Постанова Тернопільський апеляційний суд № 595/243/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 595/243/23Головуючий у 1-й інстанції Тхорик І.І. Провадження № 22-ц/817/673/23 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2023 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Бершадська Г. В., Костів О. З., з участю секретаря - Дідух М.Є. представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Бахіра Р.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №595/243/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бахір Роман Дмитрович на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2023 року за клопотанням ОСОБА_1 , адвоката Бахіра Романа Дмитровича, про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, Вироку Районного Суду у Вадовіцах ІІІ Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року про стягнення аліментів, - В С Т А Н О В И В : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Бучацького районного суду Тернопільської області з клопотанням до боржника ОСОБА_2 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Просить задовольнити клопотання про визнання та виконання на території України Вироку Районного Суду у Вадовіцах ІІІ Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року. Надати дозвіл на примусове виконання Вироку Районного Суду у Вадовіцах ІІІ Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року про присудження з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі по 1200 (одна тисяча двісті) злотих щомісячно на кожну дитину, тобто, разом по 2400 (дві тисячі чотириста) злотих щомісячно, платні наперед на руки матері малолітніх ОСОБА_5 , строком до 5-го дня кожного місяця із встановленими законом відсотками за спізнення у випадку затримки платежу у строку котрий-небудь з виплат, починаючи з 01 серпня 2019 року. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2023 року в задоволенні клопотання заявника ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Бахір Роман Дмитрович про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, Вироку Районного Суду у Вадовіцах ІІІ Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року про стягнення аліментів - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бахір Р.Д. просить скасувати ухвалу та постановити рішення, яким задовольнити клопотання про визнання та надання дозволу на виконання на території України Вироку Районного Суду у Вадовіцах III Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року про стягнення аліментів. Посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та судом не дотримано вимог норм процесуального права. Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про неможливість встановлення тих обставин, що ОСОБА_2 було відомо про наявність судового провадження № III RC 198/19, такі висновки не відповідають фактичним обставинам та документам, які подані з клопотанням. Посилається на те, що згідно Вироку Районного Суду у Вадовіцах III Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року, присуджено з відповідача на користь його малолітніх дітей аліменти в розмірі по 1200 (одна тисяча двісті) злотих щомісячно на кожну дитину щомісячно, платні наперед на руки матері малолітніх , строком до 5-го дня кожного місяця з встановленими законом відсотками за спізнення у випадку затримки платежу у строку котрий-небудь з виплат, починаючи від 01 серпня 2019 року. Згідно документу, що підтверджує повідомлення особи належним чином Вих. номер запитуючого центрального органу 02.50 551-108/21, дата винесення рішення номер III RC 198/19, імена та прізвища сторін рішення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , дата винесення рішення 09 червня 2021 року; термін дії рішення 01 серпня 2021 року. Суд обґрунтовуючи своє рішення щодо розбіжності в датах, посилається на документ, що підтверджує рішення таким, що підлягає виконанню від 20.12.2021, згідно з яким вищевказаний Вирок №III RC 198/19 підлягає виконанню в Державі походження, імена та прізвища сторін рішення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в якому зазначена дата винесення рішення 09 червня 2021 року; термін дії рішення 01 серпня 2019 року, дата з якої мають здійснюватись виплати. Згідно витягу з рішення вихідний номер рішення III RС 198/19, дата винесення рішення 09 червня 2021 року; термін дії рішення 09 червня 2021 року. Вважає, що названі вище документи, з урахуванням того, що ОСОБА_2 на момент розгляду справи польським судом був відсутній в судовому засіданні і йому надано термін на оскарження рішення, свідчать про те, що рішення, яке прийнято судом 09 червня 2021 року, набрало законної сили 01 серпня 2021 року. Однак суд І інстанції не врахував цього. Щодо повідомлення ОСОБА_2 про наявність судового провадження №III RC 198/19, свідчить документ, що підтверджує повідомлення особи належним чином, у п.5 якого зазначено, що відповідач ОСОБА_2 в ході розгляду справи №III RС 198/19, отримав належне повідомлення про провадження та мав можливість представити свою позицію, а також отримав належне повідомлення про рішення та мав можливість подати оскарження чи апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону. Зазначений документ перекладений на українську мову, заповнений та засвідчений штампом посадової особи компетентного органу Держави походження. Окрім того, той факт, що ОСОБА_2 не скористався своїм правом подати заперечення на клопотання, яке було надіслано судом першої інстанції, та не прибув в судове засідання свідчить про те, що йому було відомо про наявність судового провадження №III RС 198/19. Суд першої інстанції, маючи сумніви щодо розбіжності стосовно дат, які на думку суду позбавляють можливості встановити, чи набрало рішення суду законної сили, а також щодо того, чи ОСОБА_2 було відомо про наявність судового провадження №III RС 198/19, мав можливість, керуючись Конвенцією про вручення, Договором, роз`ясненнями вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, здійснити відповідні запити до суду, що постановив рішення, однак, цього не зробив. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Бахір Р.Д. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Боржник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600043592138 та довідка про причини повернення/досилання із відміткою про повернення по причині: адресат відсутній за вказаною адресою. Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 9 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19. Виходячи із вищевказаного, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності боржника. Заслухавши пояснення представника стягувачки, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що згідно нотаріально засвідченого перекладу Вироку Районного суду у Вадовіцах, Відділ ІІІ сімейний та неповнолітніх номер справи ІІІ RC 198/19, таким присуджено з відповідача ОСОБА_10 ), сина ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Доброполье на користь його малолітніх дітей ( ОСОБА_12 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та ( ОСОБА_13 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у квотах по 1.200 злотих (словами: одна тисяча двісті) місячно на кожну дитину, тобто разом по 2.400 злотих (словами: дві тисячі чотириста) місячно, платні наперед на руки матері малолітніх ( ОСОБА_14 ), строком до 5-го дня кожного місяця з встановленими законом відсотками за спізнення у випадку затримки платежу у строку котрий-небудь з виплат починаючи від 01 серпня 2019 року. До матеріалів справи заявником долучено документ, що підтверджує визнання рішення таким, що підлягає виконанню (Artуkul/25 (1) b/ Стаття 25 (1) б) (переклад здійснено з польської мови) від 20.12.2021, згідно з яким вищевказаний Вирок №ІІІ RC 198/19 підлягає виконанню в Державі походження, імена та прізвища сторін рішення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , дата винесення рішення 09 червня 2021 року; термін дії рішення 01 серпня 2019 року. Відповідно до долученого до матеріалів справи документу, що підтверджує повідомлення особи належним чином (Art/25 (I) c/ Стаття 25 (І) ц) (переклад здійснено з польської мови) Вих. номер запитуючого центрального органу 02.50 551-108/21, дата винесення рішення номер ІІІ RC 198/19, імена та прізвища сторін рішення ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , дата винесення рішення 09 червня 2021 року; термін дії рішення 01 серпня 2021 року. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, виходив з того, що у поданих заявницею копіях документів наявні розбіжності, що позбавляє можливості встановити чи набрало рішення суду законної сили. А також, що зі змісту Вироку районного суду у Вадовіцах, Відділ ІІІ сімейний та неповнолітніх номер справи ІІІ RC 198/19, вирок виданий за відсутності сторін, а тому до клопотання має бути додано документ, який засвідчує, що боржник ОСОБА_2 , стосовно якого судом постановлено рішення, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції не погоджується. Відмовляючи у клопотанні про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що відсутні підстави для примусового виконання рішення іноземного суду. Згідно з статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право`в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно з ч.1 ст. 82 цього Закону визнання та виконання рішень, визначених устатті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України. Процесуальні правовідносини, які спрямовані на визнання та виконання рішень іноземних суддів в Україні, врегулювані у розділі ІХ Цивільно-процесуального кодексу України. Згідно зст. 462 ЦПК Українирішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Відповідно дост.463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. За ч. 1ст. 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Згідно з ч.2 ст. 466 ЦПК України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання (ч.6 ст. 467 ЦПК). У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 468 цього Кодексу. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 468 ЦПК). Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи (пункту 2 частини 2статті 468 ЦПК України). Підстави та умови, порядок визнання та виконання рішень між державами Україна та Польща закріплено у Договорі між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який підписано 24.05.1993 року, ратифіковано постановою ВерховноїРади №3941-XIIвід 04.02.94 року, та набув чинності 14.08.1994 року. Відповідно до п. 3 ст. 50 Договору між Україною і Республікою Польща рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо: 1) згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. За ст. 51 Договору між Україною та Республікою Польща клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції. До клопотання потрібно додати: 1) рішення або його завірену копію разом з підтвердженням, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, якщо рішення не набрало законної сили, разом з підтвердженням, що воно підлягає виконанню, якщо це не витікає з самого рішення; 2) документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене; а в випадку обмеженої процесуальної здатності сторони - документ, який підтверджує, що та сторона була представлена належним чином; 3) завірений переклад клопотання, а також документів, зазначених в підпунктах 1-2, на мову тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. Згідно ч.ч.1-2 ст. 52 Договору між Україною і Республікою Польща визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і

51. Відповідно до вимог ст.51 зазначеного Договору заявницею до клопотання додано завірену копію вироку районного суду у Вадовіцах, Відділ ІІІ сімейний та неповнолітніх номер справи ІІІ RC 198/19 (а.с.4), документ, що підтверджує рішення таким, що підлягає виконанню (а.с.9) , умови рішення відповідно до Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (а.с.12-15); поштове підтвердження вручення судового відправлення (одержувач боржник ОСОБА_2 особисто), заява стягувачки про аліментарну заборгованість, прийнята Окружним Судом в Кракові (а.с.17-19) ; завірений переклад зазначених документів. При цьому апеляційний суд зауважує, що клопотання з усіма необхідними додатками було направлено заявницею Міністерству юстиції України 17.01.2022 року (а.с.31). У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року № 12 роз`яснено, що коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює даний факт, суд повинен з`ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших, поданих сторонами, доказів, а в необхідних випадках - запитати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким провадився розгляд справи. На підтвердження обставин належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи судом Республіки Польща адвокатом Бахіром Р.Д. було надано апеляційному суду відповідь Голови окружного Суду у Кракові від 17 серпня 2023 року про те, що відповідач ОСОБА_2 був законно повідомлений про провадження справи номер ІІІ RC 198/19 про стягнення аліментів. У додатку документ, який підтверджує належне повідомлення з формуляром підтвердження отримання документів та документ, який підтверджує виконання рішення з вказаною датою його обов`язку від дня 1 серпня 2019 року. Апеляційному суду також надано завірений судовий переклад з польської мови даних документів. Наведені документи цілком спростовують твердження суду, що рішення суду не набрало законної сили та що ОСОБА_2 не було належно повідомлено про розгляд справи судом Республіки Польща. Зокрема, щодо повідомлення ОСОБА_2 про наявність судового провадження №III RС 198/19, свідчить документ, що підтверджує повідомлення особи належним чином, у п.5 якого зазначено, що відповідач ОСОБА_2 в ході розгляду справи №III RС 198/19, отримав належне повідомлення про провадження та мав можливість представити свою позицію, а також отримав належне повідомлення про рішення та мав можливість подати оскарження чи апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону. Зазначений документ перекладений на українську мову, заповнений та засвідчений штампом посадової особи компетентного органу Держави походження. Суд першої інстанції неналежно перевірив виконання умов, передбачених ст.ст.50 - 51 цього Договору, і дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є попорушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання та виконання на території України Вироку Районного Суду у Вадовіцах III Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року та надання дозволу на примусове виконання Вироку Районного Суду у Вадовіцах ІІІ Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року про присудження з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі по 1200 (одна тисяча двісті) злотих щомісячно на кожну дитину, тобто, разом по 2400 (дві тисячі чотириста) злотих щомісячно, платні наперед на руки матері малолітніх ОСОБА_5 , строком до 5-го дня кожного місяця із встановленими законом відсотками за спізнення у випадку затримки платежу у строку котрий-небудь з виплат, починаючи з 01 серпня 2019 року. Керуючись ст.ст.367, 368, ч.6 ст.374, 376, 381 - 384, 389, 390, ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Бахір Роман Дмитрович, задовольнити. Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2023 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким клопотання ОСОБА_1 про визнання та виконання на території України Вироку Районного Суду у Вадовіцах III Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року задовольнити. Надати дозвіл на примусове виконання Вироку Районного Суду у Вадовіцах ІІІ Відділу у справах сімейних та неповнолітніх Республіки Польщі від 09 червня 2021 року про присудження з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі по 1200 (одна тисяча двісті) злотих щомісячно на кожну дитину, тобто, разом по 2400 (дві тисячі чотириста) злотих щомісячно, платні наперед на руки матері малолітніх ОСОБА_5 , строком до 5-го дня кожного місяця із встановленими законом відсотками за спізнення у випадку затримки платежу у строку котрий-небудь з виплат, починаючи з 01 серпня 2019 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 жовтня 2023 року. Головуюча Дикун С. І. Судді: Бершадська Г.В. Костів О.З.