Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2704/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2704/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., за участю секретаря судового засідання Кузьмука Б.І., представника позивача Прищепчука А.В., представника відповідача Нореця В.М., розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства "ФАРМАК" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернулося акціонерне товариство "ФАРМАК" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1062/Ж10/31-00-04-03-04 від 29.11.2022 Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вказує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 320/2704/23 є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесено при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Щодо помилкового висновку суду першої інстанції що питання, які досліджувались в ході спірної податкової перевірки, могли бути предметом виключно документальної по да такої перевірки, відповідач зазначає, що об`єктом камеральної перевірки за положеннями Податкового кодексу України є, серед іншого, дані Єдиного реєстру податкових накладних. Так, у декларації за серпень 2022 року АТ «Фармак» застосовувалась податкова пільга (тимчасово, на період, що закінчується останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину, що встановлено Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України). Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, суд першої інстанції неправильно застосував норми пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України без врахування висновку Верховного Суду у постановах від 19.04.2022 у справі № 816/687/16, від 23.06.2018 у справі № 803/552/17 та від 21.06.2018 у справі № 813/448/17 у подібних правовідносинах та прийшли до помилкового висновку про те, що аналіз достовірності сформованих платником податків показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється. Також, відповідач зазначає, що класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за правилами, викладеними у додатку до Закону України «Про Митний тариф України». Ці правила полягають у тому, що назви розділів, груп та підгруп наводяться, лише для зручності користування УКТ ЗЕД. Для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій та відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил. Отже, найменування товарної позиції УКТ ЗЕД може зазначатися дуже узагальнено, навіть порівняно з первинними документами. При ньому, назва підгрупи може зазначатися, як «інші» в межах назви розділу чи груп. Тому вирішальним є саме код УКТ ЗЕД, який необхідно зазначати у податковій накладній. Оскільки найменування товарної позиції поширюється на загальні характеристики певного товару. Також, відповідач вважає, що необґрунтованим посилання суду першої інстанції на інформацію, наведену Міністерством охорони здоров`я України в листах від 18.02.2022 № 24-04/4808/2-22, від 02.02.2022 № 24-04/17/273/ЗПІ-22/433 та від 06.08.2021 № 24-04/23406/2-21, оскільки, це службова кореспонденція. Крім того, слід зазначити, що у вказаних листах не вказано, що Фармасулін Н відповідає міжнародному непатентованому найменуванню Insulin (short acting), яке входить до переліку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» № 224 від 20.03.2020. Крім того, у зазначених листах відсутнє посилання на найменування товарної позиції УКТ ЗЕД. Відповідач вважає, що оскільки Фармасулін Н не відповідає міжнародному непатентованому найменуванню Insulin (short acting), то АТ «Фармак» безпідставно застосовано звільнення від оподаткування, передбачене п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Податкового Кодексу України. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.09.2023. 30.08.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення залишити без змін. Позивач звертає увагу, що відповідач в апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування судом норм пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України. Так, відповідач стверджує, що норми вказаного підпункту Податкового Кодексу України надають йому право контролю повноти й достовірності нарахування та сплати ПДВ, а також правильності застосування ставки податку за наслідками операцій з реалізації лікарських засобів в межах камеральної перевірки. На думку позивача, зазначені твердження не відповідають обставинам справи та суперечать податковому законодавству. Оскільки, як свідчить зміст Акту перевірки, цей Акт було складено відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового Кодексу України. Акт перевірки не містить ніяких посилань на пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України, як на підставу для його складання. Тому, позивча вважає, що відповідач безпідставно посилається на вказану норму, обґрунтовуючи свою позицію, оскільки ця норма не була юридичною підставою проведення спірної камеральної перевірки. Отже, позивач стверджує, повнота, достовірність нарахування та сплати ПДВ, правильність визначення ставки податку, правильність застосування податкових пільг при операціях з реалізації товарів, в т.ч. лікарських засобів, не належать до предмету камеральної перевірки. Так, під час спірної перевірки контролюючий орган надав власну оцінку відповідності лікарського засобу ФАРМАСУЛІН ® Н позиції Insulin (short acting), зазначеній у Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита, що взагалі неможливо було зробити на основі одних тільки відомостей податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних, без дослідження документів. На думку позивача, посилання відповідача на висновки Верховного Суду у постановах від 19.04.2022 у справі № 816/687/16, від 23.06.2018 у справі № 803/552/17 та від 21.06.2018 у справі № 813/448/17 та помилкове їх неврахування судом першої інстанції, як передбачено ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністратвиного судочиснтва України, є недоречними та підлягають відхиленню з таких підстав. Як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 19.04.2022 та інших судових рішень у справі № 816/687/16, обставини спору полягали в тому, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом встановлено помилкове застосування платником ставки податку (збору) з рентної плати за користування надрами. Позивач у цій справі був незгоден зі ставкою податку, оскільки запровадження (збільшення) ставки (шляхом внесення змін до ПК України відповідним законом) відбулось менше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, що платник вважав порушенням податкового принципу стабільності (пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України). Тому, вищевказана справа є нерелевантною цій, позаяк у ній предметом перевірки не була достовірність податкової звітності та бюджетного відшкодування і не були використані джерела інформації не передбачені пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України. Як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 23.06.2018 та інших судових рішень у справі № 803/552/17, обставини спору полягали в тому, що за результатами камеральної перевірки даних податкової звітності позивача з ПДВ, даних Єдиного реєстру податкових накладних та електронного адміністрування ПДВ контролюючим органом виявлено розбіжність між даними податкової декларації позивача з ПДВ за жовтень 2016 року і даними зареєстрованих позивачем в ЄРПН податкових накладних за цей звітний період в частині загальної суми вартості операцій та, відповідно, суми податку, що підлягає сплаті в бюджет. Позивач у цій справі був незгоден із виявленими розбіжностями та заперечував право контролюючого органу проводити камеральну перевірку, оскільки в 2015 та 2016 роках на проведення перевірок підприємств було накладено мораторій. Таким чином, в указаній справі предметом камеральної перевірки була лише податкова звітність платника з ПДВ, відомості ЄРПН та системи електронного адміністрування ПДВ, між якими було виявлено розбіжності (помилки), що, на переконання контролюючого органу, мали наслідком недонарахування та несплату податкових зобов`язань позивачем. Отже, на думку позивача, вищевказана справа також є нерелевантною цій, позаяк у ній предметом перевірки не була достовірність податкової звітності та бюджетного відшкодування і не були використані джерела інформації не передбачені пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України. Як убачається зі змісту постанови Верховного Суду від 21.06.2018 та інших судових рішень у справі № 813/448/17, обставини спору полягали в тому, що за результатами камеральної перевірки даних податкової звітності позивача з орендної плати контролюючим органом виявлено порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання. Позивач у цій справі був незгоден із правомірністю проведеної щодо нього перевірки, оскільки в 2015 та 2016 роках на проведення перевірок було накладено мораторій. Також, позивач зауважує, що в Примітці до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» № 224 від 20.03.2020 вказано, що коди згідно з УКТ ЗЕД наводяться у цьому переліку довідково, і не являються основною підставою для звільнення від ПДВ. Разом з тим, код УКТ ЗЕД лікарського засобу ФАРМАСУЛІН ® Н відповідає тому, що зазначений у позиції Переліку Insulin (short acting), а саме: 3004. Згідно Закону України «Про митний тариф України» до цього коду (товарної позиції) належать всі лікарські засоби, що складаються зі змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді або розфасовані для роздрібної торгівлі. Крім того, та обставина, що лікарський засіб ФАРМАСУЛІН ® Н належить до товарної позиції 3004 згідно з УКТ ЗЕД, і має код 3004 31 00 00, підтверджується Експертним висновком Київської торгово-промислової палати №К-340 від 25.02.2014, копія якого була долучена до матеріалів справи та надана представнику відповідача в судовому засіданні 20.04.2023. Отже, лікарський засіб ФАРМАСУЛІН ® Н відноситься до групи товарів з кодом УКТ ЗЕД 3004, яка вказана у Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита» № 224 від 20.03.2020, в рядку, що стосується групи препаратів Insulin (short acting). Тому, посилання відповідача в скарзі на порядок заповнення податкових накладних та зазначення у них коду товару згідно з УКТ ЗЕД, на думку позивача, підлягають відхиленню. 