Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/31681/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31681/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Фармак» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В Акціонерне товариство «Фармак» (надалі за текстом - АТ «Фармак») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2020 року №0005554403. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІБК «Євротехнології» та ТОВ «Укрполісся» зроблено за необ`єктивних, необґрунтованих припущень і вони суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, допущено порушень норм процесуального права, зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовані усі обставини справи, не досліджено та не враховано надані до справи докази. Зокрема, скаржник зазначає, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 19 жовтня 2022 року. Від представника АТ «Фармак» 14.10.2022 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник стверджує про законність та обґрунтованість судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення з огляду на те, що господарські операції із контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять відомості про зміст та обсяги спірних операцій. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.07.2020 по 14.08.2020 Офісом великих платників податків ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Фармак» по декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень 2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань по ПДВ, з метою перевірки законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. Результати перевірки оформлено актом від 21.08.2020 № 1008/28-10-44-03/00481198. Згідно цього акту позивачем порушено вимоги п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по декларації з ПДВ за травень 2020 року на суму ПДВ 272 305,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за травень 2020 року на суму ПДВ 272 305,00 грн. Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним. В акті перевірки контролюючий орган вказує на те, що 21.04.2020 ТОВ «ІБК «Євротехнології» виписана податкова накладна № 7 згiдно платіжного доручення № 00002237699 від 17.04.2020 (отримана банком 21.04.2020). Призначення платежу: РОБОТИ ПО МОДЕРНІЗАЦІЇ С - МИ ОЧИЩЕННЯ ПРОМ.СТІЧНИХ Договір 09 01/19 від 23.09.2019. Згідно з п.3.4 договору 09 01/19 від 23.09.2019 «Оплата за фактично виконані роботи, здійснюється щомісячно замовником протягом 10 календарних днів з моменту двохстороннього підписання Акту здачі - прийняття виконаних робіт, шляхом здійснення оплати в розмірі 65 % від загальної вартості , зазначеної в Актi здачі - прийняття виконаних робіт». 21 квітня 2020 року, незважаючи на дані умови договору генпідряду, на підставі виставленого ТОВ «ІБК «Євротехнології» рахунку на оплату від 17.04.2020, позивач перерахував цьому контрагенту попередню оплату в сумі 1 120 000,00 грн. за роботи по модернізації системи очищення промислових стічних вод за договором №09/01/19 від 23.09.2019, до моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт. У зв`язку із чим, за фактом отримання попередньої оплати, ТОВ «ІБК «Євротехнології склало і зареєструвало в ЄРПН податкову накладну від 21.04.2020 №7 на суму 1 120 000, 00 грн., в т.ч. 186 666, 66 грн. - сума ПДВ. На підставі зазначеної податкової накладної, АТ «Фармак» віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту у травні 2020 року. Контролюючий орган заперечує правомірність формування податкового кредиту з огляду на те, що оплата здійснена до підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт і не передбачена умовами договору генпідряду. В частині висновку відносно ТОВ «Укрполісся», податковий орган в акті перевірки зазначає, відповідно до умов договору № 12/09/19 від 25.09.2019 поставка товару здійснюється на умовах DDP, що згідно з INCOTERMS - 2010 означає, що продавець здiйснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, на місці призначення. Проте, перевіркою встановлено, що відповідно до бази даних ДПС України не встановлено придбання послуг з перевезення, оренди вантажного транспорту постачальником ТОВ «Укрполісся». Відповідно до товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником є ТОВ «Укрполісся». Водії, які зазначенні в ТТН, не є працівниками ТОВ «Укрполісся» та не залучалися як самозайняті особи. Окрім того, у підприємства відсутні основні засоби (згідно Балансу), що не дає змогу відслідкувати наявність вантажного автомобільного транспортного засобу і причепа, якими здiйснювали перевезення піддонів. Також, відповідно до даних 1 ДФ, у ТОВ «Укрполісся» 1 працівник, він же директор/головний бухгалтер/власник, та за 2 кв. 2020 року виплачено дохід 2 самозайнятим особам на загальну суму 10 124,85 грн. На підставі таких висновків Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2020 № 0005554403, яким АТ «Фармак» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 272 305,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 68 076,25 грн. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду, за результатами якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 20 червня 2022 року. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІБК «Євротехнології» та ТОВ «Укрполісся», за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій. Таким чином, у АТ «Фармак» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами. Помилковим є твердження та доводи апелянта щодо протиправності формування податкового кредиту позивачем з огляду на те, що оплата здійснена до підписання Акту здачі-приймання виконаних і не передбачена умовами договору генпідряду. З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2020 року ТОВ «ІБК «Євротехнології» виставило позивачеві рахунок на оплату №6 від 17.04.2021 відповідно до договору генерального підряду №0901/19 від 23.09.2019 на суму 1 120 000,00 грн., у тому числі ПДВ 186 666,67 грн. АТ «Фармак» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «ІБК «Євротехнології» кошти в сумі 1 120 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0000223769 від 17.04.2020 року. За фактом отримання попередньої оплати, ТОВ «ІБК «Євротехнології» склало і зареєструвало в ЄРПН податкову накладну вiд 21.04.2020 №7 на суму 1 120 000,00 грн., у тому числі ПДВ 186 666,66 грн. Отже, зареєстрована у ЄРПН податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Колегія суддів звертає увагу, що в скарзі апелянт наводить доводи, які взагалі не стосуються предмету доказування у справі, адже під час перевірки не встановлювалося складання двох або більше податкових накладних ТОВ «ІБК «Євротехнології», а також складання розрахунків коригування до податкової накладної №7 від 21.04.2020 року. Не можуть бути прийняті в якості доказу висновки контролюючого органу про те, що відповідно до бази даних ДПС України не встановлено придбання послуг з перевезення, оренди вантажного транспорту постачальником ТОВ «Укрполісся» і того, що водії, які зазначені в ТТН, не є працівниками ТОВ «Укрполісся». На підтвердження реальності спірних господарських операцій, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача та його контрагента, до матеріалів справи додано копії платіжних доручень, згідно із якими позивач здійснив оплату поставлених контрагентом у квітні 2020 року за договором №12/09/19 від 25.09.2019 року піддонів. Фактичний рух активів - придбаних піддонів та їх складський облік у господарській діяльності товариства підтверджується відомостями та документами складського обліку, а саме прибутковими ордерами, які містяться в матеріалах справи. Щодо доводів апелянта про те, що у випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, колегія суддів зазначає наступне. Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Колегія суддів зазначає, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, а також не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем так і його контрагентами сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду попередньої інстанції та не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко