Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/8808/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/8808/22 пров. № А/857/2880/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року (суддя Потабенко В.А., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №380/8808/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, встановив: У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до трудового стажу період догляду за пенсіонеркою ОСОБА_2 , яка за висновком медичного закладу потребувала постійного стороннього догляду: період догляду з 01.01.2004 по 01.01.2005 на підставі акту фактичних обставин здійснення догляду за такою особою і період догляду з 01.01.2005 по 15.03.2017, який вона фактично здійснювала, але через важкий стан хворої не мала реальної можливості оформити отримання в Управлінні праці та соціального захисту населення відповідну допомогу (компенсацію) за такий догляд. Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за ОСОБА_2 з 01.01.2004 по 31.12.2004. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час догляду за ОСОБА_2 з 01.01.2004 по 31.12.2004. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважаючи його безпідставним та непоґрунтованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягає, зокрема, один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю І групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. Вважає скаржник, що будь-які підстави для зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період догляду за пенсіонеркою ОСОБА_2 , яка за висновком медичного закладу потребувала постійного стороннього догляду: період догляду з 01.01.2004 по 31.12.2004, на підставі акту фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, відсутні. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.12.2022 в частині задоволених позовних вимог. Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому висловила непогодження із доводами апеляційної скарги. Просить повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію по інвалідності з 2018 року (а.с. 47-52). 07.05.2022 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по віку. Позивач просила перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та зарахувати до трудового стажу період догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, а саме періоду догляду за ОСОБА_2 у період з 01.07.2010 по 01.07.2015 (а.с. 57). Листом від 15.06.2022 №7305-6297/Г-52/8-1300/22 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (до 01.01.2004), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (а.с. 54, 84). Вказано, що у разі, якщо до січня 2004 року непрацююча особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу незалежно від отримання допомоги або компенсації. Зарахування цих періодів провадиться на підставі акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду та документів, які засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи та дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів). Час догляду, починаючи з 01.01.2004, зараховується до страхового стажу виключно за умови отримання відповідної допомоги або компенсації в органах соціального захисту. Зазначив відповідач і те, що зарахування до страхового стажу періоду догляду за мамою позивача з 01.01.2004 по 15.03.2017 не є можливим, оскільки за вказаний період відсутні відомості про нарахування та сплату єдиного внеску. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.03.2017 ОСОБА_2 (мати позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 30). Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги Бережанської міської ради від 01.11.2021 №995 встановлено, що Бережанський центр первинної медичної допомоги повідомив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька села Волощина Бережанського району Тернопільської області з 16.06.2003 до 15.12.2003 проходила курс лікування в Львівському державному регіональному лікувально-діагностичному центрі. при діагнозі: саркома лімфовузлів ІІІ ступеню, центрального непластичного процесу зліва з інвазією в плевру і м`які тканини грудної клітки. Після пройденого курсу лікування, згідно висновку онколога, встановлено діагноз: саркоматоз, поширення метастазів у внутрішніх органах, ракова інтоксикація ІV ступеня, порушена функція опорно-рухової системи та больовий синдром. У зв`язку з чим ОСОБА_2 не могла обходитися без стороннього догляду. Необхідно було здійснювати постійний сторонній медичний догляд та побутове обслуговування, отримувати наркотичні засоби та психотропні речовини, виконувати призначення лікаря. Тому з 01.01.2004 і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 догляд виконувала її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не погоджуючись із бездіяльністю Пенсійного органу щодо зарахування спірного стажу по догляду за особою, яка потребувала постійного стороннього догляду, до трудового стажу, позивач звернулася до суду з цим позовом. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV). Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції законно застосував наступні правові норми. За змістом ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV). Відповідно до п."ж" ч.1 ст.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Частиною 1 ст.56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п."є" ч.3 вказаної статті). У той же час, за змістом ст.56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду. При цьому, потреба у такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу. Таким чином, саме стан здоров`я є тим критерієм, за яким відповідних осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи. Відсутність підтвердження статусу особи з інвалідністю І групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 18.07.2018 у справі №348/919/17 та від 31.07.2019 у справі №348/2357/16-а. Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений пунктом 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), згідно з яким зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів). Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд та їх сусідів, інших даних. Документами, які підтверджують перебування на інвалідності можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи. Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші. Згідно з п.9 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. До 01.01.2005 час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством. Відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 №558, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата. При зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за інвалідом І групи та престарілим до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління праці та соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати за яку сплачені страхові внески. У разі, якщо до січня 2004 року непрацююча працездатна особа доглядала за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, час догляду зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, незалежно від отримання допомоги або компенсації. Періоди догляду за пенсіонерами зараховуються до страхового стажу на вказаних вище умовах при призначенні пенсій на загальних підставах. Верховний Суд, приймаючи постанову від 18.07.2018 у справі №348/919/17, зауважив, що час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення. З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що час догляду за особою з інвалідністю І групи в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення. Матеріалами справи підтверджується, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.03.2017 ОСОБА_2 (мати позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги Бережанської міської ради від 01.11.2021 №995 встановлено, що Бережанський центр первинної медичної допомоги повідомив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька села Волощина Бережанського району Тернопільської області з 16.06.2003 до 15.12.2003 проходила курс лікування в Львівському державному регіональному лікувально-діагностичному центрі, при діагнозі: саркома лімфовузлів ІІІ ступеню, центрального непластичного процесу зліва з інвазією в плевру і м`які тканини грудної клітки. Після пройденого курсу лікування, згідно висновку онколога, встановлено діагноз: саркоматоз, поширення метастазів у внутрішніх органах, ракова інтоксикація ІV ступеня, порушена функція опорно-рухової системи та больовий синдром. У зв`язку з чим ОСОБА_2 не могла обходитися без стороннього догляду. Необхідно було здійснювати постійний сторонній медичний догляд та побутове обслуговування, отримувати наркотичні засоби та психотропні речовини, виконувати призначення лікаря. Тому з 01.01.2004 і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 догляд виконувала її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наведеним підтверджується, що мати позивача згідно встановленого діагнозу дійсно потребувала стороннього догляду. Також відповідно до довідки Божиківської сільської ради від 15.03.2017 №31 ОСОБА_1 в період з 01.01.2004 року до 15.03.2017 доглядала свою матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала в селі Волощина Божиківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області. Згідно заключення лікарів, ОСОБА_2 була онкологічна хвора, а також їй був потрібен постійний догляд (а.с. 13). Згідно акта опитування свідків від 15.03.2017, складеного комісією у складі сільського голови, секретаря сільської ради та сусідів, яким дані особи стверджують про те, що ОСОБА_1 дійсно до дня смерті ОСОБА_2 проживали в будинку без реєстрації і вели спільно підсобне господарство (а.с. 14). Згідно акта обстеження житлово-побутових умов від 12.04.2012, складеного Божиківською сільською радою, встановлено, що ОСОБА_2 , 1932 року народження, прописана і проживає в селі Волощина Бережанського району Тернопільської області. З 01.07.2010 за ОСОБА_2 доглядає і надалі буде здійснювати догляд її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 15). Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Вказані в сукупності докази підтверджують те, що позивач у період з 01.01.2004 по 31.12.2004 здійснювала догляд за своєю мамою, ОСОБА_2 , як пенсіонером, яка за висновком медичного закладу потребувала постійного стороннього догляду. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Головне управління ПФУ у Львівській області безпідставно не врахувало до трудового стажу позивача період догляду за ОСОБА_2 як особою, яка потребувала постійного стороннього догляду, зокрема, в період з 01.01.2004 по 31.12.2004. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтоване та законне прийняв рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду догляду за ОСОБА_2 з 01.01.2004 по 31.12.2004, зобов`язавши відповідача зарахувати до страхового стажу час догляду за ОСОБА_2 з 01.01.2004 по 31.12.2004. Вказаним спростовуються доводи апелянта, що в оскарженій частині рішення суду першої інстанції є безпідставним та необґрунтованим. Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому апеляційній перевірці не підлягає. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині винесене із всебічним з`ясуванням обставини справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року в адміністративній справі №380/8808/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов