Постанова 4852 № 340/119/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2023 року м. Дніпросправа № 340/119/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року (суддя Момонт Г.М., м. Кропивницький, повний текст рішення виготовлено 28.02.2023 року) у адміністративній справі №340/119/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду, суд в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі по тексту відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому, судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області суддівської винагороди за період із 19.07.2022 року по 31.12.2022 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити суддівську винагороду йому, судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року відповідно вимог ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням передбачених законом податків і обов`язкових платежів; допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць. Рішенням Кіровоградського оружного адміністративного суду від 28.02.2023 року позовні вимоги задоволено. З рішенням суду першої інстанції не погодилось Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не було враховано застосування до спірних правовідносин положення ч.3 ст.119 КЗпП України, неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначив, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, що регулюють питання увільнення суддів від здійснення правосуддя на період військової служби та порядку виплати суддівської винагороди суддям у визначений період, а тому слід застосовувати ч.3 ст.119 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких) законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), згідно якої припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022 року. Апелянт зазначав, що не скасовано наказ Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2022 року №39-к «Про внесення змін до наказу від 06.06.2022 року №32-к» щодо припинення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку з 19.07.2022 року на період проходження військової служби. Апелянт зазначав, що в період несення військової служби ОСОБА_1 має виплачуватися грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказом Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.06.2022 року №32-к увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з призовом по мобілізації, суддю Кіровоградського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних Сил України з 06.06.2022 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Наказом Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2022 року №39-к внесено до п.1 наказу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.06.2022 року зміни, а саме слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку» замінено словами «зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби». Відповідно цього наказу припинено ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19.07.2022 року на період проходження військової служби. Зі змісту довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 05.01.2023 року №4 у період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася суддівська винагорода відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». При вирішенні спору по суті, суд врахував, що 19.07.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким у ч.3 ст.119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Суд керувався ст.130 Конституції України, ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з принципом незалежності судді. Суд керувався рішеннями Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013, від 04.12.2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15); від 11.03.2020 року №4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19); зазначав, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком, а згідно ч.10 ст.135 Закону суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. На думку суду, вище викладене виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Суд зазначив, що ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, разом з тим виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Кіровоградського районного суду Кіровоградської області. Встановлено, що наказом Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.06.2022 року №32-к, прийнятого відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України , Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» суддю Кіровоградського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства, у зв`язку з призовом по мобілізації до Збройних Сил України з 06.06.2022 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Підставою для прийняття даного наказу було повідомлення начальника Кропивницького МТЦК та СП. Встановлено, що наказом Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2022 року №39-к відповідно до Закону України «По внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено по п.1 наказу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06.06.2022 року №32-к зміни, слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку» замінено словами «зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби». Суд апеляційної інстанції враховує, що наказ Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20.07.2022 року №39-к не скасований і є чинним. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2023 року №14 та від 11.01.2023 року №06 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 06.06.2022 року по теперішній час. У період із початку серпня 2022 року до кінця грудня 2022 року у складі підрозділу перебував поза межами Кіровоградської області та в зоні проведення бойових дій. Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області від 05.01.2023 року №4 про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, починаючи з 19.07.2022 року по грудень 2022 року суддівська винагорода не виплачувалася. Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України. Встановлено, що Законом України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19.07.2022 року) у ч.3 ст.119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», тобто з 19.07.2022 року законодавцем не передбачена виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Встановлено, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено випадки коли під час відрядження за суддею зберігається виплата суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат. Відповідно до частин 5, 6 ст.54 частин 1, 4 ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі призначення судді членом Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, визначені законодавством для суддів. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Національній школі суддів України, а суддю, обраного головою чи заступником голови Ради суддів України, - до Ради суддів України, із збереженням розміру суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат. У зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя. У період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у відповідному суді, в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 цього Закону, суддя суду, територіальна підсудність справ якого змінюється, може бути без його згоди відряджений для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду, в якому працює суддя, а в разі відсутності вакансій у цьому суді - до іншого суду того самого рівня і спеціалізації. Суддя, який відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, здійснює правосуддя та отримує суддівську винагороду в суді, до якого його відряджено. Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди. Натомість ці питання урегульовані ст.119 КЗпП України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» урегульовано питання відрядження суддів зі збереженням виплати суддівської винагороди у зв`язку зі здійсненням таким суддею судочинства. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за загальним правилом, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, застосуванню підлягають положення законодавства, у даному випадку норми трудового законодавства, а саме ч.3 ст.119 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у липні-грудні 2022 року, не здійснював судочинство. Аналізуючи обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області - задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року у адміністративній справі №340/119/23 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова