Постанова 4876 № 912/1052/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.10.2023 року м. Дніпро Справа № 912/1052/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г., секретар судового засідання Саланжій Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технаюг» на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2023 (суддя Поліщук Г.Б.; повне судове рішення складено 10.07.2023) про відкриття провадження у справі № 912/1052/23 за заявою Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», м. Кременчук, Полтавської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Технаюг», м. Кропивницький, Кіровоградської області,- ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції. Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Технаюг», мотивованою наявністю у боржника перед заявником невиконаного грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого за договором товару у розмірі 18378108,24 грн, строк виконання якого настав. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2023, крім іншого, відкрито провадження у справі № 912/1052/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Технаюг» і визнані грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» у сумі 18378108,24 грн. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що у даній справі відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, а заперечення боржника стосовно того, що строк виконання грошового зобов`язання не настав, не є спором про право в розумінні частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки обов`язок зі сплати вартості отриманого за договором поставки товару не залежить від факту отримання рахунку на його оплату, тобто ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технаюг» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2023 у справі № 912/1052/23 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство». Скаржник вважає, що місцевий господарський суд відкрив провадження у справі про банкрутство за наявності спору про право за вимогами кредитора, що відповідно до положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Скаржник зазначає, що вимоги кредитора у даному випадку ґрунтуються на грошовому зобов`язанні, строк виконання якого на час подання заяви не настав. Підставою для сплати вартості отриманого від кредитора товару, скаржник вважає факт отримання ним рахунків-фактур, що прямо передбачено умовами договору поставки, тому невиконання постачальником обов`язку з їх надсилання покупцю, не породжує у останнього обов`язку з його оплати. Крім того, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури не містять підпису уповноваженої особи, та посилання у графі «призначення платежу» на акти приймання-передачі. Скаржник звертає увагу, що у даному випадку існує спір про право стосовно визначення моменту виникнення зобов`язання зі сплати вартості отриманого товару, у зв`язку з чим місцевий господарський суд мав відмовити у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. У відзиві Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Заявник зазначає, що умовами договору поставки встановлений строк оплати його вартості, який не може перевищувати 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, в той час як рахунок не є первинним документом, тому його ненадання не є відкладальною умовою і не є простроченням кредитора. На думку заявника, обставини несплати боржником вартості поставленого ще у 2021 році товару, через відсутність доказів направлення постачальником боржнику рахунків-фактур на його оплату, свідчать не про наявність спору про право, а про небажання боржника виконувати грошове зобов`язання. Зазначення у доданих до матеріалів справи рахунках-фактурах інших реквізитів для сплати заявник обґрунтовує проведеною реорганізацією товариства, у зв`язку з чим дійсні реквізити товариства є відмінними від реквізитів, зазначених у договорі поставки, а надати докази направлення цих рахунків боржнику ще у 2021 році не має змоги, оскільки журнали вихідної кореспонденції знищені за спливом строків зберігання такої документації, тому заявник повторно надіслав рахунки із зазначенням у них нових реквізитів для сплати, що не змінює правову природу грошового зобов`язання.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Ухвалою судді Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технаюг» на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2023 про відкриття провадження у справі № 912/1052/23. У судовому засіданні 04.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи. Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (постачальник) уклало 01.05.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технаюг» (покупець) договір поставки нафтопродуктів № 359/2/2118, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти, а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору. Відповідно до пункту 3.2 договору поставка нафтопродуктів здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходить від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі нафтопродуктів. Згідно з пунктом 4.2 договору оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. На виконання умов договору сторонами підписані наступні специфікації, за якими відбулась поставка нафтопродуктів згідно актів приймання-передачі: додаток № 1/05 від 21.05.2021 специфікація на поставку газу нафтового скрапленого загальною вартістю 2621110,68 грн; додаток № 1/06 від 16.06.2021 специфікація на поставку газу нафтового скрапленого загальною вартістю 4243313,28 грн; додаток № 1/07 від 16.07.2021 специфікація на поставку газу нафтового скрапленого загальною вартістю 11513684,28 грн; Постачальник поставив покупцю товар за договором на загальну суму 18378108,24 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі нафтопродуктів: № 1/05 від 21.05.2021 на суму 1023924,96 грн; № 2/05 від 21.05.2021 на суму 834344,46 грн; № 3/05 від 21.05.2021 на суму 762841,26 грн; № 1/06 від 16.06.2021 на суму 356800,08 грн; № 2/06 від 16.06.2021 на суму 1460739,84 грн; № 3/06 від 16.06.2021 на суму 111591,00 грн; № 4/06 від 16.06.2021 на суму 1336979,28 грн; № 5/06 від 16.06.2023 на суму 977203,08 грн; № 1/07 від 16.07.2021 на суму 6976003,32 грн; № 2/07 від 16.07.2021 на суму 687461,46 грн; № 3/07 від 16.07.2021 на суму 3850219,50 грн. У зв`язку зі здійсненням поставки нафтопродуктів, постачальником складені наступні рахунки-фактури: від 21.05.2021 № 90761823 на 1023924,96 грн; від 21.05.2021 № 90761830 на 834344,46 грн; від 21.05.2021 № 90761834 на 762841,26 грн; від 16.06.2021 № 90774106 на 356800,08 грн; від 16.06.2021 № 90774110 на 1460739,84 грн; від 16.06.2021 № 90774113 на 111591,00 грн; від 16.06.2021 № 90774115 на 1336979,28 грн; від 16.06.2021 № 90774119 на 977203,08 грн; від 16.07.2021 № 90789852 на 697600,32 грн; від 16.07.2021 № 90789855 на 687461,46 грн; від 16.07.2021 № 90789857 на 3850219,50 грн. У всіх рахунках є посилання на договір № 359/2/2118. В матеріалах справи наявні докази повторного відправлення вказаних рахунків боржнику 17.04.2023 заявником з актуальними банківськими реквізитами. Докази направлення цих рахунків у 2021 році заявник не надав, пояснюючи це строковістю зберігання журналів вихідної кореспонденції, які на момент звернення заявою у даній справі знищені.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Предметом апеляційного перегляду є питання правильності застосування положень статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, обґрунтованою невиконанням божником грошового зобов`язання за договором поставки товару. Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що неплатоспроможність неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20). Відповідно до частин першої-п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур з банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Водночас частина шоста статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства прямо визначає підстави для відмови у відкритті провадження у справі, у разі якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Таким чином, відповідно до положень статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду, відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог та відсутність доказів погашення боржником у повному обсязі вимог кредитора до підготовчого засідання суду. Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство в даному випадку обґрунтована невиконанням боржником зобов`язання зі сплати вартості отриманого за договором поставки товару, строк виконання якого на дату звернення з цією заявою настав. Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 663 та частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві, а покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно із частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Поставка Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на підставі договору № 359/2/2118 Товариству з обмеженою відповідальністю «Технаюг» партій товару загальною вартістю 18378108,24 грн підтверджується актами приймання-передачі і не заперечується скаржником. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Положення пункту 4.2 договору № 359/2/2118 встановлюють, що обов`язок покупця сплатити вартість товару не пізніше 60 (шістдесят) календарних днів від дати поставки. Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, поставка товару за договором № 359/2/2118 відбувалася партіями у проміжок часу з 21.05.2021 по 16.07.2021. Скаржник не заперечує отримання товару на вказану у заяві грошову суму. Враховуючи терміни поставки товару, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що встановлений положеннями пункту 4.2 договору № 359/2/2118 строк виконання покупцем обов`язку зі сплати отриманого товару на момент звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство настав. Доводи скаржника стосовно того, що строк з оплати отриманого товару не настав, оскільки постачальник, всупереч положень пункту 4.2 договору № 359/2/2118 не надав покупцю рахунки на його оплату, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки ненадання рахунків не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України. Вищезазначеними актами приймання-передачі підтверджується прийняття покупцем товару за договором № 359/2/2118 без зауважень, водночас доказів його оплати або повернення матеріали справи не містять, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо настання строку його оплати на момент звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Крім того, в матеріалах справи наявні докази надсилання рахунків на сплату отриманого товару покупцю за договором № 359/2/2118. Відмінність зазначених у цих рахунках номерів накладних та реквізитів для оплати від номерів актів приймання-передачі та реквізитів, зазначених у договорі, не спростовує правильність висновків місцевого господарського суду щодо настання строку виконання грошового зобов`язання на момент подачі заяви у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення покупця до продавця за уточненням даних реквізитів для сплати та вказаних у рахунках номерів накладних. Крім того, у всіх рахунках фактурах міститься посилання на договір № 359/2/2118, невиконання зобов`язань за яким стало підставою звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, а зазначені у рахунках суми до сплати відповідають сумам, зазначеним у кожному окремому акті приймання-передачі. Стосовно твердження скаржника про наявність спору про право між ініціюючим кредитором і боржником апеляційний господарський суд зазначає наступне. Законодавство не містить узагальненого переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору. Правова категорія «спір про право», наявність чи відсутність якого має з`ясувати суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, тобто про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника. Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Таким чином, суд не може формально підходити до визначення наявності «спору про право», який зводиться лише до заперечень боржником існування тих чи інших правовідносин. У кожному конкретному випадку судом досліджуються заперечення боржника, зокрема, чи ґрунтуються вони на обставинах справи та підтверджуються відповідними доказами. Наявність спору про право має підтверджуватися належними доказами, а не базуватися виключно на припущеннях боржника. Верховний Суд у постанові від 02.02.2021, прийнятій на результатом розгляду справи № 922/2503/20, зазначив, що заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутсва. Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, від 06.04.2023 у справі № 902/560/20. Згідно з положеннями частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Скаржником не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що на момент подання заяви про відкриття у справі про банкрутство є відкриті провадження щодо оспорення Товариством з обмеженою відповідальністю «Технаюг» вимог Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», заявлених на підставі порушення умов договору № 359/2/2118. Крім того, до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржником не заперечувалось існування боргу у листуванні із заявником. При цьому, заборгованість існувала ще з 2021 року, у той час як провадження у справі про банкрутство відкрите у 2023 році. Боржник ніяким чином не реагував на виставлені йому кредитором рахунки щодо оплати вартості поставленої продукції. Всі вищеперелічені обставини, на думку колегії суддів, свідчать про відсутність спору між сторонами щодо наявності грошового зобовязання боржника, а заперечення боржника після зверненн з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є надуманими (штучними). Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що на час ініціювання кредитором справи про банкрутство у правовідносинах між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технаюг» і Публічним акціонерним товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» спору про право щодо виконання договору № 359/2/2118 немає. Апеляційний господарський суд зазначає, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження поданого розпорядником майна боржника аналізу передбаченого абзацом шостим частини третьої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства. Разом з тим, відповідно до положень пункту 10 частини першої, частини другої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд до визнання боржника банкрутом закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника. У разі встановлення господарським судом, під час процедури розпорядження майном боржника того, що відсутні ознаки неплатоспроможності боржника, провадження у справі підлягає закриттю (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технаюг» на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2023 про відкриття провадження у справі № 912/1052/23 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.07.2023 у справі № 912/1052/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.10.2023 Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД Суддя О. ІВАНОВ