Постанова 4851 № 520/10636/23

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2023 р. Справа № 520/10636/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/10636/23 за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просила: - скасувати Наказ начальника Східного регіонального управління ДПС України від 18.05.2022 № 141-ОС; -зобов`язати Східне регіональне управління ДПС України поновити ОСОБА_1 на роботі. Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у вказаній справі у задоволенні заяви про поновлення строку звернення відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду, протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснено позивачу, що відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 КАС України. Представник позивача подав до суду першої інстанції заяву від 23.05.2023 про поновлення строку звернення до суду, у якій просив поновити пропущений строк звернення до суду в адміністративній справі №520/10636/23 з підстав того, що позивач разом з дітьми з 18.03.2022 перебуває за межами території України, а також що з 18.05.2022 по сьогоднішній день вона не з`явилася на службу у зв`язку з поважними причинами - тимчасовою непрацездатністю через необхідність перебування з дитиною ОСОБА_2 , яка потребує домашнього догляду. На підтвердження вказаних доводів представником позивача надані скріншоти з порталу ПФУ щодо формування листків непрацездатності ОСОБА_1 за періоди: 18.05.2022 - 22.05.2022 та 23.05.2022 - 24.05.2022 та зазначено про те, що відповідно до закону України "Про відпустки" та КЗпП України відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку матері дитини, якщо дитина потребує догляду. Домашній догляд позивачці подовжено з 26.11.2022 по 26.05.2023: Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді № 163/1210. Попередній догляд з 25.05.2022 по 25.11.2022 ЛКК№ 41/105 від 24.05.2022. Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у задоволенні клопотання представника позивачки про поновлення строку звернення до суду - відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України та ст.123 КАС України, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутністю поважних причин для поновлення такого строку. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач спочатку перебувала на лікарняному, а вже надалі у відпустці по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду. Так, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку: матері, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку. Позивач стверджує, що її дитина потребує домашнього догляду на підставі Довідки про портебу дитини (дитини - інваліда) у домашньому догляді № 163/1210. Попередній догляд з 25.05.2022 по 25.11.2022 висновок лікарської комісії № 41/105 ві 25.05.2022. Таким чином вважає, що саме на підставі висновку ЛКК, який складено комісією та потім продовжений, перебувала у відпустці (лікарняному) у зв`язку із потребою дитини у догляді. Вказує, що вона повідомляла своє керівництво та відділ кадрів про зазначені факти під час телефонної розмови. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Вказує, що рапорт про надання відпустці по догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду позивачем не подавався, жодних наказів по військовій частині про надання позивачу такої відпустки не видавався. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріалами справи підтверджується, що спірні правовідносини полягають у правомірності звільнення позивача з публічної служби. Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.1 ст.123 КАС України). Також, пунктом 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Судом встановлено, що на підставі Наказу №538-ОС від 16.09.2019 позивачці надану відпустку з 16 вересня 2019 по 17 травня 2022 року по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 18.03.2022 позивач перебуває за межами території України, що підтверджується відповідною відміткою у закордонному паспорті. Виїзд за кордон позивачки пов`язаний з військовим вторгненням російської федерації на територію України та військовими діями. Наказом начальника Східного регіонального управління ДПС України від 18.05.2022 №141-ОС з ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт, звільнено у запас з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_3 належними доказами підтверджено підстави тимчасової непрацездатності за період з 18.05.2022 по 24.05.2022. Проте з 25.05.2022 і до дня звернення до суду з позовом - 02.05.2023 (позов здано на пошту) документів, які б надавали підстави невиходу на службу позивачу до суду не надано. Посилання на оформлення Довідок про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданих доньці позивачки ОСОБА_2 на періоди з 25.05.2022 по 25.11.2022 та з 26.11.2022 по 26.05.2023, жодним чином не створює підстав для невиходу на службу ОСОБА_1 у період з 25.05.2022 по дату подання позову, оскільки не підтверджує тимчасову непрацездатність матері дитини. Так, відповідно до ч. 8 ст. 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 25 Закону України "Про відпустки" відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку: матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку. Для отримати відпустки по догляду за дитиною до 6 років, працівник має подати заяву на таку відпустку та «Довідку про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді» затверджену наказом МОЗ від 11.06.2012 № 430, яку видають заклади охорони здоров`я будь-якої форми власності на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) (п. 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді», затвердженої Наказом № 430). Відпустку до 6 років надають з дати, зазначеної працівником у його заяві. Отже, складання Довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді є підставою для оформлення відпустки без збереження грошового забезпечення одному з батьків дитини, тобто як мати, так і батько дитини вправі скористатися цим правом. Проте, до заяви про поновлення строку звернення до суду і позову, не надано доказів перебування позивачки у відпустці без збереження грошового забезпечення або ініціювання вказаного питання перед керівництвом (надіслання відповідної заяви засобами поштового зв`язку, електронною поштою,тощо) Отже, як вірно зазначив суд першрої інстанції, позивач як офіцер Державної прикордонної служби України мала усвідомлювати, що з 25.05.2022 не має законних підстав не прибувати на службу, без оформлення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років. Отримання позову від Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України не змінює вказаний момент, оскільки згідно з ч.2 ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до суду пов`язаний, зокрема, з моментом, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач пропустила строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем був пропущений строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин, що в силу п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви. Відтак, доводи апелянта на правомірність прийнятої ухвали суду не впливають та висновків суду не спростовують. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо повернення позовної заяви, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви. Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 по справі № 520/10636/23 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий