Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20535/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20535/21 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О., при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б., за участю: представника позивача - адвоката Чернати М.А., представника відповідача 1 - Бескровного М.О., представника відповідача 2 - Вовк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 10.09.2020 № 284к, яким ОСОБА_1 з 10.09.2020 звільнено з посади заступника військового прокурора Південного регіону України та зараховано у розпорядження військового прокурора Південного регіону України; - визнати протиправним та скасувати наказ Виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України від 10.09.2020, яким ОСОБА_1 з 10.09.2020 виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону або прирівняної до неї посади; - стягнути із Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахований відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 починаючи з 10.09.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги та клопотання про залишення позову без розгляду, у яких зазначено, що судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про залишення позову без розгляду з підстав пропущення позивачем встановленого процесуальним законом строку на звернення до суду з вказаними позовними вимогами. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону та Офісу Генерального прокурора, надано строк для подачі відзиву іншою стороною спору, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Від ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на апеляційні скарги. В судовому засіданні 06.09.2023 представники сторін надали свої пояснення по суті апеляційних скарг. Представник Офісу Генерального прокурора наполягав на задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглядаючи клопотання представника Офісу Генерального прокурора, колегія суддів виходить з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 у цій справі (не підлягає оскарженню окремо від судового рішення) визнані поважними причини пропуску та поновлений позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом. Поновлюючи строк звернення до суду, суд першої інстанції виходив з наявності поважних причин його пропущення та, як наслідок, наявності підстав для його поновлення. Колегія суддів із зазначеними висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Встановлення строків звернення до адміністративного суду, у системному зв`язку з принципом правової визначеності, слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (суб`єкта владних повноважень) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої, національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Указаний строк для звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.3,5 ст. 122 КАС України). Згідно з положеннями п.17 ч.1 ст. 34 КАС України професійна діяльність прокурорів є публічною службою. Відтак, для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, на звороті оскаржуваного позивачем наказу Військової прокуратури Південного регіону України від 10.09.2020 №889к міститься відмітка та підпис ОСОБА_1 про його ознайомлення з наказом та отримання копії 18.09.2020. Виходячи з такого, кінцевий термін звернення із відповідним позовом до суду є 18.10.2020 включно. Водночас, представник позивача - адвокат Росінський О.В. звернувся від імені ОСОБА_1 з позовом до суду лише 20.07.2021, тобто через 9 місяців після спливу строку звернення до суду. При цьому, представником позивача додано до позову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з тими обґрунтуваннями, що позивач знаходився на лікуванні, доглядав за батьками похилого віку, які у березні 2021 року захворіли на короновірусну хворобу, а після їх одужання перебував на самоізоляції. Відповідно до п.3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України (в редакції Закону №731-ІХ від 18.06.2020) під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. При цьому причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає однозначно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Так, позивачем укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Росінським О.В. від 20.07.2021, і у той же день адвокат від імені позивача звернувся з позовом до суду. Додаткового часу для збирання доказів представнику позивача не знадобилося, оскільки такі докази знаходилися у володінні позивача. При цьому ж представник позивача та сам позивач не пояснили суду причини неможливості скористатися послугами фахівців у галузі права у період з 18.09.2020 по 20.07.2021 задля дотримання строку звернення до суду . Окрім того, позивачем не надано достатніх доказів того, що упродовж всьо8го часу з 18.09.2020 по 20.07.2021 (10 місяців) він знаходився на лікуванні, доглядав за батьками похилого віку та перебував на самоізоляції.. Разом з тим, відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 05.03.2021 отримав свідоцтво №1300 про право на заняття адвокатською діяльністю, а 10.03.2021 подав заяву про зупинення здійснення адвокатської діяльності. Таких обставин представник позивача в судовому засіданні не заперечував, пояснивши їх можливістю здійснення дистанційних заходів для отримання зазначеного свідоцтва. Проте, відповідно до положень статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи у галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону (ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Виходячи з такого, судова колегія зазначає, що позивач стверджує про поважність причин пропуску звернення до суду з позовом через те, що знаходився на лікуванні, доглядав за батьками похилого віку, які у березні 2021 року захворіли на короновірусну хворобу, водночас, такі ж обставини не створили для нього перешкод у процесі складання іспитів, проходження стажування, складення присяги адвоката та отримання відповідного свідоцтва від 05.03.2021. Більше з тим, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видано позивачу Радою адвокатів Волинської області, яка територіально знаходиться у м. Луцьку. Окрім того, позивачем не надано колегії суддів достатніх та переконливих доказів неможливості подання позовної заяви засобами поштового зв`язку, перебування на самоізоляції та на лікуванні упродовж тривалого часу з 18.09.2020 по 20.07.2021, тобто існування дійсно поважних причин, які є об`єктивно непереборними для реалізації права звернення до суду з дотриманням передбачених процесуальним законом строків, судовій колегії не представлено. Між тим, право позивача на своєчасне звернення до суду не має бути пасивним, оскільки останній не був позбавлений можливості з`ясувати обставини та причини виникнення спору відразу після отримання оскаржуваного наказу від 18.09.2020, позивач має проявляти ініціативу щодо своєчасного звернення до суду в разі необхідності. Якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений місячний строк, визначений для звернення до суду має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, а з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби. Виходячи з викладеного, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема у спорах, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби, потрібно своєчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах у справах: №520/3809/19 від 20.02.2020, №1.380.2019.001328 від 30.04.2020, №240/2919/18 від 30.04.2020. Відповідно до положень частин першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з приписами частин третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З наведених норм слідує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або необізнаність з наявними правами, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як вже зазначалось, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами, законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій, а також досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, щоб після спливу значного проміжку часу, сторони не повертались до вже сталих правовідносин. Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 з пропуском місячного строку звернення до суду за відсутності поважних, непереборних причин його пропуску а заявлені підстави для його поновлення не знайшли підтвердження, не є доведеними та підкріпленими належними, достатніми та переконливими доказами. Згідно пункту 3 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до положень частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Приписами пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, вказане вище свідчить про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду з позовом, встановленого приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 122, 123, 240, 311, 315, 319, 325, 328-331Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у справі №640/20535/21 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку- залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Т.Р. Вівдиченко Л.О. Костюк