Постанова 4852 № 340/655/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 340/655/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року (суддя Сліпець Н.Є.) в справі № 340/655/23 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди за січень 2023 року, стягнення суддівської винагороди за січень 2023 року в сумі 129 578,02 грн. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року адміністративна справа № 340/655/23 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди передана на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року позов задоволено частково, скасовано наказ голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року № 161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 »; визнано протиправною бездіяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду щодо не нарахування та не виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за січень 2023 року; зобов`язано Кіровоградський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у розмірі, встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за січень 2023 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовані питання виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу, то слід керуватися нормами трудового законодавства. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП, за якими припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19 липня 2022 року. Цей закон є чинним, неконституційним не визнавався. Тому припинивши нарахування та виплату середнього заробітку позивачу з 19 липня 2022 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та не мав підстав діяти по іншому. Звертає увагу, що предметом позову є стягнення суддівської винагороди, а не оскарження наказу від 19 липня 2022 року № 161/к, а суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, неправильно оцінив законність наказу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року № 53/к увільнено ОСОБА_3 від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби під час мобілізації на особливий період відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП. Згідно з наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року № 161/к припинено нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 . Відповідно до довідки № 80 від 02 вересня 2022 року середній заробіток ОСОБА_1 нараховувався та виплачувався з 30 березня 2022 року по 19 липня 2022 року. Суд першої інстанції вважав, що питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ. Врахувавши, що позивач не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону № 1402-VIII над іншими нормами законодавства, суд першої інстанції вважав, що з моменту набрання чинності Законом №2351-IX, яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України в частині збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за призовом під час мобілізації лише місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку, позивачу мала виплачуватися суддівська винагорода у повному обсязі. Суд першої інстанції з метою ефективного захисту порушених прав позивача вийшов за межі позовних вимог, скасував наказ голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року за №161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 », задовольнив позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Кіровоградського окружного адміністративного суду щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за січень 2023 року. Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суддівської винагороди за січень 2023 року у сумі 129 578,02 грн., оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність та не було здійснено нарахування суддівської винагороди позивачу за січень 2023 року, а тому вимоги про стягнення є передчасними. Належним способом захисту порушеного права позивача суд першої інстанції вважав зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу суддівську винагороду у розмірі, встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за січень 2023 року. Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Кіровоградського окружного адміністративного суду. Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року № 53/к увільнено ОСОБА_3 , суддю Кіровоградського окружного адміністративного суду, від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби (а.с. 54 зв.) Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року № 161/к припинено ОСОБА_1 , судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19 липня 2022 року (а.с. 54). Спірним є цій справі є питання наявності підстав для виплати судді, який проходить військову службу під час мобілізації, суддівської винагороди, починаючи з 19 липня 2022 року. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII). Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами частини другої статті 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Позивач до призову по мобілізації до Збройних Сил України отримував суддівську винагороду відповідно до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII. Частиною третьою статті 119 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) передбачалося, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, відповідно до яких у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Закон України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ набрав чинності 19 липня 2022 року. Тобто з 19 липня 2022 року припинено нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Частиною першої статті 148 Закону № 1402-VIII встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою статті 24 Закону № 1402-VIII визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Голова суду, який в межах спірних правовідносин, фактично виконує владні управлінські функції, повинен керуватися виключно чинним законодавством України, діяти виключно на підставі, в порядку та у спосіб, які передбачені діючим законодавством. На момент видання наказу від 19 липня 2022 року № 161/к, яким припинено ОСОБА_1 нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19 липня 2022 року, таке припинення нарахування середнього заробітку особам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, встановлено приписами частини третьою статті 119 КЗпП в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Відповідно, голова суду в межах виконання обов`язків по адміністративній посаді мав застосувати приписи КЗпП. Позивачем при формулюванні позовних вимог не наведено обґрунтування протиправності такого наказу, таких обґрунтувань не привів й суд першої інстанції. Судом першої інстанції не надано правового аналізу наказу голови суду в контексті співвідношення повноважень голови суду, встановлених частинами першою та другою статті 24 Закону № 1402-VIII, із обов`язками голови суду як суб`єкта владних повноважень діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, суд звертає увагу, що суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання протиправним та скасування наказу голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року № 161/к, не врахувавши встановлений місячний строк звернення до суду в цій категорії справ (частина п`ята статті 122 КАС України). Таким чином, суд першої інстанції, застосувавши приписи частини другої статті 9 КАС України при виході за межі позовних вимог, в достатній мірі не обґрунтував необхідності цього, не надав належної правової оцінки правомірності/протиправності наказу від 19 липня 2022 року № 161/к. В свою чергу, судом за відсутності обґрунтування протиправності цього наказу з боку позивача не встановлено ознак протиправності наказу як підстави для припинення нарахування позивачу суддівської винагороди під час проходження військової служби, а відсутність підстав для скасування наказу вказує на відсутність ознак протиправності в діях відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди у січні 2023 року та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення позову. Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не повній мірі відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року в справі № 340/655/23 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2023 року в справі № 340/655/23 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди скасувати. Ухвалити в справі № 340/655/23 нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суддівської винагороди відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення 27 вересня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 вересня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Сафронова суддя В.Є. Чередниченко