Постанова 4855 № 580/4350/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4350/23 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні йому до стажу роботи який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, який становить 2 роки 8 днів; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців; стажу роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді три роки. - зобов`язати відповідача зарахувати йому до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби, який становить 2 роки 8 днів; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців; стажу роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) три роки, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, та здійснити йому з 16.03.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі розрахунку (довідки) Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 № 05-56/5047/23 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням раніше проведених виплат за вказаний період. Позов обґрунтовано тим, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем до стажу судді, який дає право на відставку не було враховано період проходження строкової військової служби, який становить 2 роки 8 днів; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців; стаж роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів. Також ним не був врахований стаж роботи три роки (професійної діяльності) у сфері права, який вимагається законом як мінімальний, для набуття права для призначення на посаду судді вперше на дату такого призначення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, який становить 2 роки 8 днів; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців; стажу роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді три роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової військової служби, який становить 2 роки 8 днів; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців; стажу роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) три роки, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, та здійснити ОСОБА_1 з 16.03.2023 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі розрахунку (довідки) Черкаського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 № 05-56/5047/23 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням раніше проведених виплат за вказаний період. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання в юридичному інституті, періоду служби в органах внутрішніх справ, тому відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці зазначених періодів. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що оскільки стаж роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 14 років 3 місяці, тому відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди визначено згідно із пунктом 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, що діє на дату призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 50%, що свідчить про безпідставність позовних вимог. У додаткових поясненнях по справі позивач просить враховувати практику Верховного Суду, зокрема у справі №620/6422/20 від 23.06.2022. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 13.11.2008 №1037/2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду. Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 02.12.2008 по 14.03.2023 працював на посаді судді Черкаського окружного адміністративного суду. При цьому, згідно розрахунку від 15.03.2023 №05-56/5047/23, виданим Черкаським окружним адміністративним судом, позивачу включено стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проходження строкової військової служби з 01.11.1981 по 09.11.1983 (02 роки і 09 днів), навчання у Харківському юридичному інституті ім.Дзержинського з 01.09.1984 по 29.06.1988 (1 рік 10 місяців 29 днів), роботу на посаді слідчого слідчого відділення Придніпровського РВ ВС м. Черкаси Черкаської області з 01.08.1988 по 17.11.1993 (05 років 03 місяці 17 днів). У подальшому, рішенням Вищої ради правосуддя від 14.03.2023 № 204/0/15-23 позивач був звільнений з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Стаж роботи на посаді судді на момент звільнення становив 14 років 4 місяці один день. Як наслідок, 16.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У свою чергу, при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач керувався положенням пункту 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент його призначення, що становить 50% від суддівської винагороди. При цьому, до стажу судді який дає право на відставку відповідач не врахував період проходження строкової військової служби, який становить 2 роки 8 днів; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців; та стаж роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів. Також відповідачем не був врахований стаж роботи три роки (професійної діяльності) у сфері права, який вимагається законом як мінімальний, для набуття права для призначення на посаду судді вперше на дату такого призначення. Відповідно, ОСОБА_1 звернувся з електронним зверненням на веб-портал Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з проханням здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 16.03.2023 відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зарахувавши до стажу судді, який дає право на розрахунок грошового утримання судді у відставці: період проходження строкової військової служби 2 роки 8 днів, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського 1 рік 11 місяців, стажу роботи слідчого органів Міністерства внутрішніх справ України 5 років 3 місяці 16 днів. Крім того, позивач просив зарахувати до розрахунку грошового утримання стаж роботи три роки (професійної діяльності) у сфері права, який вимагається законом як мінімальний, для набуття права для призначення на посаду судді вперше на дату такого призначення, Листом від 18.05.2023 №5674-5368/Г-03/8-2300/23 відповідач зазначив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини терміну навчання в юридичному інституті, періоду служби в органах МВС, тому для зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні підстави. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до рішення Вищої ради правосуддя від 14.03.2023 № 204/0/15-23 до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 14 років 4 місяці 1 день, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців, період проходження строкової військової служби - 2 роки 8 днів, стаж роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів, 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та який надавав право на призначення на посаду судді, тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу роботи який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, який становить 2 роки 8 днів; половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців; стажу роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді три роки є протиправними, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII). Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. У той час, згідно абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Враховуючи, що на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), тому слід застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його іншої роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Згідно з пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. До того ж, частиною шостою статті 44 Закону №2862-ХІІ передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги. Разом з тим, згідно з пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 1 січня 2011 року. Однак, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом. Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, колегія суддів вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом. Відтак, положення частини шостої статті 44 Закону № 2862-XII поширюється лише на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №806/2962/17. Аналіз зазначених норм свідчить, що до стажу роботи, що дає позивачу право на щомісячне довічне грошове утримання, крім часу роботи на посадах суддів, може зараховуватися половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, час проходження строкової військової служби та час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників. З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до диплому НОМЕР_2 про вищу юридичну освіту позивач навчався у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського з 01.09.1984 по 29.06.1988. Згідно розрахунку стажу, проведеного Черкаським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 має стаж роботи слідчого в органах Міністерства внутрішніх справ України з 01.08.1988 по 17.11.1993 - 5 років 3 місяці 16 днів, та проходив строкову військову службу у період з з 01.11.1981 по 09.11.1983, що становить 2 роки 8 днів. Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини терміну навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, і стажу роботи на посадах слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним. Крім того, відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Тобто, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній станом на 13 листопада 2008 року на дату призначення позивача на посаду судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки. Наведене свідчить про наявність у позивача також права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково трьох років роботи в галузі права. У свою чергу, судом першої інстанції вірно наголошено на тому, що згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 14.03.2023 № 204/0/15-23 позивач був звільнений з посади судді Черкаського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. У вказаному рішенні зазначено, що за результатами дослідження доданих до заяви документів, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій паспорта громадянина України, трудової книжки та диплома про вищу освіту, встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 14 років 4 місяці 1 день, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців, період проходження строкової військової служби - 2 роки 8 днів, стаж роботи на посаді слідчого, що становить 5 років 3 місяці 16 днів, 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та який надавав право на призначення на посаду судді, тому загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 становить понад 20 років. При цьому, Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, висловлено правову позицію, згідно якої стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді Я.М. Василенко О.М. Ганечко