Постанова 4855 № 580/1887/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1887/23 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради, третя особа: Фермерське господарство «Престиж Агролюкс», про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.09.2022 № 28-27/VIІІ «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чи користування», згідно з яким їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0000 га (сільськогосподарські угіддя - рілля), за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту, розташованих на території Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, із земель комунальної власності, а саме за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122855100:03:001:0554 (Цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства, Категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, Площа земельної ділянки: 23.104 гектарів), що перебуває в оренді у фермерського господарства «Престиж Агролюкс», в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та зобов`язати відповідача надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0000 га (сільськогосподарські угіддя - рілля), за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту, розташованих на території Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області, із земель комунальної власності, а саме за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122855100:03:001:0554 (Цільове призначення: 01,02, Для ведення фермерського господарства, Категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення, Площа земельної ділянки: 23.104 гектарів), що перебуває в оренді у фермерського господарства «Престиж Агролюкс» (код ЄДРПОУ 36777704), в межах норм безоплатної приватизації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність з підстав внесення змін до Земельного кодексу України, а саме у зв`язку із введенням воєнного стану. Разом з тим, позивачка зазначає, що клопотання про надання дозволу нею було подано ще 01.12.2021, однак у місячний строк, встановлений Земельним кодексом України, відповідачем не прийнято жодного рішення, а тому оскільки спірні правовідносини виникли у грудні 2021 року, відповідач мав застосувати норму Закону чинну станом на дату їх виникнення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у задоволені адміністративного позову - відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що Законом під час дії воєнного стану встановлена заборона надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 01.12.2021 позивачка звернулась до Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. До клопотання у додатках зазначено, що були надані: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію витягу від 30.11.2021 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 7122855100:03:001:0554, копію паспорту громадянина України, копію витягу з демографічного реєстру; копію картки фізичної особи - платника податків та оригінал згоди (погодження) ФГ «Престиж Агролюкс» від 24.09.2021 на вилучення земельної ділянки з користування (оренди), що посвідчена нотаріально. 21.12.2021 відповідач прийняв рішення № 23-23/VIII «Про перенесення на доопрацювання та додаткове вивчення питання надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земельної ділянки, що перебуває в оренді ФГ «Престиж Агролюкс», згідно п. 1.11 якого вирішив направити на доопрацювання та додаткове вивчення питання надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, що перебуває в оренді ФГ «Престиж Агролюкс». Не погоджуючись із такою бездіяльністю Лисянської селищної ради, позивачка звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом (справа № 580/3296/22). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі №580/3296/22 зобов`язано Лисянську селищну раду на пленарному засіданні розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2021 і прийняти одне із рішень, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України про надання або мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га (сільськогосподарські угіддя - рілля) за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту на території Лисянської селищної ради за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122855100:03:001:0554 (цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки: 23.104 гектарів), що перебуває в оренді у фермерського господарства «Престиж Агролюкс», в межах норм безоплатної приватизації. Разом з тим, до прийняття вказаного рішення судом, Лисянська селищна рада розглянула заяву позивачки та прийняла рішення від 07.09.2022 № 28-27/VIII «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чи користування», згідно з яким, зокрема, ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель комунальної власності, у зв`язку з забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України). Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (абз. 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України). Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як зазначалось вище, 01.12.2021 позивачка звернулась до Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. До клопотання у додатках зазначено, що були надані: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію витягу від 30.11.2021 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №7122855100:03:001:0554, копію паспорту громадянина України, копію витягу з демографічного реєстру; копію картки фізичної особи - платника податків та оригінал згоди (погодження) ФГ «Престиж Агролюкс» від 24.09.2021 на вилучення земельної ділянки з користування (оренди), що посвідчена нотаріально. У силу положень ст. 118 ЗК України, відповідач був зобов`язаний розглянути зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проте, рішення від 07.09.2022 № 28-27/VIII «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність чи користування», позивачці було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га із земель комунальної власності, у зв`язку з забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Колегія суддів вважає, що така відмова відповідача є незаконною, оскільки ч.7 ст. 118 ЗК містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, і яким не передбачено такої підстави для відмови, яка наведена в оскаржуваному рішенні. Разом з тим, згідно ч. 1 та 2 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Відповідно до ч. 5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Частинами 9 та 10 статті 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Зміст ст.ст. 118, 122 ЗК України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність чи користування з підстав, визначених законом. Аналогічна позиція викладена Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 по справі № 826/5737/16. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо протиправності рішення Лисянської селищної ради від 07.09.2022 №28-27/VIII, згідно з яким їй відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0000 га. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Натомість, у цій справі, повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивачки у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивачки можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивачки шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення. Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом. Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Також, слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.07.2020 у справі №810/2474/18. Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення. Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб. Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII. Відповідно до пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації. Водночас, колегія суддів наголошує, що у даній справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі. При цьому, бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 01.12.2021 встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у справі № 580/3296/22. Беручи до уваги, що відповідачем у рішенні Лисянської селищної ради від 07.09.2022 року №28-27/VIII зазначено про те, що забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, суд дійшов висновку, що Лисянською селищною радою не було розглянуто по суті заяву позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на ведення особистого селянського господарства, не досліджено відповідності місця розташування обраної позивачкою земельної ділянки. Тобто, відповідачем не виконано ті функції, які має виконати саме орган місцевого самоврядування при зверненні до нього позивачки. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами ст. 118 ЗК України, умов для прийняття рішення про надання позивачці бажаного для нього дозволу. Відтак, належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов`язання Лисянської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області із земель комунальної власності, а саме за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122855100:03:001:0554 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Разом з тим, оскільки обставини дії в країні воєнного стану унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо зобов`язання розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому відповідно до ч. 3 статті 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачкою за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн та 1 610, 40 грн - за подання апеляційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням від 20.07.2023 №

34. Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1 342, 00 грн ((1 073, 60 грн + 1 610, 40 грн)/2) підлягають відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 139, 242, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради, третя особа: Фермерське господарство «Престиж Агролюкс», про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Лисянської селищної ради від 07.09.2022 №28-27/VIII, згідно з яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0000 га. Зобов`язати Лисянську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області із земель комунальної власності, а саме за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122855100:03:001:0554. В іншій частині у задоволені позову - відмовити. Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або скасування заборони на розгляд цього питання під час дії воєнного стану. Стягнути з Лисянської селищної ради (193013, Черкаська обл., смт. Лисянка, пл. Миру 30; ЄДРПОУ код: 26424996) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 342, 00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 коп). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев