Постанова 4820 № 689/2206/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м. Хмельницький Справа № 689/2206/22 Провадження № 22-ц/4820/1649/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Заворотна А. В., з участю позивачки ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року (суддя Соловйов А.В., повне судове рішення складено 06.07.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Солобковецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу у Хмельницькій області Павлик Наталія Петрівна, про визнання заповіту недійсним. Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Спадкоємцями після смерті батька є вона та сестра ОСОБА_2 . Протягом тривалого часу доглядала та забезпечувала батьків самостійно, оскільки сестра не працює. Проте з початком воєнного стану змушена була виїхати за межі України до дітей на один місяць. В цей час відповідачка за місцем свого проживання доглядала батька, який через похилий вік та хворобу не міг ходити, самостійно забезпечити свій побут і потребував сторонньої допомоги. Вона матеріально забезпечувала батька, а також він отримував пенсію. Скориставшись її відсутністю та станом здоров`я батька, ОСОБА_2 поставила його в таке становище, що він змушений був скласти заповіт на її користь. В протилежному випадку вона б не надала допомоги, якої батько потребував. Заповіт складений всупереч дійсній волі батька під впливом тяжких обставин. Тому посадова особа Солобковецької сільської ради прибула в смт Дунаївці, де перебував батько, тобто за межі населеного пункту, на який поширюються повноваження сільської ради, та посвідчила заповіт. Посвідчення заповіту було єдиною можливістю усунути, зменшити тяжкі обставини батька. За відсутності тяжких обставин заповіт не був би складений ним або не на таких умовах (заповів би майно обом дітям). Крім того, зі слів відповідачки вона підливала батькові невідому речовину в їжу та напої, тому має сумніви у тому, чи міг батько повною мірою розуміти значення своїх дій та керувати ними. Позивачка просила визнати недійсним заповіт на користь ОСОБА_2 , складений ОСОБА_3 та посвідчений секретарем виконкому Солобковецької сільської ради, зареєстрований в реєстрі за №

21. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року у позові відмовлено. ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що батько хворів, за станом здоров`я не міг самостійно пересуватися, а в момент посвідчення заповіту у нього були тяжкі обставини, які змусили його скласти такий заповіт. Той факт, що секретар сільської ради їздила у смт Дунаївці посвідчувати заповіт, підтверджує те, що у батька були вкрай важкі обставини. Територія смт Дунаївці не належить до адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження Солобковецької сільської ради. Суд не надав належну оцінку доказам і не міг об`єктивно розглянути справу без проведення експертизи, яка б визначила, чи розумів спадкодавець значення своїх дій та чи міг керувати ними в момент складення заповіту. ОСОБА_2 у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. У засіданні апеляційного суду позивачка апеляційну скаргу підтримала. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.06.2022 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21 березня 2022 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів своїй дочці ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та зареєстрований в реєстрі за № 21. 02 червня 2022 року зареєстрована спадкова справа у зв`язку із зверненням ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Павлик Н. П. ОСОБА_1 29 червня 2022 року подала заяву про прийняття спадщини за законом. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову в позові суд першої інстанції мотивував недоведеністю позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною 1 статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (частина 1 статті 1234 ЦК України). За змістом частини 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. На підставі частини 1 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. В силу частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частини 2 і 3 статті 203 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що її батько ОСОБА_3 склав оспорюваний заповіт під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних для нього умовах. Відповідно до частини 1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Відповідно до пунктів 16, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України повинна довести, що особа під час укладення правочину не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина 2 статті 1257 ЦК України). Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у суді першої інстанції показали, що ОСОБА_3 до смерті залишався при свідомості, ясній пам`яті, але внаслідок набряку ніг перед смертю йому було важко пересуватись. З медичних карт амбулаторного хворого № 157, стаціонарного хворого № 2456 № 864 і № 1786, наданих КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня» Ярмолинецької селищної ради (а.с. 64-114), вбачається, що у ОСОБА_3 не діагностовано будь-яких захворювань, які б могли впливати на розуміння ним значення своїх дій та можливість керувати ними. Останній запис про хворобу (загострення хронічного панкреатиту) датований 25.08.2021. Позивачка не надала доказів на підтвердження обставин вживання батьком перед смертю будь-яких засобів, препаратів, які б могли впливати на його психічний (психологічний) стан. Заповіт містить запис про те, що дієздатність заповідача перевірено. ОСОБА_1 не надала також належних, допустимих і достатніх доказів наявності тяжких обставин, під впливом яких ОСОБА_3 склав заповіт і які впливали на його волевиявлення та за відсутності яких заповіт не був би складений або складений не на таких умовах. Свідок ОСОБА_5 показала, що на прохання ОСОБА_2 вона з літа 2021 року доглядала сусіда ОСОБА_3 , за що останній платив їй кошти. Коли ОСОБА_2 забрала батька до себе, вона його провідувала. ОСОБА_3 був активний, не нарікав на погане ставлення до нього. Свідок ОСОБА_4 підтвердила, що неодноразово чула від ОСОБА_3 про складення ним заповіту на користь ОСОБА_2 . Не містить посилання на такі докази й апеляційна скарга. На підставі частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, заповіт є одностороннім правочином, який не передбачає будь-яких умов і зобов`язань для спадкодавця за його життя. Тому позиція про складення заповіту під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах є сумнівною. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивачки ґрунтуються на незгоді з волевиявленням спадкодавця, який усе своє майно заповів доньці ОСОБА_2 . Особисті відносини сторін з батьком, участь дітей в утриманні батька не потребують оцінки, оскільки це не має правового значення для вирішення спору. З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову, які фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду першої інстанції. На думку колегії суддів, зазначені позивачкою підстави для визнання заповіту недійним є взаємовиключаючими. Посилання в апеляційній скарзі на порушення порядку посвідчення заповіту не заслуговує на увагу, так як заповіт ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) посвідчений секретарем Солобковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області відповідно до вимог ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1298/20036. Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 жовтня 2023 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта