Постанова 4855 № 580/2694/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2694/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці із 14 березня 2023 року щодо не включення в розрахунок стажу судді військової служби в Радянській Армії із 10 листопада 1977 року по 26 жовтня 1980 року, що становить 2 роки 11 місяців 16 днів, і половину строку навчання на денній формі у вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті із 01 вересня 1981 року по 01 липня 1985 року, що складає 1 рік 11 місяців; - зобов`язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та виплатити із 14 березня 2023 року щомісячне довічне грошове утримання у розмірі із врахуванням стажу роботи судді військової служби в рядах Радянської Армії із 10 листопада 1977 року по 26 жовтня 1980 року, що становить 2 роки 11 місяців 16 днів, та половину строку навчання на денній формі у вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті із 01 вересня 1981 року по 01 липня 1985 року, що складає 1 рік 11 місяців на підставі довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13 березня 2023 року № 04-16/6/2023 із врахуванням раніше проведених виплат за вказаний період. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно не врахував позивачу до стажу роботи на посаді судді календарний період проходження строкової військової служби в Радянській армії та половину строку навчання на денній формі у вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті для обрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 р. адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 27.09.2023. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 із 12 жовтня 1986 року по 13 березня 2023 року працював суддею Соснівського районного народного суду м. Черкаси, суддею Черкаського обласного суду, суддею апеляційного суду Черкаської області, суддею Черкаського апеляційного суду. Згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 28 червня 1985 року, виданого Харківським юридичним інститутом ім. Ф.Е. Дзержинського та запису в трудовій книжці, позивач навчався на денній формі навчання в період з 01 вересня 1981 року по 01 липня. Відповідно до воєнного квитка серії НОМЕР_2 , позивач проходив військову службу в рядах Радянської Армії із 10 листопада 1977 року по 26 жовтня 1980 року. Згідно постанови Верховної Ради України від 07 червня 2001 року № 2521-111, позивач обраний суддею апеляційного суду Черкаської області 07 червня 2001 року. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів № 266/ко-18 від 11 квітня 2018 року, позивач пройшов кваліфікаційне оцінювання і визнаний таким, що відповідає займаній посаді. Рішенням Вищої ради правосуддя № 1887/0/15-19 від 18 липня 2019 року, позивач був переведений суддею до Черкаського апеляційного суду. Рішенням Вищої ради правосуддя № 189/0/15-23 від 07 березня 2023 року, позивача звільнено із посади судді Черкаського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Згідно довідки Черкаського апеляційного суду від 13.03.2023 № 04-16/6/23, розмір суддівської винагороди позивача, яка враховується при призначенні пенсії станом на 13.03.2023 становить 208098,00 грн. З довідки Черкаського апеляційного суду від 13.03.2023 №04-1656/23 вбачається, що його стаж, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у відставці становить 42 роки 06 місяців 0 днів. 14 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивач подав, зокрема, копію трудової книжки, копію військового квитка, копію диплома про навчання в Харківському юридичному інституті. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначило позивачу довічне грошове утримання, однак, при призначенні довічного грошового утримання, позивачу не зараховано до стажу роботи судді позивачу службу в рядах Радянської Армії із 10 листопада 1977 року по 26 жовтня 1980 року, що становить 2 роки 11 місяців 16 днів та половину навчання у вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті на денній формі в період з 01 вересня 1981 року по 01 липня 1985 року. 31.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби та половини строку навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.04.2023 № 3426-4194/В-03/8-2300/23, позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача, як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: період проходження служби в Радянській армії та половину строку навчання за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті. Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням наведених періодів до стажу роботи позивача на посаді судді. Апелянт вважає, що до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби, а також половина строку навчання в Харківському юридичному інституті відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не можуть бути враховані. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). На час призначення позивача на посаду судді, спірні правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ). Відповідно до норм частини 1 статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Тож, вказаною нормою не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді період служби в армії, половини періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі та служби в органах внутрішніх справ. Однак, у період роботи позивача на посаді судді, зокрема, до 30 вересня 2016 року чинним був Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI), п. 11 Перехідних положень якого було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо зарахування половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, викладену у постанові від 19.06.2018 (справа № 243/4458/17), в якій Верховний Суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування у тому числі періодів навчання до суддівського стажу, зазначив, що підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді. Також, про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону №1402-VIII, зокрема, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким пункт 34 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)». Відповідно до норм ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», який був чинним на час роботи позивача на посаді судді, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865, було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавством, чинним на час призначення позивачу довічного грошового утримання, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду військової служби та роботи слідчим, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років, при цьому, що за даних обставин, позивач працював на посаді судді з 12 жовтня 1986 року по 13 березня 2023 року (36 років 05 місяців 00 днів), а згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 28 червня 1985 року, виданого Харківським юридичним інститутом ім. Ф.Е. Дзержинського та запису в трудовій книжці від 13.03.1978, позивач навчався на денній формі навчання в період з 01 вересня 1981 року по 01 липня (половина строку навчання складає 1 рік 11 місяців); відповідно до воєнного квитка серії НОМЕР_2 , позивач проходив військову службу в рядах Радянської Армії із 10 листопада 1977 року по 26 жовтня 1980 року (2 роки 11 місяців 16 днів). За таких обставин, період служби в радянській армії підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З урахуванням вказаних вище періодів, стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 42 роки 06 місяців 0 днів. Вказані обставини підтверджуються довідкою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2023 № 04-1656/23. Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, період проходження строкової військової служби, навчання в інституті, роботи на посаді слідчого підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 419/356/17, від 14 травня 2021 року у справі № 592/3354/17, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі № 380/10696/21. Тож, позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко