Постанова 4801 № 136/1482/22

Справа № 136/1482/22 Провадження № 22-ц/801/1756/2023 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2023 рокуСправа № 136/1482/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Різник Д. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної контори Кицюк О. П. про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсною заяву про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року, ухвалене у складі судді Кривенко Д. Т. в приміщенні суду в м. Липовець, в с т а н о в и в : 06.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх. № 7016) до Липовецької міської ради про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом. 20.04.2023 року ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмета позову та склад відповідачів про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину за законом та встановлення факту родинних відносин /а. с. 107-108/, а саме просив : - встановити юридичний факт, що померлий ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_4 та відповідно рідним дідом ОСОБА_1 ; - визнати недійсною заяву - відмову ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6., оформлену у Липовецькій ДНК, Вінницької області 28.12.2002 року, отриману державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області 28.12.2002 року, про те, що він спадщину, що залишилась після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приймав і на неї не претендує; - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії PH №035121 - видане на ім`я ОСОБА_2 (спадкова справа №842/2002) 02.01.2002 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори після смерті батька ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у реєстрі

09. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 25.11.2022 року замінено неналежного відповідача Липовецьку міську раду на належного ОСОБА_2 /а. с. 95/. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 20.04.2022 року прийнято до провадження заяву позивача про зміну предмета позову /а. с. 119-120/. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року позов задоволено. Встановлено юридичний факт, що померлий ОСОБА_6 був батьком ОСОБА_9 та відповідно рідним дідом ОСОБА_1 .. Визнано недійсною заяву - відмову ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_6., оформлену у Липовецькій ДНК, Вінницької області 28.12.2002, отриману державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області 28.12.2002, про те, що він від спадщини, що залишилась після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не приймав і на неї не претендує. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії PH №035121 - видане на ім`я ОСОБА_2 (спадкова справа №842/2002) 02.01.2002 державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори після смерті батька ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у реєстрі

09. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу (вх. № 6335 від 27.07.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6 вступивши в управління та володіння спадковим майном, шляхом пред`явлення нотаріусу ощадної книжки, що відповідало пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої МІЮУ № 18/5 від 14.06.1994 року (чинної на час відкриття спадщини). При житті ОСОБА_4 (батько позивача) свою заяву про відмову від спадщини не оспорював, був з нею повністю згоден. Заява від 28.12.2002 року не може бути визнана недійсною, оскільки не є актом індивідуальної дії. Документи, які б свідчили про намір ОСОБА_4 прийняти спадщину ним протягом життя не подавались нотаріусу. У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі докази ( ОСОБА_1 (а. с. 182), державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної контори Кицюк О. П. (а. с. 178, 183)). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. Щодо ОСОБА_6 .. Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 14.12.1967 року ОСОБА_6 належав житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 /а. с. 13/. Згідно довідки Липовецького ВП КП «ВОБТІ» № 132 від 01.11.2021 року згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 384 станом на 31.12.2012 року реєстрація права власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 КП «ВОБТІ» не проводилось. АДРЕСА_1, перейменовано на АДРЕСА_1 на підставі рішення № 54 Липовецької міської ради 7 сесії 7 скликання від 17 лютого 2016 року /а. с. 14-15/. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 та земельної частки (паю) згідно копії сертифікату серії PH № 03512, виданого на ім`я ОСОБА_6 02.01.2002 року. Відповідно до копії акта від 04.10.2022 року, складеного комісією в складі депутата Липовецької міської ради, власником житлового будинку по АДРЕСА_1 являвся ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сусіди, зазначені в акті, підтверджують, що на день смерті ОСОБА_6 з ним проживав його син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а. с. 12/. На аркушах справи 79-91 міститься копія спадкової справи № 842 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .. На день смерті у спадкодавця було 4 (четверо) дітей: доньки ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 та син ОСОБА_4 . Діти ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_4 подали до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини, після смерті їх батька ОСОБА_6 / а.с. 88, 89, 90/ Заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 подала лише донька ОСОБА_2 / а.