Постанова Львівський апеляційний суд № 460/3463/16-ц

Справа № 460/3463/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І. Провадження № 22-ц/811/1750/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю: секретаря Суди В.І.; адвоката Водопийко Х.Т. представника позивача ОСОБА_1 ; адвоката Варениці В.С. представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі її законного представника ОСОБА_2 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 липня 2016 року, В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 , згідно якої:

1. Відповідач ОСОБА_4 визнає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в розмірі 7 200 доларів США, що на момент подачі позову у національній валюті становить 178 920 гривень.

2. Сторони погодилися, що повернути грошові кошти відповідач не має можливості і, що сума боргу може бути повністю погашена за рахунок передачі відповідачем у власність позивача належного йому майна.

3. У рахунок повного погашення заборгованості по розписці від 12 грудня 2014 року, ОСОБА_4 зобов`язується передати у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти у власність належну відповідачу частку у розмірі 1/3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв.м., що підтверджується відповідною копією свідоцтва про право власності на квартиру. АДРЕСА_2 . Сторони заявляють, що майновий спір щодо стягнення боргу по договору позики, даною мировою угодою врегульований повністю, претензій сторони одна до одної не мають.

5. Відповідач по справі - ОСОБА_4 погоджується, що після винесення ухвали про затвердження цієї мирової угоди судом та закриття провадження у даній справі, втрачає право власності на частку у розмірі 1/3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яке переходить у власність ОСОБА_1 та який на підставі угоди про затвердження мирової угоди, набуває право власності на частку у розмірі 1/3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

6. Дана мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Яворівським районним судом Львівської області і є обов`язковою для позивача та відповідача. Цією ж ухвалою закрито провадження у даній цивільній справі (а.с. 13-15). Вищезгадану ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 липня 2016 року, подавши на неї 12 червня 2023 року апеляційну скаргу, оскаржила неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі її законного представника ОСОБА_2 , яка до участі у справі залученою не була. Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального і матеріального права. Звертає увагу на те, що відповідач по справі, ОСОБА_4 ,є її батьком, а також співвласником вищезгаданої квартири АДРЕСА_3 (в подальшому «спірна квартира»), участь у приватизації якої він приймав. Після реєстрації 01 березня 2003 року шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_2 остання вселилася у спірну квартиру та була у ній зареєстрованою. В подальшому у згаданого подружжя народилося троє дітей (в тому числі і апелянт), які також були зареєстрованими у спірній квартирі. 12 січня 2015 року між подружжям було розірвано і весною 2016 року ОСОБА_5 разом з дітьми перейшли проживати на іншу квартиру. Постановою Львівського апеляційного суду міста Львова від 29 травня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позову про визнання ОСОБА_6 та її дітей такими, що втратили право користування спірною квартирою, а зустрічний позов ОСОБА_6 було задоволено та ухвалено вселити її з дітьми в спірну квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і апелянт, як неповнолітня, прийняла спадщину за законом після його смерті. Вважає, що оскаржуваною ухвалою про визнання мирової угоди було порушено права та інтереси неповнолітньої на користування спірною квартирою, а також право дітей спадкодавця на спадкування на частку в квартирі, оскільки на час постановлення судом оскаржуваної ухвали в спірній квартирі були зареєстрованими неповнолітні діти (а.с. 17-21). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що «мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб» (а.с. 13-15). Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Статтею 207 ЦПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Як убачається зі змісту мирової угоди та оскаржуваної ухвали, за її умовами судом визнано за позивачем право власності на 1/3 частину спірної квартири, яка на праві власності належала відповідачу ОСОБА_4 . На момент визнання судом мирової угоди та постановлення оскаржуваної ухвали в спірній квартирі були зареєстрованими троє неповнолітніх дітей відповідача, а відтак безспірним є те, що втрата останнім права власності на належну йому частку у спірній квартирі порушує права та охоронюваних законом інтересів його неповнолітніх дітей. Наведене стверджується (зокрема) тим, що у серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , його колишньої дружини ОСОБА_2 та їхніх неповнолітніх дітей про визнання згаданих відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, який обґрунтовував саме тим, що в результаті укладення у липні 2016 року мирової угоди він став одноосібним власником спірної квартири (а.с. 41-50). Таким чином, безспірним є те, що умови мирової угоди суперечать закону, а також порушують права та інтереси апелянта, яка є неповнолітньою особою зареєстрованою у спірній квартирі, яка є її єдиним місцем проживання на яке вона за законом має право, однак остання, як і її законний представник (її мама), а також орган опіки та піклування до участі в справі не залучалися, а відтак суд не вправі був визнавати умови такої мирової угоди. З урахуванням вищенаведеного оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленям справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.6, 379 п.п. 3, 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі її законного представника ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 липня 2016 року скасувати і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 06 жовтня 2023 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.