Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/6997/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2009/23 Справа № 932/6997/23 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю ОСОБА_1 та захисника Коваленка В.С., апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, захсиника ОСОБА_2 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проходить військову службу, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, - ВСТАНОВИВ: Згідно із оскаржуваною постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, 07 липня 2023 року о 11-38 год., на території військового містечка № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) командиром військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 в присутності полковника ОСОБА_4 , начальника відділу РЕБ і кіберборотьби військової частини НОМЕР_3 , підполковника ОСОБА_5 , головного спеціаліста відділу РЕБ і кіберборотьби військової частини НОМЕР_3 , підполковника ОСОБА_6 , старшого офіцера відділу РЕБ і кіберборотьби, був відданий усний наказ солдату ОСОБА_1 , яка є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , командиром якої є капітан ОСОБА_3 , про прибуття в пункт постійної дислокації в м. Нікополь 07.07.2023 року до 12-40 год. Станом на 17-30 год наказ виконано не було, що засвідчує усна доповідь заступника командира військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_7 , який знаходився в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ). Своїми діями у вищезазначеній частині ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог процесуального закону. Вважає, що судом не враховано, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б поза розумним сумнівом свідчили про вчинення ним правопорушення. Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення датовано 07.07.2021 року, втім втім судом першої інстанції не було прийнято до уваги дану неточність. Вказує, що ОСОБА_1 не є спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КУпАП, - військовою службовою особою, - оскільки не виконує жодну із такий функцій та не має відповідних адміністративно - господарських або організаційно - розпорядчих обов`язків. Акцентує увагу на тому, що згідно супровідного листа адресовного суду першої інстанції, зазначено про направлення матеріалів про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 172-10 КУпАП, втім матеріали містилися за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, що не відповідає дійсності. В обгрунтування необхідності поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що з поний текст оскаржуваної постанови було отримано ОСОБА_8 06.09.2023 року, що підтверджується наявною в матеріалах розпискою, що є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та вказали про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак інкримінованого правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків. Розглядаючи доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, вважаю, що вони заслуговують на увагу. Так, з наданих матеріалів видно, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було отримано 06 вересня 2023 року, за межами строку її апеляційного оскарження. Зважаючи на те, що необізнаність із мотивами суду об`єктивно унеможливлювала складання вмотивованої апеляційної скарги, з метою забезпечення реалізації права на захист та права на оскарження особою судового рішення, що стосується її інтересів, вважаю за необхідне клопотання - задовольнити, строк апеляційного оскарження - поновити. Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції у даному провадженні дотримані не в повному обсязі та передчасно зроблено висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 2 ст. 172 - 15 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин провадження. Такий висновок ґрунтується на наступному. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Диспозицією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення до військової служби. З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків (через хворобу, у зв`язку з виконанням інших покладених на неї обов`язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо), не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити, що такі дії мала місце, а особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила байдужість та нестаранність, та існують ґрунтовні підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення для притягнення такої особи до відповідальності за даним фактом. Суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови послався на те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом заступника командира військової частини, копією пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та відеозаписом доданим до матеріалів справи. З даними висновками суду не можна погодитись, оскільки вказані докази разом з іншими матеріалами провадження не свідчать поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею інкримінованого правопорушення, яке має виражатися саме у недбалому, тобто байдужому і нестаранному, ставленні до військової служби. Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 фактично інкримінується умисне невиконання усного наказу командира військової частини про прибуття до визначеного місця, що не узгоджується із диспозицією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що фактично за даних обставин дії ОСОБА_1 , які виразилися у невиконанні усного наказу командира, не містять ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та можуть містити ознаки об`єктивної сторони іншого адміністративного правопорушення, а тому доводи апелянта в частині відсутності в діях ОСОБА_8 ознак об`єктивної сторони інкримінованого їй адміністративного правопорушення є обгрунтованими. Одночасно належить зазначити, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати формулювання об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення, його правову кваліфікацію, розглядати питання про наявність в діях особи будь-якого іншого правопорушення, яке їй не інкриміноване згідно із протоколом, та вирішує питання лише про те, чи наявний або відсутній в діях особи склад того адміністративного правопорушення, за яким складений відповідний протокол. Крім того, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, є військові службові особи, якими згідно із ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» вважаються військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 , яка є солдатом та займає посаду механіка-оператора відділення спеціального зв`язку, виконує будь-які організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов`язки. Відтак відсутні підстави для висновку про те, що остання є суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту у цій частині заслуговують на увагу. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не доведена допустимими та достовірними доказами, у зв`язку із чим вважає за необхідне постанову суду скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. ст. 7, 247, 268, 285, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

ПОСТАНОВИВ: Строк апеляційного оскарження - поновити. Апеляційну скаргу захисника Коваленка В.С. - задовольнити. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2023 рокущодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця