LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд153/712/23

від 02.10.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 153/712/23 Провадження № 33/801/836/2023 Категорія: 146 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кашпрук Г. М. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2023 рокуСправа № 153/712/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., за участі захисника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 адвоката Матюхи Володимира Вікторовича та захисника ОСОБА_2 адвоката Якименка Олексія Олексійовича, розглянув апеляційну скаргу законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_3 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 054890 від 06 травня 2023 року, цього ж дня о 12 год. 15 хв. в м. Ямпіль по вул. Свободи біля будинку 91 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «NISSAN JUKE» д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зупинкою, не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з мотоциклом «LONCIN LX 250» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає, чим порушив вимоги п. 10.1, п. 9.2 А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП до протоколу не долучено, а тому в діях останнього відсутній склад даного правопорушення. Не погодившись з прийнятим рішенням, законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції і визнати винним ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності в межах даної статті. В судове засідання неповнолітній потерпілий ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_3 не з`явились. В їх інтересах, від адвоката Матюхи В.В. двічі (25 вересня 2023 року, 02 жовтня 2023 року) подавалось клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції з Ямпільським районним судом, які залишені без задоволення постановами Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2023 року та 02 жовтня 2023 року, у зв`язку із направленням вказаних клопотань не завчасно до початку судового засідання, що унеможливлювало їх виконання. Також, у апеляційній скарзі міститься клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови отримано лише 22 серпня 2023 року. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року, суд приходить до висновку, що у задоволенні останнього слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту, виходячи із наступного. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється ст. 294 КУпАП. За змістом цієї норми, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи встановлено, що сторона апелянта приймали участь у судовому засіданні 10 серпня 2023 року, що підтверджується журналом судового засідання та оскаржуваною постановою (а.с. 87-92). Проте, апеляційна скарга подана за допомогою засобів поштового зв`язку лише 23 серпня 2023 року (а.с. 105). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі. Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року ). Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03). В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Як видно із матеріалів справи, апелянт ОСОБА_3 брала участь у судовому засіданні 10 серпня 2023 року, а тому їй було достеменно відомо про винесення постанови Вінницького міського суду Вінницької області в цей день. Відтак покликання в апеляційній скарзі на те, що вона отримала копію оскаржуваної постанови лише 22 серпня 2023 року, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження не спростовує вищевикладених висновків та є помилковим тлумаченням чинного законодавства, оскільки положення статті 294 КУпАП пов`язують строки оскарження виключно з моментом ухвалення судом відповідної постанови, а не з моментом її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності або її захиснику. Доводи в апеляційній скарзі про те, що розгляд вказаної справи в суді першої інстанції був призначений на 08 серпня 2023 року, натомість постанова суду винесена 10 серпня 2023 року, в зв`язку із чим не повідомили учасників справи про розгляд справи в інший день, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Як вбачається з переглянутого технічного запису судового засідання 06 липня 2023 року, суд попередньої інстанції, у присутності (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_3 оголосив перерву до 11:00 години 10 серпня 2023 року, зокрема, для виклику свідків, що також підтверджується журналом судового засідання в режимі конференції № 1696403 від 06 липня 2023 року (а.с. 70-74). Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів відкладення та проведення судового засідання 08 серпня 2023 року матеріали справи не містять. Крім того, проведення Вінницьким міським судом Вінницької області судового засідання саме 10 серпня 2023 року, зокрема, і у присутності (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_3 , також підтверджується технічним записом судового засідання в режимі відеоконференції та доданим до нього журналом № 1798179 від 10 серпня 2023 року (а.с. 87-89). Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, адже апелянт не навів жодної об`єктивної обставини та не надав доказів, які б свідчили про неможливість йому реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду в передбачений законом строк та допустив пропуск строку на апеляційне оскарження через власну недбалість. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення строку на її подання, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, зокрема, якщо у поновленні строку відмовлено. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Відмовити в задоволенні клопотання законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О.Ю. Береговий

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»