с.80/ Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Рудик В. В. від 02.01.2003 року, ОСОБА_2 успадкувала земельну частку (пай) , яка перебуває в колективній власності КСП «Відродження» смт. Липовець Вінницької області розміром 3,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що належить спадкодавцеві ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 035121, виданого Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 20.12.2002 року на підставі рішення Липовецької районної державної адміністрації від 09.02.2001 року № 30 та зареєстрованого 20.12.2002 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за ; 573 /а. с. 91/. Згідно довідки, виданої Липовецькою міською радою 17.03.2023 року № 933, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_6 за вказаною адресою були зареєстровані та проживали разом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 /а. с. 101, 109/. На аркушах справи 16-21, 112-113 міститься копія домової Книги для прописки громадян, проживаючих в буднику АДРЕСА_1 . / а.с. 19/ Щодо ОСОБА_4 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Липовецького районного управління юстиції Вінницької області від 23.07.2004 року серія НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 /а. с. 7/. Згідно довідки, виданої Липовецькою міською радою, № 2817 від 02.09.2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 за вказаною адресою були зареєстровані та проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 /а. с. 9/. На аркушах справи 62-76 міститься копія спадкової справи № 462/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області Кицюк О. П., після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_15 та син ОСОБА_1 успадкували по частці кожний земельної ділянки площею 3,4920 гектарів (кадастровий номер земельної ділянки 0522210100020010436) /а. с. 10/. Щодо ОСОБА_15 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого Липовецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 16.04.2020 року серія НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_15 /а. с. 8/. На аркушах справи 34-60 міститься копія спадкової справи № 170/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_15 .. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області, після смерті ОСОБА_15 її син ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 1,7349 кадастровий номер 0522210100:03:000:30037 /а. с. 11, 57/. Щодо ОСОБА_1 . Згідно копії повторного свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Липовецького районного управління юстиції Вінницької області 02.09.2020 року серія НОМЕР_3 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_15 /а. с. 9а/. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для його задоволення. Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що «відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом». Ураховуючи, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовідносини щодо спадкування належного йому майна (зокрема, спірної земельної частки (паю)) виникли до набрання чинності ЦК України 01 січня 2004 року та те, що визначений у статті 549 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини (шість місяців) після його смерті закінчився до 01 січня 2004 року, до вказаних спірних правовідносин підлягає застосуванню ЦК УРСР, а не ЦК України. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Відповідно до частини першої статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Згідно статті 549 ЦК УРСР діями, що свідчать про прийняття спадщини є: 1) фактичний вступ спадкоємця в управління або володіння спадковим майном; 2) подання до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Згідно ст. 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Згідно статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року (далі - Інструкція № 18/5 від 14.06.1994 року) (чинної на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу (1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що його батько ОСОБА_4 будучи юридично необізнаним та вважаючи, що він відмовляється лише від спадщини у вигляді земельної частки (паю) написав заяву нотаріусу датовану через чотири роки після смерті свого батька ОСОБА_6 , з яким він постійно проживав та був зареєстрований за однією адресою, а тому така заява є недійсною, оскільки наміру відмовитись від будинку ОСОБА_4 не мав. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним заяви про відмову від спадщини та свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.01.2003 року, суд першої інстанції виходив з того, що заява про відмову від спадщини ОСОБА_6 наявна у матеріалах справи, але попри смерть останнього у 1998, датована 2002 року. Позивач стверджує, що його батько ОСОБА_4 думаючи, що відмовляється лише від земельної частки (пай), яку бажає оформити на себе його рідна сестра, помилково вказав у своїй заяві про відмову від усієї спадщини ОСОБА_6 .. Натомість, на відмінну від ОСОБА_4 , факт постійного проживання відповідача з ОСОБА_6 не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач вважав, що свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) згідно сертифікату серії PH №035121 видане на ім`я відповідача після смерті ОСОБА_6 є недійсним, оскільки відповідач не мала права на спадкування, так як протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ОСОБА_6 фактично не вступила в управління або володіння спадковим майном і протягом шести місяців не подала державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Натомість, позивач не може оформити на себе спадщину на житловий будинок, який належав його дідусю і де проживав його батько, який прийняв його спадщину. Зазначені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. На аркушах справи 79-91 міститься копія спадкової справи № 842 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , в якій міститься заява ОСОБА_2 адресована Липовецькій районній державній нотаріальній конторі від 28.12.2002 року про те, що помер її батько ОСОБА_6 та на день його смерті залишилось майно, яке вона прийняла право на земельну частку (пай) в КПС «Відродження» м. Липовець, посвідчене сертифікатом РН 035121. Просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім неї у померлого є ще дочка ОСОБА_14 та син ОСОБА_4 .. Факт прийняття спадщини спадкоємцем перевірено по пред`явленій ощадній книжці, виданій Липовецькою філією ощадбанку на ім`я померлого, яку оглянуто та повернуто спадкоємцеві /а. с. 80/. Зважаючи на зазначене вище, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6 шляхом пред`явлення ощадної книжки нотаріусу, що відповідало пункту 113 Інструкції № 18/5 від 14.06.1994 року, в редакції чинної на час відкриття спадщини, з урахуванням заяв від інших спадкоємців про те, що вони не заперечували проти прийняття спадщини ОСОБА_2 є свідченням того, що ОСОБА_2 прийняла спадщину. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не вступила в управління чи володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_6 .. Також із копії спадкової справи вбачається, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_6 подали нотаріусу заяви : ОСОБА_14 від 27.12.2002 року /а. с. 88-90/, ОСОБА_13 та ОСОБА_4 від 28.12.2002 року /а. с. 88-90/ про те, що спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 , вони не прийняли та на неї не претендують. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що батько позивача ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 шляхом фактичних дій, оскільки даний факт не доведено належними та допустимими доказами. Як вбачається з свідоцтва про право особистої власності від 14.11.1967 року ОСОБА_6 на праві особистої власності належав будинок по АДРЕСА_1 . Номер будинку містить виправлення ( допустимий № 2 або № 12 або ж № 10. /а.с. 13/ Дані виправлення у правовстановлюючий документ були внесені без дотримання порядку внесення виправлень в офіційні документи. Відповідні виправлення у номері будинку ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 ) містить і копія домової книги. / а.с. 16/ З копії технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 вбачається, що за даним номером знаходиться будинок 1975 року забудови, юридичні документи на який відсутні./ а.с.22- 24/ Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що роки будівництва будинків, який належав на праві власності ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_10) та будинку на який складено технічний паспорт (1975 р.) і у якому зареєстрований позивач різні. Дані розбіжності в офіційних документах позбавляють можливості суд встановити обсяг наявного на день смерті ОСОБА_6 спадкового майна. Наявний у матеріалах справи акт комісії в складі депутата Липовецької міської ради та сусідів від 04.10.2022 року про належність будинку АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_6 не є допустимим доказом на підтвердження факту належності нерухомого майна особі. Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер у с. Гордіївка Липовецького району. / а.с. 81/ Відповідно заяви ОСОБА_4 , яку було подано до державної нотаріальної контори 28.12.2002 року він зазначив, що спадщину не приймав. /а.с.90/ Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо правового режиму земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно ( будинок, що належав ОСОБА_6 ) Належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_4 станом з 10.11.1998 року ( день смерті ОСОБА_6 ) був зареєстрований у спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, матеріали справи не містять. Матеріали домової книги містять інформацію про проживання ОСОБА_4 за даною адресою без прописки, а також про зняття його з реєстрації 27.06. Надана позивачем копія ( рік приховано частиною аркуша ) позбавляє суд можливість встановити факт постійної реєстрації ОСОБА_4 у спадковому будинку. / а.с.17, 19/ Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що позивачем не було доведено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті ОСОБА_6 , а отже позивачем не доведено і факт порушення його прав та законних інтересів. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору. ( Постанова ВС від 29.08.2023 року у справі № 910/5958/20). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви-відмови ОСОБА_4 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) видане на ім`я ОСОБА_2 . Вимога про встановлення юридичного факту задоволенню не підлягає з тих підстав, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав позивача, тоді як у даній справі колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог про визнання недійсним заяви про відмову від прийняття спадщини та свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.(пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 4709,40 грн. За таких обставин, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, відтак з позивача слід стягнути на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4709,40 грн. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20.06.2023 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної контори Кицюк О. П. про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсною заяву про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4709 (чотири тисячі сімсот дев`ять) гривень 40 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 09.10.2023 року.