Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/6459/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6459/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 28 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенка М.В. від 19 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №50514751 від 16.03.2016 року шляхом винесення відповідної постанови. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.05.2023 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві представника ОСОБА_1 від 15.05.2023. Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві. Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 позовну заяву залишено без руху. Зазначено, що недоліки можуть бути усунені позивачем шляхом: подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України; надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами; позовної заяви (в двох примірниках) із зазначенням правильного найменування відповідача; доказів сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн або письмового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового з наданням доказів на їх підтвердження. На виконання вимог ухвали до суду надійшла позовна заява в двох примірниках із зазначенням правильного найменування відповідача та зміненими позовними вимогами, а саме: - визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенка у формі відмови від 06.04.2023 року №29728 скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенка М.В. від 19 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №50514751 від 16.03.2016 року; - зобов`язати вчинити дії, а саме скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенка М.В. від 19 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №50514751 від 16.03.2016 року шляхом винесення відповідної постанови. Також надано докази сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Ця заява мотивована тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався 12.04.2023, коли отримав відмову відповідача від 06.04.2023 №29728 скасувати в добровільному порядку постанову від 19.11.2021 про стягнення виконавчого збору. З урахуванням зміни предмету позову та введенням воєнного стану позивач просить поновити строк звернення до суду. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2023 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в заяві представника ОСОБА_1 від 29.04.2023. Продовжено ОСОБА_1 на п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали строк для усунення недоліків, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №560/6459/23 в частині подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України та надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами. До суду надійшла заява, в якій представник позивача зазначає, що позивач відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України обрав такий спосіб захисту прав, який є найдоречнішим у правовідносинах, що склалися. Якщо суб`єкт владних повноважень не виконав свого обов`язку самостійно та відповідно до звернення надав позивачу відмову від 06.04.2023 (отримана представником позивача 12.04.2023), то її можна вважати бездіяльністю. При цьому головний державний виконавець знав про те, що постанова про стягнення виконавчого збору не має права на існування, оскільки наявні підстави, передбачені частиною 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", але не скасував самостійно цей документ. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що обставини якими позивача обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду є неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано. Суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положеннями частини 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частинами 1, 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною 1 статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися пропорушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Так, предметом оскарження у цій справі є постанова головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Лещенка М.В. від 19 листопада 2021 року у виконавчому провадженні №50514751 від 16.03.2016 року. Разом з тим з вказаними позовними вимогами до суду позивач звернувся 14 квітня 2023 року. Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на подачу адміністративного позову, позивач зазначив про те, що відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України обрав такий спосіб захисту прав, який є найдоречнішим у правовідносинах, що склалися. Якщо суб`єкт владних повноважень не виконав свого обов`язку самостійно та відповідно до звернення надав позивачу відмову від 06.04.2023 (отримана представником позивача 12.04.2023), то її можна вважати бездіяльністю. При цьому головний державний виконавець знав про те, що постанова про стягнення виконавчого збору не має права на існування, оскільки наявні підстави, передбачені частиною 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", але не скасував самостійно цей документ. У позовній заяві зазначено, що 01.11.2022 відповідач, у відповідь на звернення позивача, повідомив останнього, зокрема, про існування постанови від 19.11.2021 про стягнення виконавчого збору. Надалі 17.02.2023 представнику позивача надано копію зазначеної постанови. Позивач 23.03.2023 звернувся до відповідача з заявою про добровільне скасування постанови від 19.11.2021 у виконавчому провадженні №50514751 про стягнення виконавчого збору. На це звернення надано відповідь 06.04.2023 №29728 (отримана представником позивача 12.04.2023). При визначенні початку строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Зі змісту викладеного слідує, що позивач ще з листопада 2022 року знав про наявність оскарженої постанови. Проте позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (позивач звернувся з позовом до суду 14.04.2023). Законодавством не передбачено обов`язковості досудового врегулювання спору перед звернення до суду за захистом своїх прав та оскарженням постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Про перешкоди для того, щоб звернутися до суду одночасно з зверненням до відповідача, позивач не зазначає та відповідні докази не надає. Зміна позовних вимог шляхом визначення протиправної бездіяльності не є підставою для поновлення строку звернення до суду. Так, приписами процесуального закону не передбачено інших строків звернення до суду щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, ніж визначений та належний застосуванню у цьому випадку строк, визначений пунктом 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо твердження позивача про бездіяльність відповідача, то позовні вимоги про бездіяльність не змінюють та не підмінюють фактичне оскарження постанови від 19.11.2021 про стягнення виконавчого збору. Підтверджує фактичне оскарження постанови від 19.11.2021 про стягнення виконавчого збору також посилання позивача, як на підставу для скасування останньої, на частину 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому посилання позивача на те, що він скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, апеляційний суд уважає необґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. У частині 3 статті 74 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Проаналізувавши вище наведену норму закону, колегія суддів прийшла до висновку, що законодавством не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавцем боржником, у зв`язку з чим направлення позивачем відповідних звернень та скарг відповідачу не є досудовим врегулюванням спору в розумінні КАС України, а тому не може бути підставою для встановлення тримісячного строку для звернення до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі №240/6005/18. За установлених обставин апеляційний погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини якими позивача обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду є неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано. Отже, враховуючи викладені обставини колегія суддів доходить висновку про обґрунтоване повернення судом першої інстанції позовної заяви у зв`язку з тим, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.