27.09.2023 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи, правом подання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах. Відповідно до частин 1, 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Позивач є юридичною особою, основним видом діяльності якої є виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (КВЕД: 21.20), перебуває на обліку в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. АТ «ФАРМАК» є виробником лікарського засобу ФАРМАСУЛІН®Н, розчин для ін`єкцій, 100 МО/мл, по 3 мл у картриджі, по 5 картриджів у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону; по 5 мл або по 10 мл у флаконі; по 1 флакону в пачці з картону, що зареєстрований в Державному реєстрі лікарських засобів України за реєстраційним посвідченням UA/2318/01/01. Цей лікарський засіб зареєстрований з міжнародним непатентованим найменуванням «Insulin (human)», і має АТХ (анатомо-терапевтично-хімічна класифікація) код A10AB01. Так. Відповідач провів камеральну перевірку АТ «ФАРМАК» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за серпень 2022 року. Вказаною перевіркою встановлено, що в податковій декларації з ПДВ за серпень 2022 року позивачем застосовувалась податкова пільга, передбачена п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, а саме: звільнення від оподаткування ПДВ, згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних по операціям з реалізації лікарського засобу ФАРМАСУЛІН ® Н, загальним обсягом реалізації 5 049 534,48 грн. Втім, оскільки в Переліку лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та харчових продуктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, не зазначено міжнародного непатентованого найменування Insulinhuman (якому відповідає лікарський засіб ФАРМАСУЛІН®Н), а натомість зазначено insulin (shortacting), то операції з реалізації позивачем лікарського засобу ФАРМАСУЛІН®Н повинні були оподатковуватись за загальним правилом згідно п. 193.1 ст. 193 Податкового Кодексу України за ставкою 7%, а податкова пільга у вигляді звільнення від ПДВ, передбачена п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, до таких операцій не може застосовуватись. Так податковою камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень», п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, в результаті чого АТ «ФАРМАК» занижено податкові зобов`язання з ПДВ на 353 467 грн за серпень 2022 року та завищено заявлене бюджетне відшкодування на цю суму. За результатами проведеної камеральної перевірки складено акт від 20.10.2022 № 1004/Ж5/31-00-04-03-04/00481198. В подальшому, позивач подав до контролюючого органу заперечення від 11.11.2022 № 17-9/160 з поясненнями щодо міжнародного непатентованого найменування лікарського засобу ФАРМАСУЛІН ® Н та групи препаратів короткої дії (insulinshortacting) з додатковими матеріалами. За наслідком розгляду даних заперечень, відповідач у листі від 23.11.2022 № 536/Ж12/31-00-04-03-04-15 повідомив, що заперечення АТ «ФАРМАК» залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін. Відтак, на підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 29.11.2022 № 1062/Ж10/31-00-04-03-04, яким АТ «ФАРМАК» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2022 року на суму 353 467 грн та застосовано штрафні санкції на суму 176 733,50 грн. Позивач подав скаргу від 07.12.2022 № 17-9/177 на податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 27.01.2023 № 2009/6/99-00-06-01-02-06 скарга позивача на податкове повідомлення-рішення залишена без задоволення. Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2022 № 1062/Ж10/31-00-04-03-04 є протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при проведенні спірної перевірки відповідач діяв не у спосіб, передбачений законом, і не врахував у своїй діяльності висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей 77, 78 Податкового кодексу України, - що є порушенням приписів частини 2 статті 19 Конституції України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, висновок відповідача про безпідставність застосування позивачем податкової пільги в частині звільнення операцій з реалізації лікарського засобу ФАРМАСУЛІН®Н від оподаткування ПДВ на підставі п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України є неправомірним. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до п. 193.1 ст. 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні. Пункт 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачає, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року. Загальновідомим фактом є те, що п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 на території України встановлено карантин з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Учасниками справи не заперечуєтьсчя, що, в період спірних правовідносин операції з реалізації в Україні лікарських засобів, перелік яких визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, звільнялися від оподаткування ПДВ. Такий Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 (далі - Постанова № 224). Так, Постанова № 224 містить таблицю лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка складається із чотирьох колонок, в яких вказані: код згідно з УКТЗЕД; міжнародне непатентоване найменування (назва) лікарського засобу, назва групи препаратів та продуктів для спеціальних медичних цілей; форма випуску; дозування. Як не заперечується учасниками справи, у Переліку лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та харчових продуктів, затвердженому Постановою № 224, зазначена позиція: Insulin (shortacting) дозуванням 100 ОД/мл. Як вказано вище, позивач стверджує, що лікарський засіб ФАРМАСУЛІН®Н відповідає позиції: Insulin (shortacting), яка передбачена Постановою №

