Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12940/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2023 р.Справа № 520/12940/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. позивач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків по справі № 520/12940/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_2 з позовом до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради, в якому просив суд: - визнати (незаконним) та скасувати рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства; - зобов`язати Службу у справах дітей Малоданилівської селищної ради надіслати лист - спростування до ВП №1 Полтавського РУП, до слідчого, до процесуального керівника кримінального провадження №12022170460000192, до представника позивача. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 позов в частині вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства повернуто у порядку ч.3 ст.45 КАС України. Відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом в частині вимоги про зобов`язання Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради надіслати лист - спростування до ВП №1 Полтавського РУП, до слідчого, до процесуального керівника кримінального провадження №12022170460000192, до представника позивача. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що у зв`язку із систематичним домашнім насильством, порушенням прав та інтересів малолітньої дитини та його батька, порушенням розпорядження №224 Дергачівської РДА, порушенням рішення суду по справі №619/3051/17, представник позивача неодноразово звертався до різних органів влади впродовж 2017-2021 років. Але жодного разу малолітня дитина не була постановлена на облік як дитина, яка опинилась в складних життєвих обставинах в зв`язку із вчиненням психологічного насильства. Враховуючи, що така інформація умисно приховується від законного представника позивача вважає, що рішення про постановку на облік позивача прийнято з порушенням чинного законодавства, прав дитини та його інтересів, умисних протиправних дій службових осіб. Отже вважає, що права позивача порушені та потребують законного захисту від незаконних дій службових осіб з боку його законного представника батька. Зауважив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачем не сплачено судовий збір, оскільки відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Зазначаючи про те, що між батьками малолітньої дитини виникла низка конфліктних ситуацій розвиток яких призвів, зокрема, до складання відносно ОСОБА_1 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, розгляду судової справи № 619/895/22, суддя навів свої припущення не навівши рішення у справі, тобто вирішив викласти обставини на свій розсуд, без будь-якого підтвердження своїх припущень. Судом також зроблено хибний висновок про те, що в зв`язку з тим, що на представника позивача його батька був складений протокол, то малолітній його син безпідставно указаний заявником. Посилання суду на те, що позов подано на захист прав та інтересів представника позивача, знову не відповідає фактичним обставинам, оскільки мова в позовній заяві йде про незаконне постановлення на облік малолітнього ОСОБА_2 , що саме оскаржується у позовній заяві. Таким чином суддя дійшов помилкового висновку про захист прав та інтересів батька дитини, оскільки в позовній заяві не оскаржуються дії суб`єкта владних повноважень по відношенню до батька (представника позивача). Також, суддя безпідставно та умисно зазначає лише п.1 та нехтує іншими двома пунктами ст. 270 ЦК України. Є взагалі незрозумілим висновок судді, що адміністративний позов в інтересах малолітньої дитини має бути підписаний одночасно обома батьками. Такий висновок, на думку скаржника, не відповідає правовим засадам Українського судочинства та практики ЕСПЛ, оскільки кожен із батьків окремо має таке право, а позбавлення його такого права це порушення прав батьків. З незрозумілих мотивів суддя приходить до висновку що оскаржене рішення відповідає інтересам ОСОБА_3 - матері дитини. Але як це відноситься до оскаржуваних незаконних дій суб`єкта владних повноважень не зрозуміло. Судом не вмотивовано висновок про те, що вимога про зобов`язання Службу у справах дітей Малоданилівської селищної ради надіслати лист - спростування до ВП №1 Полтавського РУП, до слідчого, до процесуального керівника кримінального провадження №12022170460000192, до представника позивача не має складу юридичного спору. Враховуючи викладене, вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про те, що представник позивача зловживає процесуальними правами, позов є завідомо безпідставним, з відсутнім предметом спору та має штучний характер. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, з обставин і обґрунтувань, викладених у ній. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом в частині вимоги про зобов`язання Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради надіслати лист - спростування до ВП №1 Полтавського РУП, до слідчого, до процесуального керівника кримінального провадження №12022170460000192, до представника позивача, суд виходив з того, що така вимога не підлягає розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і судом взагалі, позаяк не містить складу юридичного спору. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції за основу беруться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі. Предметом оскарження в адміністративній справі можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на час її звернення до суду. Тобто у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи чи інтереси позивача. Також, обов`язковою ознакою рішення (нормативно-правового акта чи індивідуального акта), а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач, окрім іншого, просить суд: зобов`язати суб`єкта владних повноважень Малоданилівську селищну раду надіслати лист-спростування до ВП № 1 Полтавського РУП, а також до слідчого та процесуального керівника кримінального провадження № 12022170460000192, представника позивача поставити в копію цього листа спростування. Суд зазначає, що правовий спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав. Попередження та вирішення правових спорів здійснюється шляхом використання передбачених законом можливостей (інструментів) захисту суб`єктивних прав, таких, як: загальні прийоми вирішення конфліктів (організація перемовин, залучення посередників, тощо); звернення до відповідного державного, самоврядного чи громадського органу або уповноваженої особи за захистом свого суб`єктивного права. Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача направити лист-спростування до ВП № 1 Полтавського РУП, а також слідчого та процесуального керівника кримінального провадження № 12022170460000192, позивачем не надано доказів звернення до відповідача із вимогою направити зазначений лист до вказаних осіб та доказів відмови відповідача у задоволенні такої заяви, тобто наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на час її звернення до суду. Отже, дана вимога не містить складу юридичного спору. Статтею 5 КАС України визначено перелік способів судового захисту. Проте, обраний позивачем спосіб захисту не підпадає під жоден визначений даною нормою КАС України, що в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, колегія суддів зазначає, що "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України зазначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Таким чином враховуючи встановлені у справі обставини, врахувавши характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Повертаючи позов в частині вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства у порядку ч. 3 ст. 45 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що складений заявником позов є безпідставним, бо не спрямований на реальний захист інтересів малолітньої дитини з огляду на обсяг та зміст механізмів і процедур захисту дитини за Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження (затверджений постановою КМУ від 01.06.2020р. №585; далі за текстом - Порядок №585); поданий за відсутності предмета спору між малолітньою дитиною - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Службою у справах дітей Малоданилівської селищної ради, бо оскаржене рішення призводить до набуття дитиною посиленого режиму захисту прав та інтересів; поданий у спорі, де батько дитини вдається до підміни прав та інтересів дитини власними правами та інтересами, нехтуючи правами та інтересами матері дитини. Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо повернення позову в цій частині, враховуючи наступне. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Повертаючи позов в частині вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства, суд першої інстанції визнав, що позов подано ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 із зловживанням процесуальними правами, з посиланням на ч. 3 ст. 45 КАС України. Відповідно до положень статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидний штучний характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , а отже, в розумінні КАС України - є його законним представником та може звертатись до суду за захистом прав своєї малолітньої дитини, якщо суб`єктом владних повноважень порушенні права, свободи чи інтереси останньої. В межах даної справи ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 з позовом до Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради, в якому, зокрема, просив суд: визнати (незаконним) та скасувати рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що з викладених у позові доводів та змісту приєднаних до позову документів вбачається, що оскаржене рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства, було прийнято саме у зв`язку із вчиненням батьком дитини - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) діяння, котре службою у справах дітей (за викладеним у позові твердженням заявника) було помилково кваліфіковано у якості психологічного насильства. Так, суд дійшов висновку, що за таких обставин, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) безпідставно указаний заявником у якості позивача, позаяк позов насправді подано на захист прав та інтересів батька дитини - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ). Також суд зазначив, що адміністративний позов в інтересах малолітньої особи (неповнолітньої особи) має бути підписаний одночасно обома батьками, тобто і матір`ю дитини, і батьком дитини. Між тим, із приєднаних до позову документів випливає, що між заявником як батьком малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 як матер`ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) існує тривалий, багатоаспектний та істотний конфлікт в частині визначення інтересів спільної дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Із викладених у тексті позову доводів та зі змісту приєднаних документів слідує, оскаржене рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства, відповідає інтересам ОСОБА_3 як матері малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Наведена обставина у даному конкретному випадку виключає одноособове представництво лише заявником прав (інтересів) малолітньої дитини - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у справі №520/12940/23. Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено обмеження звернення до суду з позовом в інтересах малолітньої особи та його підпису одним із батьків (законним представником). При цьому, питання чи подано позов законним представником саме з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, чи дійсно має місце порушення такого права, належності способу захисту такого порушеного права, з`ясування всіх обставин у справі підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті. Під час такого розгляду, з метою встановлення всіх істотних обставин справи, суд не позбавлений можливості залучити до участі у справі третіх осіб, вислухати думку учасників справи, витребувати за необхідності додаткові докази у справі. З огляду на вказане, судова колегія вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку, що у даному випадку наявні ознаки зловживання позивачем своїми процесуальними правами. При цьому, посилання суду на подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер в даному випадку вказує лише на припущення стосовно можливої наявності в діях позивача ознак зловживання правами, тобто такий факт є ймовірним, але недоведеним. Судова колегія зазначає, що доводи про зловживання позивачем процесуальними права, в даному випадку, не можуть слугувати підставою для повернення позову, оскільки викладене не може нівелювати необхідності захисту порушеного права позивача, яке може бути встановлено в ході розгляду даної справи. Щодо посилання суду в оскаржуваній ухвалі на відсутність документу про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, має можливість постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позову в частині вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021р. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на облік у якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства на підставі ч.3 ст.45 КАС України. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що, повертаючи позовну заяву в частині щодо визнання протиправним та скасування рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021 року ОСОБА_2 на облік в якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 в цій частині як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 520/12940/23 скасувати в частині повернення позову щодо визнання протиправним та скасування рішення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради з приводу постановки з 14.12.2021 року ОСОБА_2 на облік в якості дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв`язку із вчиненням психологічного насильства. Справу у цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 520/12940/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 28.09.2023 року