Постанова 4857 № 140/3684/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/3684/23 пров. № А/857/14040/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 140/3684/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАС-ГРУП" до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,- суддя в 1-й інстанції Каленюк Ж.В., час ухвалення рішення 26.05.2023 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю Стас-Груп (далі ТзОВ Стас-Груп) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 14 листопада 2022 року №UA205140/2022/000258/2 про коригування митної вартості товарів. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товарів промислового значення (дизельних та бензинових генераторів), які поставлялися на умовах зовнішньоекономічного контракту від 21 жовтня 2022 року №2110-1, укладеного між фірмою Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti (Туреччина) та ТзОВ Стас-Груп, позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №22UA205140081255U5, в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, й до фактурної вартості 104009,00 доларів США додано також транспортні витрати в сумі 154000,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/020837 (далі картка відмови) і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2022 року №UA205140/2022/000258/2, визначивши митну вартість товару за резервним методом на рівні 6,20 доларів США/кг (щодо товару №5), що мало наслідком збільшення митних платежів на 79172,07 грн. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності. Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом - вартість самого товару та витрати на транспортування, і які не мають ніяких розбіжностей у визначенні якісних та кількісних показників, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. З приводу аргументів митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про відмінність зазначеного в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 номера контракту від номера укладеного контракту від 21 жовтня 2022 року №2110-1 позивач зазначив, що мала місце описка, про що окремим листом від 11 листопада 2022 року №58 під час митного оформлення відповідач був повідомлений. Однак відповідач такі пояснення не врахував. Поряд з тим про наявність такої описки листом від 01 березня 2023 року підтвердив і сам продавець товару фірма Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti. Тому будь-які розбіжності, які б мали мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні. Позивач також вказав на безпідставність зауважень митного органу з приводу того, що платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 передує даті інвойсу (02 листопада 2022 року) та що сума інвойсу (104009 доларів США) є меншою за суму, вказану у платіжному дорученні в іноземній валюті (206614,75 доларів США). Позивач зауважив, що 25 жовтня 2022 року здійснив попередню оплату на всю суму контракту та сума платежу відповідає сумі, зазначеній у рахунках-проформах від 21 жовтня 2022 року №102022217 та від 24 жовтня 2022 року №102022218, які подавався до митного оформлення, про що вказано у картці відмови, а інвойс складений на частину товару (за габаритами товар не поміщався в один автомобіль та був розділений на дві частини). Про ці обставини митний орган був повідомлений листом від 14 листопада 2022 року №64, у якому зазначалось, що товар відвантажувався по готовності та інвойси складалися за фактом завантаження автомобілів, тому не могло бути ніяких дійсних сумнівів щодо зазначення в інвойсі суми частини товару - 104009,00 доларів США. Ненадання декларації країни відправлення, на думку позивача, не може бути підставою для невизнання митної вартості товару за заявленим декларантом методом, бо обов`язок подавати такий документ у позивача відсутній та він оформляється відправником. Позивач вважає, що Волинська митниця не довела та не обґрунтувала наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у частині другій статті 53 МК України. Оскаржуване рішення не містить обґрунтування щодо відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у ньому лише формально зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості та джерело використаної інформації та не обґрунтовано ціну у розмірі 6,20 доларів США/кг щодо товару №5 у зв`язку із коригуванням митної вартості за резервним методом, що не дає підстав вважати таке рішення мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Посилання відповідача при визначенні вартості за резервним методом на МД №UA110140/2022/6789 не є належним доказом, оскільки не зазначено виду товару і його характеристик, виробника, комерційних умов поставки й інших даних, що свідчить про необґрунтованість рішення та винесення його з порушенням приписів статті 55 МК України. Позивач також заперечує проведення консультацій з декларантом, що мають передувати прийняттю рішення митним органом. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 140/3684/23 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено певні розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, а саме: -в інвойсі №IHR2022000000040 від 02.11.2022 продавцем зазначено номер контракту №2101-1 від 21.10.2022, який відрізняється від номеру чинного контракту №2110-1 від 21.10.2022; -платіжне доручення №42 від 25.10.2022 передує даті інвойсу (02.11.2022), проте проформи-інвойс в свою чергу не подано до митного оформлення; -декларація країни відправлення не подана до митного оформлення; -сума інвойсу становить 104 009 дол. США, а платіжне доручення в іноземній валюті проведене на суму 206 614,75 дол. США. Даний платіж здійснений по контракту, а згідно контракту, загальна сума контракту рівна сумі поставленого та плаченого товару на термін дії даного контракту. Таким чином, за наведених вище умов, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України по МД №22UA205140081255U5 від 12.11.2022 року, не може бути визнана, адже подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не спростовані розбіжності, виявлені митним органом. Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 140/3684/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що митна декларація країни відправлення, про ненадання якої вказав відповідач, може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять, то безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Окремо суд першої інстанції зауважив на безпідставності вимоги митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації (документів бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни за попередні періоди). Для витребовування таких документів відповідно до частина четвертої статті 53 МК України митний орган має довести існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, проте у цьому випадку ні у вимозі декларанту, ні у спірному рішенні таке обґрунтування не наведене. Немотивованою є вимога відповідача про надання позивачем прайс-листів виробника товару, а ненадання цього документа не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 21 жовтня 2022 року між ТзОВ Стас-Груп (покупець) та фірмою Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti (продавець) було укладено контракт №2110-1, за умовами якого продавець продає, а покупець придбаває на умовах EXW-Стамбул продукцію промислове обладнання, в кількості, асортименті, за ціни і в строках поставки, зазначених в рахунках-фактурах до контракту, які є його невід`ємною частиною. Товари, які поставляються за цим контрактом, будуть поставлені протягом 14 днів після отримання 100% передоплати, якщо інші терміни не зазначені в рахунках-фактурах до контракту. Ціна встановлюється в доларах США. Ціна включає вартість упаковки і маркування. Покупець переказує на рахунок продавця як аванс повну вартість товару на підставі проформи-рахунку продавця, якщо в проформі-рахунку не обумовлено інших умов оплати (а.с.32-40). На виконання умов контракту ТзОВ Стас-Груп шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця здійснило попередню оплату на суму 206614,75 доларів США, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50, переклад на а.с.51). 12 листопада 2022 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару - електрогенераторних установок (дизельні та бензинові генератори в асортименті) ТзОВ Стас-Груп подало МД №22UA205140081255U5 (а.с.24-28). Фактурна вартість імпортованого товару становить 104009,00 доларів США (еквівалентно 3803463,52 грн), митну вартість визначено на рівні 3899963,51 (з урахуванням транспортних витрат у сумі 96500,00 грн). До митної декларації додано (графа 44 МД): контракт від 21 жовтня 2022 року №2110-1 (а.с.32-40); додаткову угоду №1 до контракту від 22 жовтня 2022 року (а.с.41-43); рахунок-проформу від 21 жовтня 2022 року №102022217 (а.с.44-45); рахунок-проформу від 24 жовтня 2022 року №102022218 (а.с.46-47); рахунок-фактуру (інвойс) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 (а.с.48-49); банківський платіжний документ від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50); пакувальний лист (а.с.56-57); автотранспортну накладну №767322 (а.с.54); договір-заявку від 01 листопада 2022 року №01/11 (а.с.52); довідку про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89 (а.с.53). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних імпортованому товару всередині країни за попередні роки); митну декларацію країни відправлення; прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; проформу-інвойс; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. На електронне повідомлення митниці позивач листом від 11 листопада 2022 року №58 позивач повідомив, що в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 допущена помилка - зазначено контракт від 21 жовтня 2022 року №2101-1, а правильним слід вважати контракт від 21 жовтня 2022 року №2110-1 (а.с.61). Крім того, листом від 14 листопада 2022 року №64 (а.с.60) позивач повідомив, що товар згідно з інвойсами-проформами від 24 жовтня 2022 року №102022218 та від 21 жовтня 2022 року №102022217 по габаритах не вміщався в один автомобіль; товар завантажувався у міру готовності, а тому загальна кількість та сума товару згідно з інвойсами-проформами можуть відрізнятися від інвойсів, які виставлялися за фактом завантаження автомобілів. 14 листопада 2022 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000258/2 (а.с.13-15) та сформувала картку відмови №UA205140/2022/020837 в митному оформленні товару (а.с.16-18). Як зазначено у графі 33 рішення, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності. Так в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 продавцем зазначено номер контракту від 21 жовтня 2022 року №2101-1, який відрізняється від номера чинного контракту від 21 жовтня 2022 року №2110-1; платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 передує даті інвойсу (02 листопада 2022 року), проте проформу-інвойс не подано до митного оформлення; до митного оформлення не надано декларацію країни відправлення; сума інвойсу становить 104009,00 доларів США, а платіжне доручення в іноземній валюті проведене на суму 206614,75 доларів США; платіж здійснений за контрактом, відповідно до якого його загальна сума рівна сумі поставленого та оплаченого товару на термін дії контракту. Декларантом надано лист від 11 листопада 2022 року №58 про спростування допущеної помилки в інвойсі, проте інвойс виданий відправником, тому спростування мав би зробити відправник. Декларантом не вимогу не надано інвойс-проформу, за яким здійснено оплату за оцінюваний товар, натомість направлений лист-пояснення. Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару №5 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації за МД №UA110140/2022/6789 від 26 жовтня 2022 року на товар №5 на рівні 6,20 доларів США/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Товар було випущено у вільний обіг за МД №22UA205140081845U4 від 15 листопада 2022 року шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с.19-23). Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару звернувся до суду із цим позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Згідно частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно частини другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України). Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як зазначалося вище, судом першої інстанції вірно встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД всі необхідні та достатні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Щодо покликання апелянта на відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, апеляційний суд зазначає наступне. Як підтверджено матеріалами справи, позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 21 жовтня 2022 року №2110-1 (а.с.32-40); додаткову угоду №1 до контракту від 22 жовтня 2022 року (а.с.41-43); рахунок-проформу від 21 жовтня 2022 року №102022217 (а.с.44-45); рахунок-проформу від 24 жовтня 2022 року №102022218 (а.с.46-47); рахунок-фактуру (інвойс) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 (а.с.48-49); банківський платіжний документ від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50); пакувальний лист (а.с.56-57); автотранспортну накладну №767322 (а.с.54); договір-заявку від 01 листопада 2022 року №01/11 (а.с.52); довідку про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89 (а.с.53). Так контрактом від 21 жовтня 2022 року №2110-1 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 загальна вартість товару становить 104009,00 доларів США (а.с.48, переклад на а.с.49). Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну, яку покупець сплатив авансом 25 жовтня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50, переклад на а.с.51). Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 (104009,00 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №22UA205140081255U5 від 12 листопада 2022 року (графа 22). Як вбачається з рахунка-фактури (інвойсу) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040, товар поставлявся на умовах EXW-Стамбул, Туреччина. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару). Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (96500,00 грн), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором-заявкою на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 01 листопада 2022 року №01/11, укладеним між ТзОВ Стас-Груп та фізичною особою-перевізником ОСОБА_1 , довідкою про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89, згідно з якою вартість транспортних послуг за маршруту Стамбул (Туреччина) митний пост Порубне (Україна) становить 96000,00 грн, а вартість експедиційних послуг від міста Стамбул до кордону митний Порубне-Сірет - 500,00 грн (а.с.52-53). Крім того, у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89 уточнено, що страхування товару не проводилося, навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару. В інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 номер контракту №2101-1 від 21 жовтня 2022 року відрізняється від номера контракту №2110-1 від 21 жовтня 2022 року, за яким здійснювалася поставка товару. З цього приводу ТзОВ Стас-Груп у листі від 11 листопада 2022 року №58, адресованому митному органу, роз`яснило про допущену помилку в номері контракту (а.с.61). Інвойс (накладна) - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Виписка інвойсу свідчить про те, що товар чи послугу вже надано покупцеві відповідно до умов поставки. Інвойс складає продавець (постачальник), тож покупець не має можливості самостійно виправити допущену описку, а тому позивач 11 листопада 2022 року звернувся з листом №99 до продавця фірми Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti з проханням пояснити обставини щодо помилки в номері контракту. Листом від 01 березня 2023 року відправник підтвердив про допущену помилку щодо номера контракту; правильним слід вважати номер контракту №2110-1 від 21 жовтня 2022 року (а.с.62, 63). Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 на суму 206614,75 доларів США не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040. Так у платіжному дорученні вказано призначення платежу передоплата за генератори згідно з контрактом №2110-1 від 21 жовтня 2022 року. Країна завантаження: Туреччина. Країна призначення: Україна. Платіж здійснено на рахунок продавця Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті №2110-1 від 21 жовтня 2022 року. Оскільки умовами договору обумовлено повну передоплату (про що також вказано в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040), то цілком очевидним є те, що платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 передує даті інвойсу. При цьому, як і було передбачено контрактом від 21 жовтня 2022 року №2110-1, оплата товару здійснюється покупцем на підставі проформи-рахунку продавця. У матеріалах справи наявні рахунки-проформи від 21 жовтня 2022 року №102022217 на суму 206614,75 доларів США та від 24 жовтня 2022 року №102022218 на суму 40930,00 доларів США (а.с.44, 46, переклад на а.с.45, 47). І хоч рахунки-проформи не є аналогічними рахунку-фактурі (інвойсу), проте товар за номенклатурою у таких документах (товарні позиції) піддається ідентифікації за найменуванням (описом), кількістю, ціною за одиницю. Крім того, товар супроводжувався технічними паспортами, на яких є відмітки продавця (а.с.64-70). Про причини складення продавцем документів (рахунків-проформ та інвойсу) у такий спосіб позивач повідомив у листі від 14 листопада 2022 року №64 (а.с.60): товар поміщено через габарити у різні транспортні засоби; товар відвантажувався в міру підготовки його відправником (а.с.60). Цим позивач пояснює, чому попередня оплата здійснена на суму 206614,75 доларів США, рахунок-фактуру за фактом відвантаження складено на суму 104009,00 доларів США. З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що відповідач не довів неправильності проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом та висловленої, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено. Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач митну вартість визначив за другорядним резервним методом. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Згідно з пунктами 2 і 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Верховний Суд у своїй постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2 і 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була скоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 140/3684/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 28.09.2023 року