224. Як вірно встановлено судом першої інстанції, з відомостей Державного реєстру лікарських засобів України, лікарський засіб ФАРМАСУЛІН ® Н має міжнародне непатентоване найменування Insulin (human), згідно анатомо-терапевтично-хімічної класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я цей лікарський засіб має код А10AB01 (ATC код), що означає, що цей лікарський засіб є людським інсуліном для ін`єкцій швидкої дії та входить до складу протидіабетичних лікарських засобів. Як підтверджено матеріалами справи, а саме: Інструкцією для медичного застосування лікарського засобу, ФАРМАСУЛІН ® Н є лікарським засобом з діючою речовиною інсулін людський біосинтетичний (ДНК-рекомбінантний); відноситься до фармакотерапевтичної групи: «Протидіабетичні засоби. Препарати інсуліну. Інсуліни та аналоги короткої тривалості дії. Код АТХ А10А В01»; має фармакологічні властивості: є препаратом інсуліну короткої дії; основна дія інсуліну полягає у регулюванні метаболізму глюкози. Проаналізувавши вказані матеріали справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що лікарський засіб ФАРМАСУЛІН ® Н відноситься до групи лікарських засобів - інсулінів короткої тривалості дії, що відповідає позиції Insulin (shortacting), зазначеній в переліку, затвердженому Постановою №

224. Крім того, колегія суддів вважає доречним, посилання суду першої інстанції на інформацію, наведену Міністерством охорони здоров`я України в листах від 18.02.2022 № 24-04/4808/2-22, від 02.02.2022 № 24-04/17/273/ЗПІ-22/433 та від 06.08.2021 № 24-04/23406/2-21, від 18.02.2022 № 24-04/4808/2-22 оскільки з іх змісту слідує, що лікарський засіб ФАРМАСУЛІН ® Н відноситься до переліку зареєстрованих в Україні лікарських засобів, які відповідають фармакотерапевтичній групі «Інсуліни та аналоги для ін`єкцій, швидкої (короткої) дії». Крім того, як підтверджується відомостями Державного реєстру лікарських засобів України, в Україні не зареєстровано жодного лікарського засобу під міжнародним непатентованим найменуванням Insulin (shortacting). Відтак, колегія суддів погоджуєьбся з висновком суду першої інстанції, в разі виявлення неоднозначного трактування Переліку, затвердженого Постановою № 224, в частині міжнародного непатентованого найменування/групи препаратів Insulin (shortacting), контролюючий орган був зобов`язаний керуватись пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та позивачем, що оскільки лікарський засіб ФАРМАСУЛІН®Н належить до групи препаратів інсулінів короткої дії, то цей лікарський засіб належить до переліку лікарських засобів, що затверджений Постановою №

224. Відтак, позивач мав право керуватись нормами п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України та Постановою № 224 та відповідно бути звільненим на на вказаних підставах від оподаткування податком на додану вартість під час здійснення операцій з реалізації лікарського засобу ФАРМАСУЛІН®Н у спірний період. Як наслідок, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2022 № 1062/Ж10/31-00-04-03-04 не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та податковому законодавству, а тому підлягає скасуванню. Крім того, як не заперечується учасниками справи, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за підсумками камеральної перевірки, яка, як зазначено в Акті перевірки, проведена відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України. За визначенням, що міститься у пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. За приписами п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Керуючись п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Пунктом 200.11 ст. 200 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки. Як вірно суд першої інстанції на правові висновки, Верховного Суду України, викладені у постанові від 23.07.2020 у справі № 805/1584/17-а, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, є предметом документальної перевірки. Аналогічні підходи застосовано Верховним Судом України у постановах від 17.04.2018 у справі № 812/872/17, від 24.04.2018 у справі № 803/1338/17. У спірному випдаку, в межах камеральної перевірки відповідач здійснив контроль повноти та достовірності нарахування та сплати позивачем податків за наслідками операцій щодо реалізації лікарського засобу, і надав оцінку правильності застосування ставки податку на такі операції (7% ПДВ чи звільнення від оподаткування). Проаналізувавши вказані норми та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та позивачем, що питання, що досліджувались в ході спірної податкової перевірки, могли бути предметом виключно документальної податкової перевірки, що є недтриманням відповідачем приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як наслідок, колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 29 вересня 2023 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов