Ухвала КАС ВС № 400/4966/21

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 29 вересня 2023 року м. Київ справа №400/4966/21 адміністративне провадження №К/990/31573/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Шарапи В.М. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №400/4966/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" про визнання протиправними та скасування наказу, УСТАНОВИВ: У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд", в якому просило: - визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 06 травня 2021 року №104 про проведення перевірки щодо дотримання суб`єктом містобудування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності; - визнати протиправним та скасувати припис №27/2 від 01 червня 2021 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради; - визнати протиправним та скасувати припис №27/3 від 01 червня 2021 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного Миколаївської міської ради; - визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10 червня 2021 року про порушення позивачем вимог частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон України №3038-VI) та накладення штрафу в сумі 839900 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №27/2 від 01 червня 2021 року, припис №27/3 від 01 червня 2021 року, постанову №12/247/22.02-13 від 10 червня 2021 року. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 06 травня 2021 року №104 відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №27/3 від 01 червня 2021 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" 15 вересня 2023 року звернулося з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду. В обґрунтування поважності пропуску строку позивач зазначає, що копія постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року надійшла на адресу позивача 18 серпня 2023 року, що підтверджується роздруківкою пошукової інформації з поштовим ідентифікатором 4910111945315 з сайту ПАТ "Укрпошта". Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження скаржником не наведено. При розгляді заяви скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Суд враховує наступне. Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно частин п`ятої, шостої, сьомої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України). Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність. Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року року була ухвалена в судовому засіданні та набрала законної сили з моменту її прийняття. Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 02 вересня 2023 року, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано лише 15 вересня 2023 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження. У заяві про поновлення строку позивач зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав 18 серпня 2023 року, що підтверджується роздруківкою пошукової інформації з сайту ПАТ "Укрпошта", однак дана роздруківка не є належним доказом отримання копії постанови від 02 серпня 2023 року, оскільки не містить прив`язки до номера судового справи. У даному випадку належними доказами факту отримання копії оскаржуваного судового рішення можуть бути докази такі як: поштовий конверт в якому оскаржувану постанову було направлено рекомендованим листом на адресу позивача з відтиском штемпелю відділення поштового зв`язку або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення копії відповідного судового рішення на адресу позивача, або роздруківка електронного листа про надсилання судового рішення засобами електронного зв`язку. Верховний Суд звертає увагу на те, що стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Водночас тлумачення приписів частини третьої статті 329 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин. Утім, обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність підстав пропуску ним строку на касаційне оскарження, не дають підстав вважати їх об`єктивними та непереборними, оскільки є такими, що не підтверджені належними доказами. Таким чином, заявнику слід надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, вказавши підстави та надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі позивач визначив наступну підставу касаційного оскарження: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Варто зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права. При цьому норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно. Перевіркою змісту наведеної підстави касаційного оскарження встановлено, що скарга позивача не відповідає вимогам процесуального закону. Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 376 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) в аспекті правил порівняння (ототожнення) існуючого об`єкту і того об`єкту, який було раніше прийнято до експлуатації, для визначення, чи має об`єкт ознаки самочинного будівництва, а саме самочинної реконструкції. Варто зазначити, що у касаційній скарзі позивач не зазначає в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини першої статті 376 ЦК України. Крім того, висновок щодо застосування даної норми права вже сформований Верховним Судом, зокрема у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №480/3157/19. Таким чином, колегія суддів не вважає належно обґрунтованою наведену підставу касаційного оскарження. З огляду на викладене, відповідачу слід навести підстави касаційного оскарження з їх належним обґрунтуванням. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У випадку неусунення недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України. У випадку неусунення недоліків касаційної скарги в частині направлення до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України). Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку із долученням належних та допустимих доказів та касаційну скаргу в новій редакції із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 330, 332, 359 КАС України, Суд, - УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №400/4966/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" про визнання протиправними та скасування наказу залишити без руху.

3. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Шарапа С.М. Чиркін