021 року; митна декларація країни відправлення № 21РЕ402010Е1829347 від 25.11.2021 року; автотранспортна накладна (СМК) від 25.11.2021 року; висновок експерта № 21/1/418 з додатками; платіжне доручення № 37 від 22.11.2021 року; фактура№ 103/11/2021 від 26.11.2021 року; декларація про походження товару 111/2021 від 25.11.2021; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів № 7879072 від 26.11.2021 року;заява ТОВ Етаполь б/н про відсутність пов`язаності осіб; рахунок № НОМЕР_5 ; рахунок № НОМЕР_6 ; рахунок № НОМЕР_7 ; рахунок № НОМЕР_8 ; рахунок № НОМЕР_9 ; рахунок № НОМЕР_3 ; рахунок № НОМЕР_2 ; рахунок № НОМЕР_4 ; рахунок № НОМЕР_10 . Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів,вони обґрунтовані тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, наслідком чого стало корегування митної вартості. Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення відовідачем митної вартості товару, виходячи з наступного. Щодо відсутності у поданих до митного оформлення автотранспортних накладних CMR від 19.01.2021 №б/н та від 25.11.2021 №б/н відомостей у графі 14 (умови перевезення), та наявності відмітки на фразі «перевезення не оплачено», то суд апеляційної інстанції зауважує, що умови поставки Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають саме на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Транспортна накладна CMR - транспортний документ, найбільш широко використовуваний при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом. Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. Підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній. Отже, така накладна має значення лише для підтвердження укладення договору перевезення, не містить даних, які могли вплинути на митну вартість товару, а вартість транспортування, яка враховується у складі митної вартості товару, підтверджена попередньо вказаними документами, наданими позивачем до митного оформлення, що спростовує висновки митного органу про суперечність відомостей, заявлених у митній декларації та вплив цієї обставини на правильність визначення митної вартості на умовах поставки DAP UA - м. Радехів. Крім того, як встановлено з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 не укладав договір перевезення з фірмою «ETAPOL» SP. Z O.O., умови оплати перевезення вантажу стосувались «ETAPOL» SP. Z O.O.та «Agrofarm», яка й зазначена в СМR як перевізник, жодних зобов`язань щодо оплати по договорах перевезень позивач на себе не брав. Таким чином, позивач не був стороною договору, а перевезення здійснювалося за рахунок продавця. Ця інформація відома відповідачу. Зазначені обставини відповідачем не спростовані. Зважаючи на те, що розмір провізної плати відомий відповідачу, то твердження відповідача про відсутність в товаросупровідних документах умов поставки DAP не впливає на митну вартість оцінюваного товару, тим більше, що умови постачання DAP покладають на продавця, а не на покупця, обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення. Щодо виявлених митним органом розбіжностей у рахунку-фактурі (інвойсі) від 19.11.2021р. № 110/2021 та у рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.11.2021 №111/2022 у відомостях щодо умов оплати товару, а саме вказано, що термін оплати становить відповідно 69 та 67 днів, та наступним у даному інвойсі заявлено, що машини продані згідно з умовами угоди контракту №1 від 26.10.2016, у якому розділом

5. «Умови платежів» обумовлено, що «Покупець зобов`язується провести попередню оплату згідно фактури-проформи, або за згодою сторін провести оплату після отримання товару, але не пізніше 30 днів. Фактура проформа до митного оформлення не подана», то суд апеляційної інстанції зауважує, щощо такі розбіжності жодним чином не впливають на вартісну характеристику товару. Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19, де суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. Умови на яких має бути здійснена оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. До того ж слід зазначити, що рахунок-фактура є одним із розрахункових документів, які засвідчують факт надання послуги, тобто це розрахунково-платіжний документ, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцеві за фактично поставлений товар (фактично надану послугу). В свою чергу, рахунок-проформа за своїм змістом є комерційним документом, який містить відомості про кількість, ціну та вартість товару, але не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми, тому не виступає платіжним документом. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму, відповідно і той, хто його складає, нічого не отримує. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем рахунки-фактури чітко вказують на вартість ввезеного товару та дозволяють такий ідентифікувати, містять інформацію про дату продажу, назву ввезених товарів, назви та реквізити фірм продавця і покупця, скріплені підписом та печаткою представника продавця, що спростовує будь-які сумніви митниці у митній вартості товару. У зв`язку із цим, розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, оскільки не впливають на ціну товару. Що стосується відсутності у рахунку-проформі реквізитів зовнішньоекономічної угоди, то апеляційний суд вважає, що ця обставина жодним чином не впливає на ціну товару, тим більше, що відповідачу відомо на підставі якого договору позивач придбав товар і цей договір наданий відповідачу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі, що розглядається, ФОП ОСОБА_1 подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (контракту). Крім того, позивачем підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості ввезених товарів, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом за ціною договору. Крім цього, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про необґрунтованість застосування Львівською митницею другорядного методу визначення митної вартості. Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з частинами 12-15 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. У статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року вказано, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії. Згідно з пунктом 2а статті 1 вказаної Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, саме по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді. Відповідно до частини 18 статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. Системний аналіз вказаних положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, якщо декларант при поданні митної декларації покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. Отже, саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 4 статті 53 Митного кодексу України. Таким чином, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути достатньою підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. Відповідач у поясненнях суду аргументує, що оскільки у декларації митної вартості декларантом зазначено, що ФОП ОСОБА_1 та «ETAPOL» SP. Z O.O. є пов`язаними особами, а також беручи до уваги той факт, що одним із засновників «ETAPOL» SP. Z O.O. є ОСОБА_3 (сайт міністерства юстиції РП www.ekrs.ms.gov.pl), митний орган дійшов висновку, що продавець та покупець є пов`язаними особами в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Як встановлено з матеріалів справи, Львівська митниця не повідомляла декларанта, що пов`язаність осіб вплинула на ціну товару. Такі обставини не були підставою для винесення оскаржуваних рішень митниці. Наданими ФОП ОСОБА_1 документами підтверджено, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а тому митний орган зобов`язаний був застосувати перший метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контакту). В іншому випадку за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині 12 статті 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, а цього, як вже зазначено вище, зроблено не було, що є порушенням частини 12 статті 58 цього Кодексу. Апеляційний суд наголошує, що відповідно до частини 14 статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Також з матеріалів справи можна встановити наступні обставини. З листа «ETAPOL» SP. Z O.O. від 21.10.2021 вбачається, що вказана компанія створена у 2012 як ТОВ, співпрацю з позивачем здійснює з 2016 року. Позивач є постійним клієнтом та купує товари оптом за найнижчою ціною, що є нормальною торговою політикою в ЄС та Польщі. За цінову політику відповідає керівник компанії Даріуш Єнджеяк. Крім того, «ETAPOL» SP. Z O.O. постійно виставляє додаткові рахунки за придбання товарів. Митному органу надано лист «ETAPOL» SP. Z O.O., де вказано, що пов`язаність осіб жодним чином не впливає і не може впливати на формування цін при продажі товарів. Позивач у своїх поясненнях вказує, що ОСОБА_3 є батьком Покупця ФОП ОСОБА_1 та одним з трьох засновників Продавця - фірми «ETAPOL» SP. Z O.O. Керівництво польською фірмою «ETAPOL» SP. Z O.O. та визначення її цінової політики здійснює громадянин Республіки Польща ОСОБА_6 , про що надано інформацію митному органу. З матеріалів справи вбачається, що саме ОСОБА_6 зазначений як директор «ІTAPOL» SP. Z O.O. у контракті від 26.10.2016 №1 та додаткових угодах, які ним підписані як стороною Продавця. Таким чином, митним органом не доведено, що участь ОСОБА_7 , як співзасновника у «ETAPOL» SP. Z O.O., вплинула на вартість імпортованого товару. Крім того, апеляційним судом встановлено, що джерелом інформації щодо визначення митної вартості в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості слугували товари, митна вартість яких визначалась у доларах США за кілограм. Проте, товар, який ввозився позивачем, називався «верстати» та «машини» і його ціна визначалась за одиницю товару. Колегія суддів зазначає, що таке джерело інформації не може відображати реальної картини спірних правовідносин, та розцінюється судом як недобросовісне відношення уповноважених осіб митного органу до своїх обов`язків та порушення принципів, визначених у ч.2.ст.2 КАС України. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за основними характеристиками все ввезене позивачем обладнання було в експлуатації в стані, придатному для подальшої експлуатації, але потребуюче значного ремонту, заміни основних частин, вузлів, ступінь зносу 60-85%. Подекуди обладнання перебуває в поганому стані, ступінь зносу 85-87%. До того ж, контрагентом «ETAPOL» SP. Z O.O. надана вартість придбаного обладнання, з якої вбачається, що продаж такого відбувся з торговою націнкою 10-30%, в яку включені всі витрати на доставку за умовами поставки DAP. З врахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що спірні рішення відповідача не відповідають ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості. Львівською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митних деклараціях, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, а тому оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позову. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. З матеріалів справи встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу, надану адвокатським об`єднанням «Галицька правнича група» у суді першої інстанції у розмірі 18000 грн., в підтвердження чого надано договір №3/2910, укладений адвокатським об`єднанням «Галицька правнича група» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про надання правової допомоги; протокол доручення з детальним описом виконаних робіт. Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції загальною вартістю 18000 гривень є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, об`єктивно необхідним адвокату для виконання відповідних робіт (послуг) і підлягають зменшенню до 5 000 гривень. Крім того, відповідно до ст.139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову і апеляційної скарги слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, що складаються з судового збору за подання позову (7946,49 грн.) та апеляційної скарги (11919,74 грн.), разом 19866,23 грн. Керуючись статтями 134, 139, 241, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №380/9632/22 скасувати та ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, скасування рішень задовольнити. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209160/2021/000218. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/700169/2 від 23.11.2021. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209160/2021/000266. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/700177/2 від 26.11.2021. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1 код ЄДРПОУ: 43971343) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 ) судові витрати в розмірі 24866 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 23 копійки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 18 травня 2023 року

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4857 № 380/9632/22

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше