Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5473/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5473/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 21 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд із позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 13 400 грн від 16.03.2023 у виконавчому провадженні № 71288338, винесену головним держвиконавцем Першого ВДВС у м. Хмельницькому Бухтояровим А.М.; - визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71368039 від 22.03.2023 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 13 400 грн у виконавчому провадженні № 71288338 від 16.03.2023 винесену головним держвиконавцем Першого ВДВС у м. Хмельницькому Бухтояровим А.М.; - визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 мінімальних витрат ВП в сумі 245 грн від 16.03.2023 у виконавчому провадженні №71288338, винесену головним держвиконавцем Першого ВДВС у м. Хмельницькому Бухтояровим А.М.; - визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71368141 від 22.03.2023 з виконання постанови про стягнення мінімальних витрат ВП в сумі 245 грн у виконавчому провадженні № 71288338 від 16.03.2023 винесену головним держвиконавцем Першого ВДВС у м. Хмельницькому Бухтояровим А.М.; - визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 13 400 грн від 17.03.2023 у виконавчому провадженні №71323813 винесену держвиконавцем Першого ВДВС у м. Хмельницькому Ягодзінським В.О.; - визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71368450 від 22.03.2023 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 13 400 грн у виконавчому провадженні №71323813 від 17.03.2023 р. винесену держвиконавцем Першого ВДВС у м.Хмельницькому Ягодзінським В.О.; - визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 мінімальних витрат ВП в сумі 245 грн. від 17.03.2023 у виконавчому провадженні №71323813, винесену держвиконавцем Першого ВДВС у м. Хмельницькому Ягодзінським В.О.; - визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71368623 від 22.03.2023 з виконання постанови про стягнення мінімальних витрат ВП в сумі 245 грн у виконавчому провадженні №71323813 від 17.03.2023 винесену держвиконавцем Першого ВДВС у м.Хмельницькому Ягодзінським В.О. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував особливості здійснення виконавчих дій в процесі виконання судових рішень про вселення стягувача до житлового приміщення. Позивач стверджує, що у виконавчих провадженнях №71288338 і 71323813 будь-яких заходів щодо перевірки виконання боржником рішення про вселення стягувача державним виконавцем здійснено не було, а також не надано доказів його невиконання боржником у добровільному порядку чи перешкоджання виконанню рішення про вселення стягувача позивачем, що зумовило б його примусове виконання. Апелянт посилається на те, що всупереч вимогам ст.67 Закону України "Про виконавче провадження" відповідач не вживав жодних заходів для перевірки факту добровільного виконання боржником - ОСОБА_1 рішення суду про вселення стягувача. 18.07.2023 2023 року представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляду справи без участі позивача та його представника. Відповідач в судове засідання не з`явився, поважних представників у судове засідання не направив, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.01.2023 у справі №686/17159/22 позовну заяву задоволено. Усунути перешкоди в користуванні житлом та вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні даною квартирою ОСОБА_2 та надати ключі від дверей даної квартири. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 10.03.2023 та 15.03.2023 по справі №686/17159/22 видано два виконавчі листи. Постановами головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.03.2023 відкрито виконавче провадження №71288338, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 13400,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн. Постановами від 22.03.2023 було закінчено виконавче провадження №71288338, відкрито виконавче провадження №71368039 про стягнення виконавчого збору в розмірі 13400,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн, відкрито виконавче провадження №71368141 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 245,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн. Постановами державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2023 відкрито виконавче провадження №71323813, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 13400, 00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245, 00 грн. Постановами від 22.03.2023 було закінчено виконавче провадження №71323813, відкрито виконавче провадження №71368450 про стягнення виконавчого збору в розмірі 13400,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн, відкрито виконавче провадження №71368623 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 245,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн. Не погоджуючись з постановами про стягнення з боржника виконавчого збору, визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про відкриття виконавчих проваджень з їхнього виконання, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення немайнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не поставлені у залежність від повного або часткового виконання виконавчого документа. Виконавчий збір у такому разі є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника. Суд зазначив, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Судом не встановлено жодних порушень державними виконавцями порядку стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ) Згідно з ч. 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладений обов`язок вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII). Положеннями частини 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Пунктом 8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція №512/5) передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Стягнення виконавчого збору обумовлюється конкретною подією, а саме початком примусового виконання виконавчого документа (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених у подальшому дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо стану виконання рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20. Таким чином, згідно вказаних приписів, стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця. Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19. З матеріалів справи вбачається, що постановами головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.03.2023 відкрито виконавче провадження №71288338, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 13400,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн. Постановами державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2023 відкрито виконавче провадження №71323813, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 13400, 00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245, 00 грн. Постановами від 22.03.2023 було закінчено виконавче провадження №71288338, відкрито виконавче провадження №71368039 про стягнення виконавчого збору в розмірі 13400,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн, відкрито виконавче провадження №71368141 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 245,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн. Постановами державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2023 відкрито виконавче провадження №71323813, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 13400, 00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245, 00 грн. Постановами від 22.03.2023 було закінчено виконавче провадження №71323813, відкрито виконавче провадження №71368450 про стягнення виконавчого збору в розмірі 13400,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн, відкрито виконавче провадження №71368623 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 245,00 грн, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 245,00 грн. Відтак, колегія суддів зазначає, що відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов було дотримано вимоги статті 27 Закону України "Про виконавче провадження". У позовній заяві позивач наводить обґрунтування виключно протиправністю постанов про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, відсутності підстав для стягнення виконавчого збору тощо, оскільки державні виконавці не вчиняли дій щодо перевірки добровільного виконання боржником рішення про вселення стягувача. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 добровільно виконала рішення суду до відкриття виконавчих проваджень. Аналогічні доводи наведені і в апеляційній скарзі. Проте, вказані доводи колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Крім того, докази добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчих проваджень відсутні. З наданих пояснень позивача вбачається, що рішення суду не було виконано до відкриття виконавчих проваджень. Також колегія суддів зазначає, що згідно частин першої та другої статті 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Пунктами 1, 2 розділу VI Інструкції №512/5 передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9 - 15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією. Отже, витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, незалежно від того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Разом з тим, позивач не зазначає підстав позову, які б доводили порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прав та інтересів позивача при винесенні постанов про розмір мінімальних витрат у виконавчих провадженнях №71288338, №71323813, а лише вказує про добровільне виконання рішення суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що спірні постанови прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.