Ухвала ККС ВС № 754/10750/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 року м. Київ справа № 754/10750/22 провадження № 51- 5915 ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_4 , встановив: Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, без місця реєстрації, раніше судимого вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 15 січня 2018 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 28 серпня 2022 року близько 17:20, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у кв. АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступив у словесну сварку з ОСОБА_5 , під час якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, завдав ОСОБА_5 один удар кулаком у ліву вилицю та один удар коліном лівої ноги в область правої скроні останньої, чим заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, а також легке тілесне ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_4 залишено без змін. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_4 у зв`язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого та призначити новий апеляційний розгляд. Вважає, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_4 мінімального покарання за ч. 1 ст. 121 КК, а апеляційний суд з таким висновком місцевого суду погодився та не спростував доводи апеляційної скарги прокурора. Також вказує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою дані про особу засудженого, а також те, що неправомірні дії останнього були спрямовані щодо жінки. Стверджує також, що суд безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття, натомість належним чином не зважив на обставини, що його обтяжують - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. За правилами ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються. Доводи касаційної скарги щодонесправедливості призначеного покарання ОСОБА_4 внаслідок м`якості є безпідставними з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір покарання у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями). Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, тощо. Як убачається з наявної у касаційному суді копії вироку, суд першої інстанції під час призначення ОСОБА_4 покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також дані про його особу, який раніше судимий, характеризується негативно. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття, обставинами, які його обтяжують - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів. З огляду на наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання, у межах санкції статті, за якою його засуджено, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів. Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив посилання й доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора і, не встановивши підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення. Так, апеляційний суд зазначив, що призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому, колегія суддів зауважила, що згідно показань ОСОБА_6 - доньки потерпілої, її матір, співмешкаючи з ОСОБА_4 , зловживали алкогольними напоями. Крім того, стосовно доводів прокурора щодо безпідставного врахування під час призначення покарання обставини, яка пом`якшує покарання - щирого каяття, апеляційний суд зазанчив, що перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 визнав свою вину та щиро розкаявся й слушно погодився з висновком місцевого суду щодо наявності вказаної обставини, а отже, такі доводи є безпідставними. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначеного покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК. Колегія суддів Касаційного кримінального суду погоджується з цим висновком і вважає, що таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень статей 370, 419 КПК із зазначенням короткого змісту вимог апеляційної скарги прокурора, судового рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів учасників судового провадження, встановлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, і положень закону, якими він керувався. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, вмотивованість їх висновків з питань справедливості призначеного ОСОБА_4 покарання, прокурор у касаційній скарзі не навів. Таким чином, обгрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_4 , відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3