Постанова 4803 № 212/3348/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8136/23 Справа № 212/3348/23 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» нарішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року, ухваленого суддею Пустовітом О.Г. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 18 липня 2023 року, ВСТАНОВИВ У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернуласься до суду з позовом до відповідача ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі - відповідач, ПРАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, у сумі 260 496 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що з 12.05.2004 року по 23.05.2022 року (18 років) виконувала роботу відповідно до трудового договору (працювала) у шкідливих умовах праці за спеціальністю машиніст конвеєра на шахті імені «Орджонікідзе» ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», яке з 01.04.2011 року було перейменовано на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», яке з 05.05.2016 року було перейменовано на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ». Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання від 17.01.2023 року № 81 (клініка державної установи "Український НДІ промислової медицини" (м. Кривий Ріг)), позивачу 17.01.2023 року були встановлені 3 (три) професійні захворювання. Діагноз щодо професійних захворювань наступний: 1) Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня; 3) Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). Рішенням МСЕК від 20.04.2023 року позивачу первинно з 03.04.2023 року безстроково була встановлена 3 (третя) група інвалідності та встановлено 65 % втрати професійної працездатності. За висновком МСЕК від 20.04.2023 року, позивач також потребує санаторно-курортного лікування, медикаментозного лікування та забезпечення виробами медичного призначення. У зв`язку із отриманими профзахворюваннями у позивача порушено та надалі порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, у позивача постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю та неможливістю виконувати навіть домашню роботу. Процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, у позивача наявні болі у шийному і попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією у праву ногу, болі і обмеження руху у плечових, ліктьових та колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, задишка при фізичному навантаженні, кашель переважно сухий, загальна слабкість, швидка втома, зниження слуху. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, задоволені частково. Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, у розмірі 210 000 (двісті десять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та та інших обов`язкових платежів. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» в дохід держави судовій збір в розмірі 2 100 (дві тисячі сто) гривень. Відповідач ПрАТ «ЦГЗК», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого при неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме статей 8,13,129 Конституції України, 237-1 КЗпП України, 23, 1167 ЦК України, порушенням норм процесуального права статей 10,12,43,76,77,78,79,80,81,83, 89,263 ЦПК України, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, заявлених до Підприємства в повному обсязі. Звертає на увагу на те, що позивачем не надано суду доказів провини Відповідача у виникненні у Позивача професійних захворювань. Вказує, що при оформлені трудових правовідносин Підприємство не приховувало тяжкість та шкідливість технологічного процесу, Позивач свідомо приймала запропоновані їй умови праці і усвідомлювала можливість ушкодження її здоров`я. За шкідливі умови праці Позивач отримувала певні пільги. Вказує, що Позивач, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання не повідомляла адміністрацію Відповідача про необхідність переведення її на інше місце роботи з меш шкідливими умовами праці у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. За такої умови, покладення на Відповідача обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди за втрату професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих дій Позивача, буде не тільки не обґрунтованим, а й що найменше не логічним. Вказує, що протиправних дій у відношенні Позивача, які б знаходились у причинному зв`язку із профзахворюваннями, Відповідач не вчиняв. Також, Відповідач вважає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами спричинення їй моральної шкоди. Розмір моральної шкоди, заявлений Позивачем є таким, що розрахований без урахування вимог розумності, виваженості та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав та є значно завищеним. Вказує, що суд вирішив питання про стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та зобов`язав відповідача робити те, що не передбачено законодавством, а саме здійснити виплату доходу позивачеві без виконання визначеної Податковим кодексом України функції податкового агента, яка полягає в тому, що виплата доходу можлива лише з утриманням податку і за рахунок особи, що його отримує. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 12.05.2004 року по 23.05.2022 року (18 років) перебувала у трудових відносинах з ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (яке є правонаступником ВАТ «ЦГЗК» та ПАТ «ЦГЗК») і працював в умовах впливу шкідливих факторів за спеціальністю машиніст конвеєра на шахті імені «Орджонікідзе», та була звільнений з підприємства 23.05.2022 року, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 . Згідно Медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання від 17.01.2023 року №81 (клініка державної установи "Український НДІ промислової медицини" (м. Кривий Ріг)), позивачу 17.01.2023 року були встановлені 3 (три) професійні захворювання. Діагноз щодо професійних захворювань наступний: 1) Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня; 3) Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху). В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ДОВІДЦІ ПРО УМОВИ ПРАЦІ №ДН/4.6.2/6813-22 від 02.11.2022 року зазначено, що умови праці на робочому місці машиніст конвеєра на шахті імені «Орджонікідзе» ПРАТ «ЦГЗК» (ПАТ «ЦГЗК», ВАТ «ЦГЗК») відносяться до 3 класу 2 ступеня (ШКІДЛИВІ умови праці). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03.03.2023 року (форма П-4), комісія з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у пунктах 12, 13, 18 Акту розслідування від 03.03.2023 року встановила, що причиною виникнення професійного захворювання стало те, що на протязі значного періоду часу 18 років внаслідок професійної діяльності (роботи) позивача на ПРАТ «ЦГЗК» (ПАТ «ЦГЗК», ВАТ «ЦГЗК») на її організм впливали ШКІДЛИВІ виробничі фактори. Внаслідок зазначених вище хронічних професійних захворювань, рішенням МСЕК від 20.04.2023 року позивачу первинно з 03.04.2023 року безстроково була встановлена 3 (третя) група інвалідності та встановлено 65 % втрати професійної працездатності. За висновком МСЕК від 20.04.2023 року, позивач також потребує санаторно-курортного лікування, медикаментозного лікування та забезпечення виробами медичного призначення. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних ОСОБА_2 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані під час виконання нею трудових обов`язків на підприємстві Відповідача, тому роботодавецьПрАТ «ЦГЗК», зобов`язаний відшкодувати Позивачу, спричинену втратою здоров`я моральну шкоду,правові підстави для стягнення якої визначені статтями 153, 237-1 КЗпП України. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони Відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як визначеноо в п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі №1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими нею під час роботи на підприємстві відповідача професійними захворюваннями. Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили. Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. З оскаржуваного рішення вбачається, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, суд врахував характер професійних захворювань позивача, їх незворотність, розмір втрати працездатності 65%, встановлення третьої групи інвалідності, період роботи на підприємстві відповідача 18 років в шкідливих умовах праці, постійний характер страждань позивача, яка переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежена в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках та, виходячи із засад розумності та справедливостівизначив до стягнення компенсацію моральної шкоди у сумі 210 000 грн. без врахування податку з доходу фізичних осіб. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Відповідача на користь Позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнає позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які остання переносить у зв`язку із отриманими професійними захворюваннями на підприємстві відповідача. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Доводи сторони Відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди колегія суддів відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, а, отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що Відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди, а доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо необґрунтовано завищеного розміру відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2023 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2023 року. Головуючий: Судді: