Ухвала КЦС ВС № 718/1137/23

Ухвала 02 жовтня 2023 року м. Київ справа № 718/1137/23 провадження № 61-13646ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця», Чернівецька обласна рада про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернівецького обласного комунального підприємства «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» (далі - ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця»), Чернівецької обласної ради про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів. Позов обґрунтовано тим, що в період з 15 червня 2021 року по 30 вересня 2021 року знаходилась у трудових відносинах з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця». Відповідачем була їй нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 21 374,09 грн та 4 702,30 грн - 22% нарахування ЄСВ на заробітну плату для проведення цієї виплати та зарахування трудового стажу. 30 вересня 2021 року вона була звільнена за згодою сторін згідно з наказом №12-ЗВ та №13-ЗВ від 16 вересня 2021 року. При звільненні їй було нараховано до виплати 17 206,15 грн заробітної плати та компенсація за 7 днів невикористаної відпустки. Проте відповідач не здійснив виплату належних коштів аж до звернення до суду з позовом. У зв`язку з тим, що відповідач ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» не провів із нею повний розрахунок при звільненні, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 381 робочих дні, середній заробіток за час затримки розрахунку, на момент звернення до суду складає 255 426,21 грн. Просила суд стягнути з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 17 206,15 грн, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. Стягнути з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь Держбюджету та Пенсійного фонду України всі виплати та утримання із заробітної плати та всіх нарахувань ОСОБА_1 за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 червня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 17 206,15 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2021 року по 05 червня 2023 в розмірі 284 253,84 грн. Стягнуто з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2023 року апеляційну скаргу Чернівецької обласної ради задоволено. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 червня 2023 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінено, стягнуто з ЧОКП «Бальнеологічний санаторій «Брусниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30 000 грн. Змінено розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 18 вересня 2023 року через систему «Електронний Суд» ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, яку просить скасувати, залишивши в силі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 червня 2023 року. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Zubac v.Croatia, № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справах «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», «Шамоян проти Вірменії»). Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. За змістом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга. Ціна позову у справі № 718/1137/23 не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн, де 2 684 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року). Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Незгода позивача із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2023 року в справі № 718/1137/23. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников