Постанова 4813 № 947/39794/21

Номер провадження: 22-з/813/349/23 Справа № 947/39794/21 Головуючий у першій інстанції Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА Іменем України 25.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В., за участю секретаря судового засідання Долгової В.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ПАТ Акціонерний Банк "Південний", розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу заяву ПАТ Акціонерний Банк «Південний» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Південний" про захист прав споживачів, визнання неправомірної відмови про проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання провести реструктуризацію, визнання заборгованості зі сплати кредитного договору відсутньою та визнання іпотеки за договором іпотеки припиненою, в с т а н о в и в: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Акціонерного Банку "Південний" про захист прав споживачів, визнання неправомірної відмови про проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання провести реструктуризацію, визнання заборгованості зі сплати кредитного договору відсутньою та визнання іпотеки за договором іпотеки припиненою Позивач просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати відмову Акціонерного Банку "Південний" щодо проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за Кредитним договором № В19 від 19.01.2007 року споживачу ОСОБА_1 неправомірною; провести реструктуризацію зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № В19, укладеним 19.01.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним Банком "Південний" відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті"; визнати відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним Банком "Південний" за кредитним договором № В19 від 19.01.2007 року, та визнати всі зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № В19 від 19.01.2007 року припиненими; визнати кредитний договір № В19 від 19.01.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним Банком "Південний" припиненим; визнати іпотеку за Іпотечним договором від 22.01.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним Банком "Південний" припиненою. Київський районний суд м. Одеси рішенням від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного Банку "Південний" про захист прав споживачів, визнання неправомірної відмови щодо проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання провести реструктуризацію, визнання заборгованості зі сплати кредитного договору відсутньою та визнання іпотеки за договором іпотеки припиненою відмовив. Одеський апеляційний суд постановою від 31 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , залишив без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року залишив без змін. До апеляційного суду надійшла заява ПАТ Акціонерний Банк «Південний» про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про витрати на правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції. В заяві ПАТ Акціонерний Банк «Південний» просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 38000 грн, в обґрунтування якої посилається на те, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу зазначався представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та складає 38000 грн, за представництво інтересів відповідача в апеляційній інстанції у справі № 947/39794/21. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2023 року заява ПАТ Акціонерний Банк «Південний» про ухвалення додаткового рішення призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні. ПАТ Акціонерний Банк «Південний» судову повістку-повідомлення отримав 11.09.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представником ПАТ Акціонерний Банк «Південний» надано заяву про розгляд справи за відсутності представника банку. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що копію заяви про ухвалення додаткового рішення отримала. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, крім того вважали розмір витрат на правову допомогу завищеним. Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Колегія суддів, дослідивши подану ПАТ Акціонерний Банк «Південний» заяву про ухвалення додаткового рішення вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Акціонерний Банк «Південний» зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести банк складаються з 500 грн - усна консультація клієнта, 2500 грн - складання відзиву на апеляційну скаргу, 2500 грн - участь у суді апеляційної інстанції (1 засідання), гонорар за прийняття рішення на користь клієнта (залишення апеляційної скарги без задоволення. Одеським апеляційним судом постанова у справі ухвалена 31.07.2023 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана 02.08.2023 року, що підтверджується штампом Одеського апеляційного суду. Враховуючи, що постанова винесена Одеським апеляційним судом 31.07.2023 року, то останній день подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, припадає на 06.08.2023 року. Зазначені обставини свідчать про те, що представником відповідача до закінчення розгляду справи в суді апеляційної інстанції заявлялося клопотання про розподіл судових витрат, і докази їх понесення подані у визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк, після ухвалення судового рішення. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21-ц (провадження № 12-14гс22) зазначено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. З аналізу норми статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. З матеріалів цивільної справи вбачається, що 18.06.2018 року між Адвокатським об`єднанням «Юрпрайм» та ПАТ Акціонерний Банк «Південний»укладено договір про надання правової допомоги. Пунктом 1 договору про надання правової допомоги від 18.06.2018 року передбачено, що замовник доручає та оплачує, а виконавець бере на себе зобов`язання зокрема представляти інтереси замовника та вести від його імені справи у всіх судових установах України, захищати інтереси замовника, а також виконувати інші дії пов`язані з виконанням вказаного договору. Додатковими угодами до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 року від 18.12.2018 року, 18.12.2019 року, 16.12.2020 року, 31.12.2021 року, 21.12.2022 року продовжено строк дії договору про надання правової допомоги, останньою до 31.12.2023 року. З акту прийому-передачі виконаних послуг № 121 від 01.08.2023 року вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 року сторони фіксують наступні послуги, що підлягають оплаті замовником та фактично здійснені виконавцем при наданні правової допомоги по справі № 947/39794/21: 500 грн - усна консультація, 2500 грн - складання відзиву на апеляційну скаргу (2 години), 5000 грн - участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції (2 години), 30000 грн - гонорар успіху. Загальна вартість наданих послуг за п. 1 акту склала 8000 грн, яка підлягає сплаті замовником протягом 180 днів з моменту підписання акта. Сторони домовились у відповідності до вимог договору про надання правової допомоги, що у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги, замовник зобов`язується сплатити гонорар успіху 30000 грн протягом 60 днів з дати ухвалення судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції представництво інтересів ПАТ Акціонерний Банк «Південний» здійснювалося адвокатами Адвокатського об`єднанням «Юрпрайм» шляхом: надання відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні, призначеному на 31.07.2023 року. Визначаючи співмірність розміру судових витрат, апеляційний суд звертає увагу на те, що поданий представником відповідача відзив на апеляційну скаргу за змістом доводів подібний до відзиву на позовну заяву; в цілому складається з цитування частини оскаржуваного рішення, положень законодавства та опису очікуваних витрат на правову допомогу; є невеликим за обсягом; не містить посилань на правові позиції щодо врегулювання правовідносин, які виникли між сторонами, додатків. Представник відповідача брав участь у судовому засіданні, призначеному на 31.07.2023 року, яке тривало близько години, що підтверджується протоколом. Тому вартість наданих послуг, зазначених у акті прийому-передачі виконаних послуг № 121 від 01.08.2023 року, щодо складання відзиву та участь у судових засіданнях (2 години) апеляційний суд вважає неспівмірним з обсягом виконаних робіт. У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови). З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги від 18.06.2018 року встановлено, що за послуги, що надаються виконавцем у відповідності з умовами даного договору, замовник сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у розмірі та у порядку, передбаченому у додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною доданого договору. До заяви про ухвалення додаткового судового рішення заявником не додано доказів погодженого сторонами в договорі гонорару успіху (підстави, розмір, порядок сплати). Копію протоколу № 1 засідання ради адвокатського об`єднання «Юрпрайм» від 15.06.2018 року апеляційний суд не вважає належним доказом визначеного розміру гонорару успіху, оскільки договір про надання правової допомоги від 18.06.2018 року не містить посилань на вказаний протокол. Положення укладеного між сторонами договору не передбачають визначення розміру гонорару успіху на підставі протоколу засідання ради адвокатського об`єднання «Юрпрайм», тому вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, а саме гонорару успіху задоволенню не підлягають. Отже, зважаючи на викладені обставини, а також те, що постановою Одеського апеляційного суду від 31.07.2023 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, питання про стягнення витрат на правничу допомогу не вирішувалось, разом з тим, відповідачем подана заява про ухвалення додаткового судового рішення та докази їх понесення надані з дотриманням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи клопотання позивача про зменшення витрат, принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом, то колегія суддів вважає, що наявні підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі та часткового задоволення заяви ПАТ Акціонерний Банк «Південний» про ухвалення додаткового рішення і стягнення на його користь з ОСОБА_4 судових витрат понесених у зв`язку з наданням правової допомоги адвокатом у суді апеляційної інстанції у розмірі 4500 грн. Керуючись, ст. 133, 141, 246, 270, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ПАТ Акціонерний Банк «Південний», код ЄДРПОУ 20953647, витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4500 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови. Повний текст додаткової постанови складено 27 вересня 2023 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді В.В. Кострицький О.Ю. Карташов