Постанова 4857 № 140/998/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/998/23 пров. № А/857/8583/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міо Флор» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року (головуючий суддя Смокович В.І., м.Луцьк) у справі №140/998/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міо Флор» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: 26.01.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000270/2 від 25 листопада 2022 року. Позов обґрунтовує тим, що ТОВ «Міо Флор» на підставі контракту №F2201 від 01 червня 2022 року придбало в компанії «CHANGZHOU HUAREN DECORATIVE MATERIAL CO., LTD (Китай) товар, а саме: композитна підлога SPC (Stone Plastic Composit), підлогове покриття (ламінат) підвищеної стійкості. З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію №22UA205140084291U8, в якій було визначено митну вартість даного товару в сумі 19796,96 доларів США. Додатково до митної вартості товару було включено витрати на транспортування в розмірі 339228,73 грн. Волинською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205140/2022/020987 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2022/000270/2 від 25 листопада 2022 року, яким визначила митну вартість товару за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні - 2,04 дол.США/кг за МД №UA401020/2022/32824 від 26 липня 2022 року з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом за ціною контракту. Звертає увагу на те, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно у разі надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому, позивач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товару орган доходів і зборів жодних доказів недостовірності заявленої митної вартості не навів, а надані позивачем документи не мають жодних розбіжностей та підтверджують заявлену митну вартість товару. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Виходячи із вищевикладеного, позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у визнанні заявленої митної вартості імпортованого товару, а тому просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці №UA205140/2022/000270/2 від 25 листопада 2022 року про коригування митної вартості товарів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу, що сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи специфікацію, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Вказує, що ціна товару в декларації країни відправлення, яка менша ціни, зазначеної в інвойсі, не впливає на заявлену декларантом митну вартість. Декларація країни відправлення є додатковим документом, що подається за його наявності і не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість. Посилається на те, що надані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість, не мають розбіжностей і є достатніми для завершення митного оформлення за заявленим першим методом. Вказує, що митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Відповідачем зазначено лише посилання на МД UA401020/2022/32824 від 26.07.2022. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом правомірності визначення ціни товару за резервним методом. З врахуванням наведеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 20.06.2023 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 25.11.2022 №UA205140/2022/000270/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується рішенням суду від 10.04.2023 року. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міо Флор» (покупцем) та фірмою «CHANGZHOU HUAREN DECORATIVE MATERIAL CO., LTD (Китай) (продавцем) 01.06.2022 укладено контракт № F2201 за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання з поставки і передачі покупцю будівельних матеріалів (SPC кам`яно-композитна підлога) (товар) на умовах поставки FOB правил Інкотермс. Валютою контракту є долар США. Номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказується в додатках (специфікаціях) до контракту, які є його невід`ємною частиною. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та строки, встановлені контрактом. Поставка товару здійснюється продавцем партіями, загальний обсяг і умови поставок визначаються згідно з додатками (специфікаціями). Загальна сума контракту складається із загальної суми товарів поставлених відповідно до підписаних додатків (специфікацій) до контракту. Продавець здійснює всі митні формальності та витрати, необхідні для експорту товару, в тому числі всі мита, податки та інші обов`язкові платежі, що сплачуються при експорті. Митні формальності та витрати для імпорту на території України здійснюються за рахунок покупця. