Постанова 4857 № 380/18814/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18814/22 пров. № А/857/7574/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі № 380/18814/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підртимки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Клименко О. М., час ухвалення рішення 30.03.2023 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 30.03.2023 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нових довідок про розмір його грошового забезпечення, чинного станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які фактично виплачуються за відповідною посадою, для здійснення перерахунку з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року основного розміру його пенсії, відповідно; зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нові довідки про розмір його грошового забезпечення, чинного станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема із зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% (від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) та премії в розмірі 95% (від посадового окладу), для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року основного розміру його пенсії, відповідно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року для перерахунку його пенсії з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року. Зобов`язано Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року пенсії ОСОБА_1 . У решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що законодавець пов`язує право особи на перерахунок пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій діючих військовослужбовців. Однак станом на 29 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців фактично не відбулося, тому підстави для перерахунку пенсії позивача, а відтак й для видачі оновленої довідки (довідок) про розмір грошового забезпечення для такого перерахунку відсутні. Крім того, звертає увагу, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. З огляду на зазначені вище аргументи відповідача колегією суддів досліджено питання щодо дотримання позивачем строку звернення з цим адміністративним позовом у суд та ухвалою від 04 вересня 2023 року запропоновано ОСОБА_1 у п`ятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали подати заяву про поновлення строку звернення в суд із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин. На виконання вимог вищевказаної ухвали ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку звернення в суд, яке мотивоване тим, що з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України» на 2020, 2021 та 2022 роки виникли підстави для проведення перерахунку його пенсії, оскільки станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року установлено нові розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого обраховуються складові грошового забезпечення, що призвело до збільшення розміру грошового забезпечення відповідної категорії осіб, тому 07 вересня 2022 року та 27 жовтня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нових довідок про розмір грошового забезпечення. Однак листом від 30 листопада 2022 року відповідач відмовив йому у видачі таких довідок. Звертає увагу, що 27 грудня 2022 року, тобто у місячний строк після отримання відмови, він звернувся з позовом в суд. Крім того, покликається на те, що відповідач у суді першої інстанції не подав відзив на позовну заяву, не висловлював свою позицію щодо пропуску строку звернення в суд з позовом, та, відповідно, клопотань про залишення позову без розгляду не подавав. З врахування наведеного вище, просить поновити строк звернення в суд. Крім того, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, який аналогічний змісту позовної заяви. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а позов залишити без розгляду з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262. 20 вересня 2021 року Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видав довідку № С/5878 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 про те, що відповідно до Постанови №704 з урахуванням правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19 розмір його грошового забезпечення за нормами, чинними на 05 березня 2019 року за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді: старшина роти становить усього 13169,43 грн, у тому числі: посадовий оклад (10 т.р.) 3260,00 грн; оклад за військовим (спеціальним) званням (прапорщик) 950,00 грн; надбавка за вислугу років (45%) 1894,50 грн; надбавка за особливості проходження служби (65%) 3967,93 грн; премія (95%) 3097,00 грн. Позивач звернувся до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з інформаційним запитом від 07 вересня 2022 року та запитом на надання публічної інформації від 27 жовтня 2022 року щодо виготовлення та скерування до пенсійного органу довідок про розмір грошового забезпечення, чинного станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року, для здійснення перерахунку з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року основного розміру його пенсії. У вказаних запитах також просив провести перерахунок розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці для перерахунку пенсії, у зв`язку із збільшенням з 01 січня 2019 року розміру надбавки за особливості проходження служби 65% та премії 95%, передбачених змінами згідно з телеграмою-розпорядженням Міністерства оборони України від 28 грудня 2018 року № 248/9240 (аналогічні розміри зазначених складових грошового забезпечення збережені і передбачені також у подальшому у 2020-2021 роках). Листами Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №С/8988 від 19 жовтня 2022 року та№ С/10988 від 30 листопада 2022 року позивача повідомлено про відсутність правових підстав для складання нових довідок про розмір грошового забезпечення, оскільки скасування Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 та невідповідність змісту пункту 4 Постанови № 704 приміткам у Додатках 1 та 14 не може вплинути на порядок визначення грошового забезпечення при перерахунку пенсій. Також у листі зазначено про те, що грошове забезпечення у Міністерстві оборони не збільшувалось. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нових довідок про розмір грошового забезпечення, чинного станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року для здійснення перерахунку з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року основного розміру пенсії протиправними, позивач звернувся з цим позовом у суд. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи у наданні позивачу довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262, положень Постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому дії відповідача є протиправними, і з метою відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2020 року, з 01 лютого 2021 року та з 01 лютого 2022 року пенсії ОСОБА_1 . Щодо позовних вимог в частині обов`язкового зазначення в оновлених довідках відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% (від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) та премії в розмірі 95% (від посадового окладу), то у задоволенні таких відмовлено, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів та змісту чинної довідки про розмір грошового забезпечення від 20 вересня 2021 року № С/5878 вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% та премії у розмірі 95%, а тому враховуючи, що судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення позивача конкретних відсоткових розмірів (значень) надбавки за особливості проходження служби та премії. Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції та поданому клопотанню позивача про поновлення строку звернення в суд, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. За змістом ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Ст.122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому повинна необхідно тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18. Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом 27 грудня 2022 року, заявив позовні вимоги щодо оскарження бездіяльності відповідача, яка полягає у невидачі довідок для перерахунку пенсії, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом 29 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: …для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року. Згідно з ч.4 ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України Постановою від 13.02.2008 №45 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Порядок №45). Пункт 1 Порядку №45 передбачає, що пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. За змістом п.2 та 3 Порядку №45 видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених Порядком №45, пов`язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, з наступними змінами та доповненнями, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Наведена норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як наслідок, саме з цією датою пов`язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ. З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року. При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 27 грудня 2022 року, а отже з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.122 КАС України. Колегія суддів не приймає до уваги покликання ОСОБА_1 на отримання листа відповідача від 30 листопада 2022 року у відповідь на його заяву, оскільки надання відповіді на лист не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідок і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19). За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. За умови виявлення належної активності та небайдужості, існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк. Аналогічні правові висновки у спірних правовідносинах висловлені Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22. Щодо доводів апелянта про те, що відповідач не подавав у суд першої інстанції відзиву на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду, то колегія суддів зазначає, що відсутність відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи, при цьому факт не подання відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів зазначає, що позивачем належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду не надано та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Колегія суддів вважає, що зазначені позивачем у клопотанні про поновленні строку підстави є неповажними, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення в суд необхідно відмовити. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про залишення позовних вимог без розгляду у зв`язку з його пропуском та відсутністю наведення поважних причин їх пропуску. Доводи апелянта в частині пропуску строку звернення до суду є підставними з наведених вище мотивів. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. З урахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при задоволенні позову неправильно застосовано норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та позов залишити без розгляду. Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №380/18814/22 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 27 вересня 2023 року.