Постанова 4857 № 460/12594/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/12594/23 пров. № А/857/11537/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гудима Л.Я., Курильця А.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Гудима Н.С., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом Західного офісу Держаудитслужби до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В : Західний офіс Держаудитслужби звернувся в суд першої інстанції з позовом до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення коштів на загальну суму 54557314,39 грн. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року позовну заяву Західного офісу Держаудитслужби залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду: 1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску; 2) документа про сплату судового збору у розмірі 26840 грн. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу, з підстав передбачених п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України. Не погодившись з таким судовим рішенням, Західний офіс Держаудитслужби оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що позивач наводив доводи, щодо неправомірності подання повторного позову відразу після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, оскільки відповідно до положень п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлена вимога до позовної заяви, яка повинна містити власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, проте у випадку подання позову відразу після ухвалення апеляційною інстанцією рішення 06.07.2022 в справі 460/15778/21 це не відповідало б дійсності, так як позивач скористався правом на касаційне оскарження, до того ж наслідком такого звернення суд касаційної інстанції уповноважений скасовувати рішення перших та других інстанцій та ухвалювати нове, так як це передбачено положеннями статті 349 КАС України, крім того в подальшому дана обставина слугувала б підставою для залишення позовної заяви без руху в порядку статті 169 КАС України. Зважаючи на те, що 18.05.2023 касаційною інстанцією було ухвалено рішення та з метою недопущення зловживання процесуальними правами, позивач у максимально стислі строки (24.05.2023) звернувся до суду, проте суд першої інстанції відхилив це обґрунтування як безпідставне, однак зазначене спростовується наступним тим, що Західний офіс Держаудитслужби як і при першому поданні позову так і при повторному був платником судового збору, оскільки він є розпорядником коштів, що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, а також на подання документів для реєстрації бюджетного зобов`язання згідно потреб структурних підрозділів (Управління), це свідчить про те, що де-факто позивачем був Західний офіс Держаудитслужби в обох випадках, однак це судами не було враховано (копії платіжних доручень в додатку №5). Так вирішуючи питання щодо строків подання позовної заяви позивач просив врахувати, що з 24.02.2022 розпочата повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, враховуючи Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та введення з 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, який продовжено до 18 серпня 2023 року. 24.02.2022 Рада Суддів України прийняла рішення «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку рф». На виконання якого Радою Суддів України 02.03.2022 оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно яким судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних із встановлення різного роду строків та продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Позивач аргументував даною обставиною, оскільки це зумовило тривалий розгляд справи №460/15778/21 у судах апеляційної та касаційної інстанцій, що вплинуло на тривалий перебіг у часі. Отож, якщо зважити на фактор звернення позивача до адміністративного суду з первинним позовом з дотриманням строків звернення, на дотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, який, зокрема, суд першої інстанції визнав таким, що не відповідає вимогам закону; на реалізацію позивачем гарантованого права на оскарження цього рішення й тривалість перегляду оскарженого рішення, на яку позивач об`єктивно не міг вплинути; на зміст та характер порушень порядку подання позовної заяви, які встановив суд першої інстанції і які за наслідками перегляду справи апеляційним та касаційним судом були визнані очевидними й однозначними настільки, щоб визнати їх винятково продуктом помилкових вольових дій позивача; нетривалий відрізок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява, то у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від його волі. Справді, від часу, коли позивач дізнався про порушення свого права, й до дати подання повторної позовної заяви, сплинув значний і, на перший погляд, чутливий проміжок часу. Але правда й у тому, що основу цього строку становив проміжок часу та обставини, на який позивач не міг вплинути, а звідси - за законом вчасно подати позов. Враховуючи вищевикладене та зважаючи на значну суму виявлених збитків у розмірі 54 557 314,39грн, які відповідач не відшкодував та відповідно вимога позивача від 19.07.2021 про усунення виявлених порушень до 19.08.2021 об`єктом контролю не оскаржувалась та на сьогоднішній день не виконана, а кошти до бюджету не повернуті, тому зазначені обставини зумовили звернутись позивача до суду про стягнення коштів. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стосовно ж суб`єкта владних повноважень - з дня виникнення підстав на пред`явлення визначених законом вимог. Суд першої інстанції правильно зауважив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 N340/1019/19). Як з`ясовано судом першої інстанції, 19.07.2021 за підсумками проведеної ревізії та враховуючи встановлені порушення законодавства, що відображені в акті ревізії від 01.06.2021, позивач направив відповідачу вимогу для обов`язкового виконання в строк до 19.08.2021. Однак, інформація про вжиті заходи щодо усунення порушень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів у встановлений строк позивачу не надійшла. Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що з 20.08.2021 почався перебіг 3-місячного строку на звернення Західного офісу Держаудитслужби з відповідним позовом до суду. Натомість Західний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з цим позовом лише 24.05.2023, тобто після спливу 3-місячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, більше ніж на 2,5 роки. У заяві про поновлення строку звернення до суду першої інстанції, позивач зазначив, що 19.11.2021 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області було подано позов із даного предмету спору до відповідача, однак 09.02.2022 ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/15778/21 позовну заяву Управління залишено без розгляду через відсутність в останнього адміністративної процесуальної дієздатності. У зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 18.05.2023 залишено без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022, Західний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з цим позовом 24.05.2023. Суд першої інстанції вірно вважав, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки Західний офіс Держаудитслужби не був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом одночасно з оскарженням Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №460/15778/21. Також, суд правильно вважав, що не заслуговують на увагу твердження позивача, що у разі подання ним позову відразу після ухвалення апеляційною інстанцією постанови від 06.07.2022 у справі №460/15778/21, так як це не відповідало б вимогами п.11 ч.5 ст.160 КАС України, оскільки існувало б два позови одного й того позивача до одного й того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Більше того, суд слушно зауважив, що вказана ухвала суду першої інстанції набрала законної сили 06.07.2022, після її перегляду судом апеляційної інстанції, і правових підстав не брати її до уваги у позивача не було. Тобто, Західний офіс Держаудитслужби в період з 06.07.2022 по 24.05.2023 безпідставно не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів. Також суд правильно залишив поза увагою посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення на введення на території України воєнного стану, оскільки такий введений з 24.02.2022, тобто вже поза межами строку звернення до суду з цим позовом. Більше того, вказана обставина не зупинила перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22. Водночас, суд слушно зауважив, що ні відділення Укрпошти, ні Рівненський окружний адміністративний суд, ні відповідач у справі не припиняли роботи на період введення на території України воєнного стану. Тобто позивач мав можливість звернутися до суду з даним позовом як безпосередньо до суду, так і направивши позов поштою або через систему Електронного суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем пропущено встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, то підстано вважав, що позовну заяву слід повернути позивачу з підстав, визначених п.9 ч.4 ст. 169 КАС України. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального права, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року про повернення позовної заяви по справі №460/12594/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. Я. Гудим А. Р. Курилець