Постанова Львівський апеляційний суд № 450/402/21

Справа № 450/402/21 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б. Провадження № 22-ц/811/1086/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року в складі судді Добош Н.Б. в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Львівській області, про стягнення страхового відшкодування, пені, 3 % річних та інфляційних втрат,- встановив: У лютому 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ільків М.М. звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "АРКС", з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Львівській області, про стягнення страхового відшкодування, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Вимоги обґрунтовані тим, що 16.07.2018 у с.Малечковичі, Пустомитівського району, Львівської області на автодорозі «Львів-Пустомити-Меденичі» мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_2 , який виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення із автомобілем марки «Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_3 . У результаті ДТП пасажир автомобіля «Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та в подальшому йому було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок отриманих у ДТП травм. Відповідальність водія автомобіля марки «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату ДТП була застрахована згідно полісу АК5878435 у АТ «СК «АРКС». Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2018 водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. 02.09.2019 позивач надіслав на адресу страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 44676, 00 грн., за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у разі встановлення ІІІ групи інвалідності. 10.09.2019 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування та просив долучити додаткові документи. 25.09.2019 позивач долучив усі документи, які попередньо вимагала страхова компанія. 20.01.2020 позивачем долучено висновок експерта № 21/2019, яким підтверджувалось те, що отримані тілесні ушкодження, які згодом призвели до інвалідності, були отримані внаслідок дії тупих предметів, якими могли бути удари тіла об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП. 16.09.2020 АТ «СК «АРКС» відмовило у виплаті страхового відшкодування та попросило долучити медичні документи. 30.10.2020 позивачем долучено медичні документи, проте станом на момент подання позовної заяви, страхове відшкодування і надалі не виплачено. Вважає, що відповідач всупереч вимогам ст. 36.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон) не здійснив виплати страхового відшкодування протягом 90 днів з моменту звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до п.23.1 Закону шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим належить до шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого та підлягає відшкодуванню у тому випадку, якщо вона була заподіяна внаслідок ДТП. Загальна сума вимоги за шкоду, пов`язану із стійко втратою працездатності у разі встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок ДТП становить 44 676, 00 грн. Крім цього, згідно із ст. 36.5 Закону, ст. 625 ЦК України вважає, що з відповідача підлягає стягненню за період з 01.12.2019 по 03.02.2021 пеня у розмірі 8655, 11 грн., 3 відсотки річні у розмірі 1 582, 63 грн., інфляційні втрати 2 136, 56 грн. Просив позовні вимоги задоволити та стягнути судові витрати на правову допомогу. Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_1 , страхове відшкодування у розмірі44 676 гривень . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на користь ОСОБА_1 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 8 655, 11 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 11 копійок) грн., 3 % річних у розмірі 1582, 63 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві гривні 63 копійки) грн., інфляційні втрати у розмірі 2136, 56 (дві тисячі сто тридцять шість гривень 63 копійки) грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС в дохід держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн. Рішення суду оскаржив відповідач ПрАТ «Страхова компанія АРКС», вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, суд дав неправильну оцінку доводам відповідача, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. В апеляційній скарзі зазначає, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, при цьому для отримання страхового відшкодування потерпілий подає заяву протягом 30 днів з дні повідомлення про ДТП, до якої долучає документи, визначені п. 35.2 ст. 35 Закону. Отримавши повідомлення про ДТП 16.07.2018, а у подальшому 21.07.2018 заяву про виплату страхового відшкодування, оглянувши автомобіль та склавши ремонтну калькуляцію, страховиком АТ «СК «АРКС» було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування у розмірі вартості ремонту оперативного автомобіля в розмірі 100000,00 грн. При цьому, більше ніж через рік після настання ДТП, а саме 04.09.2019 до страховика надійшла заява позивача ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування за шкоду, пов`язану зі стійкою втратою працездатності, а саме встановлення ІІІ групи інвалідності, в результаті отриманих у ДТП 16.07.2018 тілесних ушкоджень. Разом з цим, страховик прийшов висновку, що з наданих позивачем документів встановити причинно-наслідковий зв`язок між настанням ДТП, отриманням тілесних ушкоджень та встановленням ОСОБА_1 . ІІІ-ї групи інвалідності не вбачається можливим, а відтак будь які страхові відшкодування, суперечитимуть меті такого та розцінюватимуться як безпідставна виплата. При цьому, АТ «СК «АРКС» повідомило ОСОБА_1 про необхідність надання додаткових документів про результати медичних обстежень, для підтвердження заявлених до страховика вимог, однак останній звернувся із позовом до суду, при цьому не надано запитуваних документів, тому у страховика відсутній обов`язок щодо прийняття рішення про виплату. Покликається на те, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2018 жодним чином не встановлено завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , як і не встановлено його потерпілим внаслідок ДТП. Більше того, жодний документ, який був складений після ДТП не містив інформацію про отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, відтак протилежні висновки суду є передчасними та не відповідають дійсності. Заява ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з завданням тілесних ушкоджень в ДТП була подана більше ніж через пів року після такої пригоди. Також зазначає, що висновки судово-медичиної експертизи складені зі слів самого ОСОБА_1 , тому ні постанова про закриття кримінального провадження від 28.03.2019, ні відповідні висновки експертизи не могли бути покладені в основу оскаржуваного рішення. Звертає увагу на відмінності у виписках, отриманих на запит страховика, та тих які подані до суду. Крім цього, комісія ГУ НП у Львівській області дійшла висновку про те, що травмування, яке мало місце 16.07.2018 трапилося в період проходження служби і не пов`язано з використанням службових обов`язків, однак суд не надав таким обставинам правової оцінки. Стверджує, що ГУ НП у Львівській області встановлено, що ОСОБА_1 жодних тілесних ушкоджень у ДТП 16.07.2018 не отримав. Постановою ТМО МВС України по Львівській області № 29 від 05.10.2020 постанову № 47 від 14.02.2019 щодо причинного зв`язку травми 16.07.2018 з ДТП було скасовано та було встановлено, що травма ОСОБА_1 одержана під час проходження служби і не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Окремо зазначає, що за результатом проведення перевірки наданих АТ «СК «АРКС» документів та інформації, МТСБУ та НБУ жодних порушень вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виявлено та не зафіксовано. Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 11.07.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги спрямовані на уникнення законної виплати завданої шкоди, покликаючись на хронологію подій спірних правовідносин та обставини, які такі обґрунтують, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішеня залишити без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про відшкодування шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що склалися між сторонами виникли з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена потерпілому в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України. Так, суд першої інстанції вважав встановленим, що дорожньо-транспортна пригода 16.07.2018, внаслідок якої позивач ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, сталася з вини третьої особи ОСОБА_2 . Врахувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП 16.07.2018 була спричинена шкода здоров`ю, внаслідок чого 01.08.2019 йому встановлено ІІІ групу інвалідності з втратою працездатності 45%, а отже у позивача виникло право на отримання страхового відшкодування відповідно до ст. 26 Закону, у зв`язку із заподіяною шкодою, пов`язаною із стійкою втратою працездатності потерпілим. 02 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з додатками передбаченими п. 35.2 ст. 35 Закону та просив здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у разі встановлення ІІІ групи інвалідності у розмірі 44676,00 грн., тобто у мінімальному розмірі, однак станом на момент розгляду справи страховиком за заявою ОСОБА_1 не прийнято вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні такого. Враховуючи те, що позивачем при зверненні до страхової компанії подано усі документи, передбачені ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку, що у страхової компанії виник обов`язок з відшкодування шкоди потерпілій особі, яка становить 3423,00 грн. (мінімальна заробітна плата) х 18 = 44676,00 грн. Зважаючи на те, що згідно із ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня та враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд стягнув на користь позивача пеню у розмірі 8655,11 грн. 3 проценти річних від суми простроченої суми боргу 1582,63 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2136,56 грн. за період з 01.12.2019 по 03.02.2021, розрахунок яких наданий стороною позивача. Також, суд вирішив питання розподілу судових витрат, стягнувши із відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн. та відмовив у стягненні судових витрат на правничу допомогу, оскільки стороною позивача до матеріалів справи не долучено договору про надання правничої допомоги, що виключає можливість пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру та/або порядку обчислення витрат на таку. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Судом встановлено, що 16.07.2018 на автодорозі Львів-Пустомити-Меденичі 11км. + 500 м. мала місце ДТП за участю автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та оперативним автомобілем поліції Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Згідно із постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2018 справа № 450/2269/18, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожніх умов (мокре покриття проїзної частини), не врахував стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з оперативним автомобілем поліції марки «Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору, внаслідок чого ОСОБА_2 визнанний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, обставини дорожньо-транспортних пригод, які мали місце 16.07.2018, а також вина у таких, визначені судовим рішення, яке набрало законної сили, відтак у силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у ході розгляду даної цивільної справи. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_4 була застрахована у АТ «СК «АРКС» на підставі полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AK/5878435. 16.07.2018 страховика АТ «СК «АРКС» у телефонному режимі повідомлено про настання ДТП. 21.07.2018 АТ «СК «АРКС» отримано письмову заяву представника ГУНП у Львівській області про настання вищезазначеного ДТП та виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження оперативного автомобіля поліції «Renault Duster», p.н. НОМЕР_2 , за наслідками розгляду якої погоджено розмір виплати страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. на рахунок СТО. Крім цього, 04.09.2019 на адресу АТ «СК «АРКС» надійшла заява позивача ОСОБА_1 від 02.09.2019 про виплату страхового відшкодування за шкоду, пов?язану із стійкою втратою працездатності, а саме встановлення III групи інвалідності, в результаті отриманих в ДТП 16.07.2018 тілесних ушкоджень, до якої останнім подано відповідні документи, які на його думку підтверджують його право на отримання страхового відшкодування. Поряд з цим, станом на час подання позову та розгляду такого у суді першої інстанції, відповідну виплату не здійснено, як і не відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Заначені обставини визнаються сторонами, відтак у силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що набув прав на відшкодування шкоди завданої у ДТП 16.07.2018, оскільки така пов`язана із стійкою втратою ним працездатності та встановленням йому III групи інвалідності. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що питання доцільності чи правильності призначення позивачу III групи інвалідності в принципі, не є предметом спірних правовідносин та не входить у предмет доказування, тому таку обставину, суд оцінює (розглядає) крізь призму доконаного факту та не приймає до уваги відповідні доводи апеляційної скарги. При цьому, причини стійкої втрати працездатності потерпілим та можливість встановлення позивачу III групи інвалідності внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди підлягають з`ясуванню. Колегія суддів виходить з того, що цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Таким чином, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За фактом завдання шкоди виникає деліктне зобов`язання, яке припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). В свою чергу, регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Колегія суддів виходить з того, що деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди, натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Якщо потерпілий одержав відшкодування від завдавача шкоди у розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. В свою чергу, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п. 1.12 ст. 1 цього закону). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку. Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19. Зважаючи на те, що винною у спірній ДТП є особа, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "АРКС", саме відповідач є відповідальним суб`єктом у випадку доведення правових підстав для цього. Колегія суддів звертає увагу на те, що заява про страхове відшкодування може бути подана протягом трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить про те, що звертаючись із заявою про страхове відшкодування у вересні 2019 року, позивач дотримався вимог закону та спростовує протилежні доводи відповідача (п. 37.1.4. ст. 37 Закону). Визначений Законом «України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до МТСБУ чи страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к. Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку та доведенням характеру та розміру збитків. Так, з постанови про закриття кримінального провадження від 28.03.2019 слідує, що досудовим розслідуванням встановлено, що 26.03.2019 в Пустомитівський ВП ГУНП у Львівській області надійшла ухвала слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області про внесення відомостей в ЄРДР про те, що 16.07.2018 близько 07.30 год. у с.Малечковичі на автодорозі Львів-Пустомити-Меденичі 11 км.+ 500 м. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 , який виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_2 (службовим автомобілем патрульної поліції Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області) під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажир автомобіля марки «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. 26.03.2019 по даному факту відомості внесено в ЄРДР, відкрито кримінальне провадження за № 12019140270000455 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно висновку судово-медичного експерта № 21/2019 від 27.03.2019 при огляді у ОСОБА_1 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Згідно представлених медичних документів у ОСОБА_1 діагностовано закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, який ускладнився посттравматичною церебрастенією, забій шийного і поперекового відділів хребта. Дані тілесні ушкодження ОСОБА_1 могли утворитись незадовго до звернення потерпілого за медичною допомогою 19.07.2018, можливо 16.07.2018 від дії тупих предметів, якими могли бути удари тіла об виступаючі частини салону автомобіля під час ДТП, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Діагноз остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений килами дисків 3-4 поперекових хребців, вторинним корінцевим м`язево-тонічним синдромом є захворюванням і при оцінці ступеня тяжкості експертом до уваги не приймається. З медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 слідує, що вперше позивач звернувся за медичною допомогою 19.07.2018 та був оглянутий хірургом, із скаргами на болі, зі слів хворого, травми отримав при ДТП 16.07.2018, загальний стан відносно задовільний та поставлено діагноз: забій поперекової ділянки та голови. Запис невролога від 19.07.2018 скарги на болі в попереку. Діагноз: посттравматична люмбальна невралгія ЗЧМТ. З медичної картки амбулаторно хворого Пустомитівської ЦРЛ запис невролога від 26.07.2018 скарги на болі голови, болі в правій скронево-тім`яній ділянці, головокружіння, нудота, біль в шийному і поперековому відділі, обмеження рухів. Травму отримав 16.07.2018 під час ДТП. Діагноз: посттравматична церебрастенія. Забій шийних і потиличних відділів. Згідно довідки Міського травматологічного пункту № 2 ОСОБА_1 був на прийомі 23.07.2018 з приводу ЗЧМТ, струс (забій) головного мозку, забій м/тканин скроневої ділянки справа. У довідці КНП «8-а міська клінічна лікарня м.Львова» зазначено, що ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні у ЦТП 23.07.2018 з приводу діагнозу ЗЧМТ, струс (забій) головного мозку, забій м/тканин скроневої ділянки справа. Травма внаслідок ДТП зі слів хворого 16.07.2018 р. о 07:40 год., травма після зіткнення двох авто, пасажир автомобіля «Рено». З виписки № 1715 з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 27.07.2018 по 10.08.2018 з діагнозом: стан після ЧМТ (струсу головного мозку 16.07.2018) у вигляді цефалгічного і церебранстенічного синдромів, стан в/ч гіпертензії. Як вбачається з акту огляду медико-соціальною експертною комісією, проведено огляд хворого 01.08.2019 р.; завершено проведення експертизи 01.08.2019, встановлено причину інвалідності: травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Основний діагноз згідно з МКП-10: віддалені наслідки ЧМТ (16.07.2018) у вигляді післятравматичної енцефалопатії з вогнищевими кістозно-гліозними змінами та помірно вираженим лейкоареозом, хронічною внутрішньо-черепною гіпертензією, латеровентрикулоасиметрією (МРТ 27.06.2019) вестибулопатією та помірною вазо-вегетативною дисфункцією за гіпертензивним типом. У графі обгрунтування експертного рішення зазначено: згідно заключення з Науково-дослідного інституту м. Вінниці виявлено порушення здатності до пересування І ст., встановлено, ІІІ група інвалідності, 45% втрати працездатності. Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №211434 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, не пов`язана з виконанням службових обов`язків. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 2650 Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М.І Пирогова, в якому ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у період з 19.06.2019 по 01.07.2019, встановлено основний діагноз: віддалені наслідки ЧМТ (16.07.2018) у вигляді післятравматичної енцефалопатії з вогнищевими кістозно-гліозними змінами та помірно вираженим лейкоареозом, хронічною внутрішньо-черепною гіпертензією, латеровентрикулоасиметрією (МРТ 27.06.2019р.) вестибулопатією та помірною вазо-вегетативною дисфункцією за гіпертензивним типом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у Щирецькій міській лікарні у період з 23.11.2018 по 03.12.2018 (виписка епікриз із історії хвороби № 2666), у період з 12.04.2019 по 19.04.2019 (виписка епікриз із історії хвороби № 938); у період з 24.05.2019 по 03.06.2019 (виписка епікриз із історії хвороби № 1248), у період з 11.10.2019 по 16.10.2019 (виписка епікриз із історії хвороби № 2351). Також ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в «Львівському обласному госпіталі ветеранів війн та репресованих ім. Ю.Липи» у період з 14.12.2018 по 27.12.2018 з діагнозом, стан після перенесеної ЧМТ - струсу головного мозку (16.07.2018), дисциркулярна енкефалопатія І-ІІ ст. змішаного типу на грунті гіпертонічної хвороби ІІ ст. та екстравазальної компресії хребцевих артерій з ХНМК ІІ ст. з переважним ураженням судин вертебро-базилярного басейну, синдром в/черепної гіпертензії з стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним та астено-невротичним синдромом, частими(2-3 рази на тиждень) ангіо-церебральними пароксизмами, розсіяною неврологічною симптоматикою, розладами статики, координації та ходи. Як вбачається із п. 11 Свідоцтва про хворобу № 47 від 14.02.2019, виданого Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», ОСОБА_1 встановлено діагноз: ХНМК І ст.з переважним ураженням судин у ВББ з вестибулоатактивним синдромом та явищами внутрішньочерепної гіпертензії з незначним порушенням функції. Постанова медичної (військово-лікарської) комісії: непридатний до служби в поліції. У заяві про виплату страхового відшкодування позивач просив здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності у разі встановлення ІІІ групи інвалідності у розмірі 44 676, 00 грн., тобто у розмірі, встановленому у ст.26.2 Закону. До заяви про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з додатками передбаченими п. 35.2 ст. 35 Закону додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію довідки до акту огляду МСЕК про призначення ОСОБА_1 . ІІІ групи інвалідності; копію постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2019; копію акту розслідування нещасного випадку ГУ НП у Львівській області від 01.02.2019; копію свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 ; копію заяви про вчинення кримінального правопорушення від 14.02.2019; копію ухвали Пустомитівського суду Львівської області від 26.03.2019 ; витяг з ЄРДР №12019140270000455; постанову про закриття кримінального провадження від 28.03.2019; витяг щодо полісу №АК5878435; банківські реквізити. 10.09.2019 за вих. № 1874/12цв відповідачем надано відповідь позивачу, що для отримання страхового відшкодування необхідно подати: документи, які передбачені ст.ст. 24, 35 Закону та документи, які відповідають одному з статусів, передбачених ст.25; документи, видані відповідними медичними установами, підтверджуючі обгрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів; призначення лікаря, зроблені у зв`язку з лікуванням в результаті ДТП; документи, що свідчать про факт оплатного придбання товару (послуги); копію індивідуальної програми реабілітації інваліда. 25.09.2019 позивачем на адресу відповідача скеровано додаткові документи, а саме: копію виписок Щирецької міської лікарні за періоди лікування з 27.07.2018 по 10.08.2018, з 12.04.2019 по 19.04.2019, з 24.05.2019 по 03.06.2019, з 23.11.2018 по 03.12.2018, копію виписки № 16141 КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів та репресованих ім. Ю.Липи» за період лікування з 14.12.2018 по 27.12.2018, копію виписки з медичної карти № 2650 Науково-дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім.М.І Пирогова за період лікування з 19.06.2019 по 01.07.2019, копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2207 від 01.08.2019. Як зазначалося вище, станом на момент розгляду справи страхове відшкодування позивачу не виплачено. Стаття 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до п. 23.1 ст.23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим. Шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України (п. 26.1 ст. 26 вказаного Закону). Згідно із п. 26.2 ст. 23 Закону мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить, зокрема, у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Колегія суддів виходить з того, що до часу ДТП, яка мала місце 16.07.2018, позивач ОСОБА_1 не звертався за медичного допомогою із відповідного роду скаргами. Поряд з цим, власне наведені вище обставини та фактичні дані свідчать про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 16.07.2018 позивач ОСОБА_5 отримав відповідні тілесні ушкодження, які відносяться до легкого ступеня тяжкості. Факт встановлення позивачу ОСОБА_1 . ІІІ групи інвалідності підтверджується актом огляду медико-соціальною експертною комісією, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №2650 Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім.М.І Пирогова, довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що внаслідок ДТП 16.07.2018 позивачу ОСОБА_1 спричинена шкода здоров`ю, як наслідок 01.08.2019 йому встановлено ІІІ групу інвалідності з втратою працездатності 45%, відтак в позивача виникло право на отримання страхового відшкодування відповідно до ст. 26 Закону, у зв`язку із заподіяною шкодою, пов`язаною із стійкою втратою працездатності потерпілим. Протилежні доводи відповідача, які, на його думку, спростовують зазначений висновок, належно оцінені судом першої інстанції, підстави для їх переоцінки відсутні. Відповідно до п. 26.2 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Згідно із ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет на 2018 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 3723,00 грн. Таким чином, правильно визначившись із кратністю мінімальних заробітних плат щодо розміру страхового відшкодування та розміром такого, тобто правильно застосувавши розмір мінімальної заробітної плати, суд першої інстанції помилково вказав розрахунок відшкодування, а саме: 3423,00 (мінімальна заробітна плата) х 18, що не може залишатися поза увагою апеляційного суду, однак свідчить лише про допущену описку відповідного роду. За таких обставин, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 44676,00 грн (12 х 3723,00 грн). Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Зважаючи на те, що судом встановлено право позивача на отримання виплати страхового відшкодування і невиконання такого відповідачем у визначений закономстрок, колегія суддів погоджується з тим, що позивач має право на стягнення пені, у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування. При цьому, у постанові від 08.12.2020, справа № 903/664/19 Верховний Суд висловився, що за змістом статей 509, 524, 533-535 ЦКзобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку - є грошовим зобов`язанням. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Іншими словами, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). У постанові від 16 травня 2018 року, справа № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у статті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Крім цього, у постанові від 20 червня 2018 року, справа № 308/3162/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що до правовідносин щодо невиплати страхового відшкодування потерпілій особі застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України. Враховуючи наведене, відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законіневигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення індексу інфляції та 3 % річних. Беззаперечно встановивши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, колегія суддів погоджується з тим, що у позивача виникло право і на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України У зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування з вини страховика стороною позивача надано відповідний розрахунок, згідно якого стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 8655,11 грн., 3 % річних від суми простроченої суми боргу 1582,63 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2136,56 грн. за період з 01.12.2019 по 03.02.2021, такий розрахунок, як і період не спростований зі сторони відповідача, підстав не брати такий до уваги, колегією суддів не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги у контексті суті спірних правовідносин на висновки суду не впливають. 22.09.2023 представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат та просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу пов`язані з апеляційним розглядом справи у розмірі 5000,00 грн. До заяви додано копії платіжної інструкції, Акту прийому передачі, додатку № 1 до договору про надання правової допомоги та відповідний договір. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Види судових витрат визначені ст. 133 ЦПК України. До таких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатом Ільківим М.М. надані відповідні та належні докази, а відтак на користь позивача необхідно стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. пов`язаних з апеляційним розглядом, такий розмір відповідатиме критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Одночасно, у цьому контексті, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі врегулювання спірних правовідносини (тобто тих, які, з врахуванням принципу диспозитивності є предметом даного спору) у досудовому порядку, підстави для стягнення у примусовому порядку, зокрема і витрат на правову допомогу, були б відсутні. Також колегія суддів враховує, що відповідні витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції за наявності беззаперечних доказів про надання такої, з відповідих підстав стягнуті не були. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" - залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 березня 2023 року- залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, пов`язаних з апеляційним розглядом справи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 26 вересня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк