Постанова Київський апеляційний суд № 357/7052/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 жовтня 2023 року м. Київ Справа № 357/7052/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/4909/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Бебешко М.М., 04 листопада 2022 року у м. Біла Церква, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В У серпні 2022 року представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №02297-01/2021 у розмірі 21365,60 грн, з яких: 6800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14565,60 грн - сума заборгованості за відсотками; а також понесені судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 січня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №02297-01/2021 шляхом підписання його електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону відповідача. За умовами договору товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначених договором. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Позивач стверджує, що первісним кредитором ТОВ «ФК «Інвеструм» були виконані взяті на себе зобов`язання кредитора, однак відповідач свої зобов`язання як боржника у зобов`язанні не виконує. 11 серпня 2021 року між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11082021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до відповідача у заявленому в позовних вимогах розмірі. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 02297-01/2021 від 05 січня 2021 року у розмірі 21365,60 грн, з яких: 6800,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 14565,60 грн - нараховані відсотки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується, як факт укладення позивачем вищенаведеного договору в електронній формі та отримання кредитних коштів, так і факт наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 21365,6 грн перед позивачем, який набув права грошової вимоги до відповідача на підставі відповідного договору факторингу (а.с.58-65). В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на те, що кредитний договір ним не підписувався, а надані позивачем докази до матеріалів справи жодним чином не підтверджують, що він звертався до банківської установи з заявою про отримання кредиту та погодження будь-яких умов кредитного договору. При цьому, зауважує, що надана позивачем виписка із зазначенням сум заборгованості не містить інформацію про розрахунок заборгованості, коли були отримані кошти і в якій сумі, чи здійснювалися якісь банківські операції по погашенню сум заборгованості, їхні строки, за якою карткою зроблено цей розрахунок, тощо (а.с.74-75). У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що у відповідності до умов кредитного договору його підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору, а саме НОМЕР_1 , та зазначений апелянтом в апеляційній скарзі як контактний. Також, зазначав, що беззаперечним фактом, який спростовує посилання апелянта щодо неукладення договору та неотримання коштів, є факт часткової сплати коштів первісному кредитору в розмірі 3672,00 грн на виконання умови щодо пролонгації кредитного договору. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05 січня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №02297-01/2021, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 6800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 03 лютого 2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 657,0% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,80 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Умовами п.п. 3.3.3 Кредитного договору передбачено, що клієнт має право, продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Відповідно до п. 4.3 кредитного договору, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений в п. 1.2 цього договору та/або в додатку до цього договору, проценти передбачені в. п. 1.3 цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення Договору. Кредитний договір № 02297-01/2021 від 05 січня 2021 року було підписано позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W46853 (а.с.6-8). 03 лютого 2021 року позичальником було подано заявку на продовження строку дії договору (пролонгацію кредиту) та укладено з ТОВ «ФК «Інвеструм» додаткову угоду № 2 до Договору про надання фінансового кредиту № 02297-01/2021 від 05 січня 2021 року, за умовами якого сторони погодили продовжити строк дії Договору на термін 29 днів (включаючи 0 днів прострочення), тобто до «2021-03-04». Згідно з п. 2 Додаткової угоди, у зв'язку з продовженням строку дії договору клієнт зобов'язується здійснити повернення кредиту відповідно до умов зміненого графіка розрахунків, а саме: термін, на який надано кредит, кількість днів - 29 днів, сума кредиту - 6800,00 грн, фіксована процентна ставка за день користування - 2,50 %, сума відсотків за користування кредитом - 4930,00 грн, до оплати 04 березня 2021 року 11730,00 грн. Заявку на продовження строку дії договору та додаткову угоду № 2 було укладено в електронній формі шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором НОМЕР_6 (а.с.9). До вказаних договорів долучено фото відповідача з пред`явленим паспортом громадянина України НОМЕР_2 (а.с.10). В договорі, заяві та додатку до договору вказані РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_1 , рахунок позичальника: НОМЕР_5. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений додатковою угодою. 11 серпня 2021 року між ТОВ «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 11082021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.11-13). При цьому, відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 11 серпня 2021 року до договору факторингу № 11082021 від 11 серпня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 21365,60 грн, з яких: 6800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14565,60 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.14). В листі від 18 серпня 2021 року позивач повідомив відповідача про переуступку прав кредитора, наявність заборгованості в розмірі 21365,6 грн та реквізити для здійснення її погашення в позасудовому порядку (а.с.15). Дані про одержання цього листа відповідачем в матеріалах справи відсутні. Матеріали справи містять розрахунок заборгованості, складений позивачем, згідно з яким за період з 05 січня 2021 року по 11 серпня 2021 року на сума боргу в розмірі 6800,00 грн нараховані відсотки за користування кредитом в розмірі 14565,60 грн (а.с.16-17). Також матеріали справи містять копії: свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію позивача як фінансової установи, розпорядження про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, виписки з ЄДРЮОФПГФ щодо ТОВ «ФК «Інвеструм», свідоцтва про реєстрацію ТОВ «ФК «Інвеструм» як фінансової установи, статуту ТОВ «ФК «Інвеструм» (а.с.18-26). За даними Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, наданих на запит суду на стадії до відкриття провадження в порядку передбаченому ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.36-37). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача. Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не укладав кредитний договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), які до того ж відповідають даним зазначеним ним в апеляційній скарзі, були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ним до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору. Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору. При цьому слід зазначити, що відповідач приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, подав свої письмові пояснення у справі, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог не надав. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором № 02297-01/2021, проте не виконував взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернув. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент розгляду справи судом першої інстанції, у матеріалах справи були відсутні належні докази, які б підтверджували правильність нарахування позивачем відсотків за кредитним договором, зокрема в частині визначення періоду такого нарахування, а також сум, з яких виходив позивач, нараховуючи такі відсотки. Надані стороною позивача разом з відзивом на апеляційну скаргу інформаційна довідка та розрахунок заборгованості не приймаються до уваги суду, так як інформаційна довідка не була подана до суду першої інстанції і поважних причин не вчинення цієї процесуальної дії позивачем не вказано, а розрахунок заборгованості є ідентичним розрахунку, що наявний в матеріалах справи при розгляді справи судом першої інстанції. Однак, з огляду на встановлені обставини, та укладену між первісним кредитором і відповідачем додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 02297-01/2021, згідно з якою сторонами договору була визначена загальна сума заборгованості відповідача у розмірі 11730,00 грн, з яких: 6800,00 грн - сума кредиту, 4930,00 грн - сума відсотків за користування кредитом, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, апеляційний суд враховує, що вказаний розмір заборгованості та відсотків погоджений між сторонами договору у додатковій угоді, і визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання в порядку визначеному ч.2 ст.625 ЦК України, однак таких вимог новим кредитом заявлено не було. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами. Оскільки судом першої інстанції визначено, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі і визначені загальні суми до стягнення, то в порядку ст. 374 ЦПК України ухвалене судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. В порядку ст.141 ЦПК України, оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , то перегляду підлягає і визначена судом першої інстанції сума судових витрат, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,07 грн, що є пропорційними до задоволених позовних вимог. Також враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1678,4 грн, що також є пропорційним до задоволених вимог апеляційної скарги. В порядку визначеному ч. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. А отже апеляційний суд вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача різницю у вказаних сумах, що становить 316,33 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 02297-01/2021 від 05 січня 2021 року у розмірі 11730 (одинадцять тисяч сімсот тридцять) гривень 00 копійок. У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 316 (триста шістнадцять) гривень 33 копійки. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014. Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крімвипадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач В.В. Соколова Судді В.А. Нежура Н.В. Поліщук