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в розмірі 30 % вартості товару у якості авансу, а решта 70% - протягом трьох банківських днів після розміщення вантажу на борту судна та надання покупцеві коносаменту. На виконання умов контракту ТОВ «Міо Флор» сплатило на користь продавця кошти в загальній сумі 19979,96 доларів США відповідно до платіжних доручень № 3JBKLM8 від 16.08.2022, № 5JBKLMА від 04.10.2022 та № 7JBKLMА від 28.10.2022 в рахунок оплати по інвойсу від 26.09.2022 та додатку № 2/1 (специфікації) від 26.09.2022 до контракту № F2201 від 01.06.2022 року за придбане підлогове покриття двох видів підвищеної стійкості, яке складається з каменю (вапняку, карбонату кальцію) в поєднанні з вінілом в співвідношенні 80 % мінералу і 20 % ПВХ. З метою митного оформлення вищевказаного товару 23.11.2022 позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію №22UA205140084291U8 для митного оформлення ввезеного на територію України товару. У графі 42 митної декларації зазначено фактурну вартість товару у сумі 19979,96 доларів США. Митна вартість становить 1069867,90 грн., яку визначено за першим методом за курсом валюти 36,5686 гривень за 1 долар США та до неї включено експедиційні витрати. До митної декларації додано: пакувальний лист №2201_/1 від 26.09.2022; рахунок-проформа №F2201_2 від 01.08.2022; рахунок-фактура №F2201_2/1 від 26.09.2022; коносамент №SZY22090015 від 29.09.2022; автотранспортна накладна №8431 від 19.11.2022; супровідний документ Т1 №22PL322080NS5SBTN6 від 18.11.2022; сертифікат про походження товару №С227437202360023 від 04.11.2022; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №KT-UA205000-0019-2022 від 20.09.2022; банківські платіжні документи, що стосується товару №3JBKLM8 від 16.08.2022 та №7JBKLMA від 28.10.2022; меморіальні ордери №M0816BIHCS від 16.08.2022 №M1004BCDFU від 04.10.2022, №M1028BQJSQ від 28.10.2022; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №002888 від 14.11.2022, №002947 від 18.11.2022; банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг №87 від 22.11.2022, №88 від 22.11.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №LV0061 від 22.11.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 11.11.2022; дистриб`юторський договір №1 від 05.09.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 01.08.2022, №2/1 від 26.09.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу), стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №F2201 від 01.06.2022; договір про надання послуг митного брокера №14/22 від 14.11.2022; договір (контракт) про перевезення №072022 від 20.07.2022; заявка на транспортно-експедиційні послуги №LV0061 від 27.09.2022; лист роз`яснення №110 до інвойса № F2201_2/1 від 26.09.2022; лист-підтвердження заяви на реєстрацію ТМ від 18.11.2019; характеристика товару №24202G1 від 16.09.2022; копія митної декларації країни відправлення №223120220003227200 від 26.09.2022. Митним органом було здійснено огляд товару, який ввозиться на митну територію України, який оформлений Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.11.2022. Після проведення огляду товару, декларанту 24.11.2022 року надійшло від митного органу повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах. Зокрема, вказано, що відповідно до контракту № F2201 від 01.06.2022 оплата здійснюється шляхом банківського переказу в якості авансу, решту 70 % протягом 3 днів після розміщення вантажу на борт судна та отримання покупцем коносаменту, однак в платіжних дорученнях № 3JBKLM8 від 16.08.2022, 7JBKLMА від 28.10.2022 в графі «Призначення платежу» вказаний контракт № № F2201 від 01.06.2022, що неможливо ідентифікувати згідно виставленого інвойсу, тобто невідомо чи стосується оплата до даної поставки, а також сума зазначена в даних платіжних дорученнях 7979,96 не відповідають сумі авансу згідно інвойсу (19979,96 дол. США 30% = 5993,99), як це передбачено контрактом. В декларації країни відправлення № 223120220003227200 від 26.09.2022 зазначена вартість 19797,89 не відповідає вартості згідно інвойсу № F2201_2/1 від 26.09.2022 19979,96. Д ля перевірки числового значення витрат на транспортування чітко не виділено та не підтверджено документально суму експедиційних витрат по іноземній території, а також витрат на страхування вантажу, що не дає можливості перевірити числовий розрахунок транспортних витрат, які є складовою митної вартості. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості. Декларанту запропоновано згідно статті 53 та статті 54 МКУ в 10-ти денний термін надати: 1) виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни за попередні періоди); 2) банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT; 3) документи, що підтверджують суму транспортних витрат (Шанхай - Гданськ) сухопутною територією Польщі (Гданськ - Ягодин), витрат на страхування вантажу; 4) заявку на транспортування; 5) коносамент; 6) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. У відповідь на повідомлення митного органу декларантом надано пояснення відповідно в яких вказано, що попередня оплата за товар була здійснена у розмірі 5690 дол. США, як це передбачено інвойсами та специфікацією. Решта суми 14289,96 (2289,96+12000) дол. США відповідно до платіжних доручень 5JBKLMA від 04.10.2022 та № 7JBKLMA від 28.10.2022. Загальна сума оплати 19979,96 відповідає сумі зазначеній у інвойсі № 2201-2/1 від 26.09.2022 та додатку 2/1 (специфікації) від 26.09.2022 до контракту від 01.06.2022. Щодо вартості товару зазначеного в митній декларації країни відправлення вказує, що в ній зазначена статистична вартість з розрахунку за кілограм, а вартість згідно інвойсу погоджена між сторонами в кв. м., що слідує з його змісту. Вказує, що вартість товару в декларації країни відправлення менша вартості, вказаній в інвойсі, відповідно це не впливає на заявлену декларантом митну вартість та наданими митному органу документами підтверджено експедиційні витрати. В порядку консультації митним органом 25.11.2022 декларанту направлено електронне повідомлення про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за вартістю визначеною декларантом у зв`язку з наявністю розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах та неподанням на вимогу митниці додаткових документів, передбачених статтею 53 МКУ, які не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості. Вказує, що у Волинської митниці відсутня 1)цінова інформація про вартість ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно положень статей 59-61 МКУ, 2)цінова інформація про вартість продажу (відчуження) ідентичних чи аналогічних товарів на митній території України для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 62 МКУ, 3)цінова інформація про вартість товарів, наданої виробником товарів, що оцінюються, для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 63 МКУ. У повідомленні вказано, що Волинська митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби та на підставі цінової інформації, наявної у митного органу на рівні 2,04 дол. США/кг за митною декларацією № UA401020/2022/32824 від 26.07.2022. У разі наявності у декларанта цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень статей 59 63 КМУ, митний орган просить повідомити для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. На підставі наданих декларантом документів разом з митною декларацією №22UA205140084291U8 Волинською митницею 25.11.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000270/2, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 2,04 дол. США/кг. У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2022/000270/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема: відповідно до пункту 3.4 контракту № F2201 від 01.06.2022 оплата здійснюється шляхом банківського переказу в якості авансу, решту 70 % протягом 3 днів після розміщення вантажу на борт судна та отримання покупцем коносаменту, однак в платіжних дорученнях № 3JBKLM8 від 16.08.2022, 7JBKLMА від 28.10.2022 в графі «Призначення платежу» вказаний контракт № F2201 від 01.06.2022, що неможливо ідентифікувати згідно виставленого інвойсу, тобто невідомо чи стосується оплата до даної поставки, а також сума зазначена в даних платіжних дорученнях 7979,96 (2289,96 та 5690) не відповідають сумі авансу згідно інвойсу (19979,96 дол. США 30% = 5993,99), як це передбачено контрактом. В декларації країни відправлення № 223120220003227200 від 26.09.2022 зазначена вартість 19797,89 не відповідає вартості згідно інвойсу № F2201_2/1 від 26.09.2022 19979,96. Для перевірки числового значення витрат на транспортування чітко не виділено та не підтверджено документально суму експедиційних витрат по іноземній території, а також витрат на страхування вантажу, що не дає можливості перевірити числовий розрахунок транспортних витрат, які є складовою митної вартості. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості. Митну вартість товару визначено на рівні 2,04 дол. США/кг за митною декларацією № UA401020/2022/32824 від 26.07.2022. Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду першої інстанції із позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (МК України) та іншими законами України. Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно з статтею 49 МК України митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд наголошує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Суд апеляційної інстанції зазначає, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Композитна підлога SPC (Stone Plastic Composit): підлогове покриття (ламінат) підвищеної стійкості, яке складається з каменю (вапняку, карбонату кальцію) в поєднанні з вінілом в співвідношенні 80% мінералу і 20% ПВХ…» за основним методом (за ціною договору (контракту)). Разом з тим, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Крім того, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Колегія суддів вказує, що у даній справі спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що не у повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, додатком № 2/1 (специфікація) від 26.09.2022, який є невід`ємною частиною контракту № F2201 від 01.06.2022 визначено, що загальна вартість товару становить 19979,96 дол. США, що відповідає вартості товару, зазначену у рахунку-фактурі (інвойсі) № 26.09.2022. Умовами контракту № F2201 від 01.06.2022 визначено, що оплата за товар здійснюється частинами: 30 % від суми всього товару в якості авансу та 70 % - після оплата за фактом завантаження товару на судно і надання покупцю коносаменту. Та обставина, що покупцем було здійснено авансовий платіж на користь продавця, який не відповідає 30% вартості всього товару не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки в даному випадку визначальну роль відіграє вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як це передбачено статтею 49 МК України. При здійсненні митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача на підтвердження факту оплати за товар надано, зокрема платіжне доручення № 3JBKLM8 від 16.08.2022 року на суму 5690,00 дол. США та платіжне доручення № 7JBKLMА на суму 2289,96 дол. США всього на суму 7979,96 дол. США. Крім того, платіжне доручення 5JBKLMА на суму 12000 дол. США декларантом митному органу надано не було, хоча в додатках до пояснень вказується це платіжне доручення. Разом з тим, з матеріалів вбачається, що відповідачу в підтвердження оплати за товар було надано протоколи SWIFT (міжнародної платіжної системи), в тому числі № М1004ВСDFU від 04.10.2022 по платіжному дорученню № 5JBKLMА від 04.10.2022. Проте, документ № М1004ВСDFU від 04.10.2022, який наданий відповідачу з метою митного оформлення товару, являється меморіальним ордером, який підтверджує списання коштів з рахунку ТОВ «Міо Флор» на здійснення валютно-обмінних операцій в сумі 12000,00 дол. США по курсу валюти 36,9343 та ніякого відношення до плати за товар чи до іноземного контрагента (продавця товару) немає. Меморіальний ордер № М1004ВСDFU від 04.10.2022 про здійснення валютно-обмінних операцій відповідач класифікував як «банківський платіжний документ, що стосується товару М1004ВСDFU від 04.10.2022». Таким чином, документ № М1004ВСDFU від 04.10.2022 не підтверджує факту оплати за імпортований товар, митна вартість якого є спірною. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Умовами контракту № F2201 від 01.06.2022 визначено, що повна оплата за товар здійснюється після його завантаження на борт судна. Платіжне доручення 5JBKLMА від 04.10.2022 підтверджує факт повної оплати за товар, однак митному органу його не надано. Отож митна вартість товару, в даному випадку, відповідно до умов контракту та статті 49 МК України базується на ціні, що фактично сплачена. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 53 КМ України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Отже, на думку апеляційного суду, митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, у своєму повідомленні, обґрунтовано дійшов висновку про витребування банківського платіжного документу. Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару. Проте, позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару. Оскільки документа, який підтверджує митну вартість товару декларантом не надано, відповідач правомірно дійшов висновку про можливість застосування резервного методу. Із-за неможливості визначення ціни товару через відсутність у митного органу всіх документів, що підтверджують повну оплату за товар, як це передбачено пунктом 4 частини другої статті 53 КМ України митний орган позбавлений можливості перевірити числові значення складових митної вартості товару. Згідно з статтею 55 МК України митний орган має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначеним вище вимогам спірне рішення про коригування митної вартості відповідає, оскільки містить всю передбачену законом інформацію, у графі 33 вказаного рішення зазначені та обґрунтовані причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оскарженому рішенні (з підстав відсутності у митного органу та декларанта такої інформації), митна вартість товару була скоригована відповідачем за резервним методом. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар - 2,04 Дол.США/кг за МД №UA401020/2022/32824 від 26.07.2022, митне оформлення за якою було завершене. Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000270/2 від 25.11.2022 Волинська митниця діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міо Флор» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 140/998/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний