Постанова 4815 № 569/5512/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2023 року м. Рівне Справа № 569/5512/22 Провадження № 22-ц/4815/792/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Шимківа С.С., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2023 року, ухвалене в складі судді Харечка С.П., та присяжних Козел С.Й., Власюк В.А., повний текст якого складено 18 квітня 2023 року у справі №569/5512/22 в с т а н о в и в : У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Заяву мотивує тим, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , який постійно їздив на заробітки до російської федерації. Останній раз він повертався до України взимку 2016 року, після чого знову поїхав на заробітки. Зазначає, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26.02.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано та стягнуто з нього аліменти на утримання дітей. З кінця 2019 року жодних відомостей від колишнього чоловіка ОСОБА_3 немає, він не зв`язувався ні з позивачем, ні з їхніми дітьми, їхніми родичами чи знайомими ні телефоном, ні в інший спосіб, місце його перебування нікому не відоме. Жодних коштів на утримання їхніх з ним спільних дітей не надає. 05.05.2022 вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , який є батьком її малолітнього сина ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 , посилається на те, що визнання ОСОБА_2 , безвісно відсутнім необхідно їй для того, щоб її чоловік, ОСОБА_4 , зміг усиновити її дітей від першого шлюбу, які називають його батьком та люблять його як рідного батька. Просить суд про задоволення позовних вимог. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2023 року в задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою відмовлено. Відмовляючи у заяві ОСОБА_1 визнання особи безвісно відсутньою, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас суд першої інстанції вказав, що сам по собі факт не підтримання зв`язку заявником з ОСОБА_2 , протягом тривалого часу та фактична відсутність у заявника відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою, як і виїзд особи на територію іншої країни. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заявник посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити заяву повністю. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення відповідає. Установлено, що ОСОБА_1 06 травня 2022, подала заяву до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, в якій просить здійснити заходи щодо встановлення місця перебування її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: НОМЕР_1 , який не приймає участі у вихованні дитини та не сплачує аліменти на їх утримання. Згідно довідки про результати розгляду звернення від ОСОБА_1 вбачається, що в ході розгляду даних матеріалів, заявниця вказує на ймовірне місце проживання чоловіка ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , проте дану адресу перевірити або направити матеріали для перевірки не представляється можливим, оскільки на час розгляду даного звернення в Україні відбуваються активні воєнні дії а саме із 24.02.2022 року та м. Маріуполь знаходиться в частковій окупації військами російської федерації. Згідно відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Рівненській області від 16.05.2022 року, ОСОБА_2 , 1989р.н. станом на 16.05.2022 року у державному (міжнародному) розшуку не перебуває. За відомостями Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у Донецькій, Луганській областях та тимчасово окупованою територією АР Крим гр.. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлено. Згідно відповіді Управління ДМС України в Рівненській області від 17.05.2022 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованим/знятим з реєстраційного обліку на території Рівненської області не значиться. За наявними даними відомчої інформаційної системи ДМС вказаний громадянин зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 43ЦК України фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою». Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України). Вищевказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховним Судом від 27 травня 2020 року у справі № 522/24973/16-ц. Статтею 33 Конституції України передбачено: кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом У статті 3 Закону України«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» законодавчо закріплені визначення наступних понять: місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги. З огляду на статті 305-309 ЦПК України виникнення справ про визнання громадян безвісно відсутніми зумовлені необхідністю захисту майнових прав громадян, справи про правовий статус яких розглядається судом, захистом інтересів осіб, які мають певні правовідносини з особою, тривала відсутність якої позбавляє їх можливості користуватись своїми правами. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експерта; показаннями свідків. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки підставою для задоволення вимог про визнання особи безвісно відсутньою відповідно до статті 43 ЦК України є відсутність відомостей про місце її перебування протягом одного року саме у місці її постійного проживання, разом з тим, доказів на підтвердження вказаних обставин заявником не надано, крім того, фактична відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_2 не є безумовною підставою для визнання його безвісно відсутнім. Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт не підтримання зв`язку заявником з ОСОБА_2 після розірвання шлюбу протягом тривалого часу та фактична відсутність у заявника відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою, як і виїзд особи на територію іншої країни. Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого оскаржуваного судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду попередньої інстанцій щодо установлення обставин справи. Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на заявника. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2023 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 28 вересня 2023 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.