Постанова 4824 № 369/13463/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2023 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 369/13463/22 номер провадження №22-ц/824/6946/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюка Миколи Миколайовича та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 20 лютого 2023 року в частині вирішення питання судових витрат /суддя Дубас Т.В./ у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до суду з позовом, в якому з просило стягнути зі ОСОБА_1 суму заборгованості згідно договору №50/26-2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг від 31.10. 2022 року за період з 11.10. 2019 року по 30.11. 2022 року у розмірі 11 196, 71 грн. та понесені судові витрати, а саме: судового збору в розмірі 2481,00 грн. Відповідачкою направлено квитанцію про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 12017, 11 грн. Представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюком М.М. 06.02.2023 року подані клопотання про закриття провадження по даній справі, повернення судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 20 лютого 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - задоволено частково. Закрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.(п`ять тисяч гривень) 00 копійок. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору при подачі позовної заяви до суду, згідно платіжного доручення №2010 від 15.12.2022 у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 00 коп. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено. /а.с. 162-165/ Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині вирішення питання щодо судового збору, представник ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюк М.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив повернути всю суму сплаченого судового збору в розмірі 2481 грн. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вказував, що суд першої інстанції аргументував свою позицію ч. 2 ст. 142 ЦПК України, натомість відповідач не визнавав позов, позивач не заявляв відмову від позову та між сторонами не було укладено мирову угоду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Наголошував, що закриття провадження можливе у разі, якщо предмет спору існував на момент подання позовної заяви та припинив своє існування під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також має право на повернення судового збору у 100% розмірі при закритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання про повернення з державного бюджету судового збору на користь ТОВ «УК «Одеський бульвар» не врахував положення п. 5 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та мав би повернути судовий збір з державного бюджету у розмірі 2481,00 грн., а тому в цій частині ухвала підлягає скасуванню. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу. Вказував, що суд першої інстанції позбавив відповідача права на участь в судовому засіданні з наданням пояснень стосовно клопотання позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Вказував, що частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд, за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження по справі представник позивача звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, мотивуючи її тим, що згідно довідки від 30.01.2023 р., відповідач сплатив грошові кошти в сумі 12017,11 грн., з урахуванням комунальних послуг, що підтверджується копією квитанції від 20.01.2023 р., Фактичний зміст зазначеної заяви свідчить про відмову позивача від позову, разом з тим правовою підставою для закриття провадження у справі представник позивача зазначив відсутність предмету спору. Суд першої інстанції вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не врахував положень частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні із статтею 255 ЦПК України, а тому невірно дійшов висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України є, відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат. Окремо вказував, що пред`явлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., є неспівмірним та завеликим, оскільки він фактично дорівнює половині розміру позовних вимог. Суд не дослідив фінансовий стан відповідача та її можливість виплати в такому розмірі витрат правничої допомоги. Станом на теперішній час ОСОБА_1 , не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.02.2022 р., до 08.11.2024 р. Згідно відомостей з Державного реєстру платників податку про розмір отриманих доходів, за третій та четвертий квартал 2022 р., її дохід склав 9 251,26 грн. Таким чином, враховуючи сплачену суму боргу 12 017,11 грн., та стягнуті судом першої інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., є завеликими для відповідача. Вказував, що відповідачем понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 3200,00 грн. та сплачено судовий збір у розмірі 536, 80 грн, які підлягають відшкодування з позивача. Представник ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюк М.М. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, заперечуючи проти її доводів. Вказував, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наголошував на тому, що адвокат позивача займався збором інформації, аналізом судової практики та чинного законодавства з метою проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналізом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивченням судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі № 369/13463/22, підготовкою та поданням позовної заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги зі ОСОБА_1 до суду. Загалом було витрачено 5 години 00 хвилин робочого часу адвоката, що підтверджується звітом про обсяг наданих послуг від 03.02.2023 р. ОСОБА_1 знала про тс, що ТОВ «УК «Одеський бульвар» буде подавати клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, про що зазначено у позові, а тому в останньої була можливість подати заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу або подати відзив на позовну заяву. Позивач також не погодився з твердженням скаржника щодо неврахування судом доходу відповідача, адже якщо офіційний дохід ОСОБА_1 за 3-4 квартал 2022 року склав 9 251,26 грн., фактично понесені витрати за розгляд даної справи, ОСОБА_1 понесла витрати у розмірі 15 217,11 грн, за сплату боргу та написання апеляційної скарги, що на 5965,85 грн. перевищують дохід останньої за 3-4 квартал 2022 року, а відтак твердження скаржника, що стягнуті з відповідача судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гри. є завеликими для скаржника необґрунтовані та такі, що не відповідають дійсності. Наголошував, що частиною третьою статті 142 ЦПК України чітко визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Відповідач сплатила грошові кошти з урахування комунальних послуг, які були надані ТОВ «УК «Одеський бульвар» за Договором саме після відкриття провадження у даній справі, а тому ТОВ «УК «Одеський бульвар» має право на стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача. Окремо наголошував, що попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції становить 10 000 грн, про що будуть надані відповідні докази за наслідками розгляду справи. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з запереченнями на відзив на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, відповідач не отримувала, та доказів відправки на її адресу матеріали справи не містять. У суду першої інстанції на час прийняття спірної ухвали, була в наявності інформація про фактичне місце проживання відповідача а позивач скориставшись своїм процесуальним правом, мав змогу ознайомитися з матеріалами справи та надіслати таке клопотання на фактичну адресу проживання відповідача. Вказував, що матеріально ОСОБА_1 допомагає її мати. Представник ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюк М.М. звернувся з запереченнями на заперечення на відзив, фактично наголошуючи на доводах апеляційної скарги. Також звернувся з додатковими поясненнями, наголошуючи, що у договорі про надання послуг, вказана адреса відповідача, про зміну якої вона не повідомляла ТОВ «УК «Одеський бульвар». Щодо правової допомоги, наголошував, що ОСОБА_1 мала право звернутись за вторинною безоплатною правовою допомогою, а не винаймати адвоката в разі, коли її фінансовий стан не дозволяє оплатити послуги з надання правової допомоги. Окремо клопотав про зменшення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , вказуючи, що документи, які б засвідчували факт понесення нею витрат відсутні, витрати неспівмірні, оскільки перевищують розмір позовних вимог. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що у грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося до суду з позовом, в якому з просило стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» суму заборгованості згідно договору №50/26-2019 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг від 31.10. 2022 року за період з 11.10. 2019 року по 30.11.2022 у розмірі 11 196, 71 грн. та понесені судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 2481,00 грн. Через канцелярію суду відповідачкою направлено квитанцію про сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 12 017, 11 грн. Через канцелярію суду представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюком М.М. 06.02.2023 року подані клопотання про закриття провадження по даній справі, повернення судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень. Повертаючи половину судового збору, при закритті провадження у справі, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч.1 ст.142 ЦПК України про те, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Також суд першої інстанції вірно керувався ч. 2 ст. 142 ЦПК України про те, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Доводи апеляційної скарги, представника ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюка М.М. про те, що відповідач не визнавав позов, позивач не заявляв відмову від позову та між сторонами не було укладено мирову угоду, водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що відповідачка погасила вимоги щодо неї в ході розгляду справи. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20). Водночас, сторонами не оскаржуються підстави закриття провадження. В даному випадку предмет спору перестав існувати у зв`язку з добровільною сплатою коштів боржником після відкриття провадження у справі, отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування ч. 2 ст. 142 ЦПК України та повернення 50 % сплаченого судового збору. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Оцінюючи доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Стягуючи витрати на правову допомогу, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. 3 ст. 133 ЦПК України про те, що до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору за №17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року; додаток №49 до договору №17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року; акт наданих послуг згідно договору №17 про надання правової допомоги від 10.03. 2021 року, відповідно до якого адвокату за надання правничої допомоги фактично сплачено 5 000,00 грн.; звіт про обсяг наданих послуг згідно договору №17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року. За приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. В ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З урахуванням наведеного, критеріїв співмірності, реальності витрат та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що фактичний зміст заяви про закриття провадження у справі, свідчить про відмову позивача від позову, разом з тим правовою підставою для закриття провадження у справі представник позивача зазначив відсутність предмету спору, а тому суду треба враховувати положення частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні із статтею 255 ЦПК України, апеляційним судом відхиляються. Так, частиною третьою статті 142 ЦПК України чітко визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Відповідач сплатила грошові кошти за комунальні послуги, які були надані ТОВ «УК «Одеський бульвар» за Договором саме після відкриття провадження у даній справі, а тому ТОВ «УК «Одеський бульвар» має право на стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача, що вірно вирішено судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо того, що пред`явлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., є неспівмірним та завеликим, не досліджено фінансовий стан відповідача та її можливість виплати в такому розмірі витрат правничої допомоги, апеляційним судом відхиляються. Так, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до звіту про обсяг виконаних робіт, /а.с. 56/, адвокат позивача займався збором інформації, аналізом судової практики та чинного законодавства з метою проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналізом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивченням судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі № 369/13463/22, підготовкою та поданням позовної заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги зі ОСОБА_1 до суду. Загалом було витрачено 5 години робочого часу адвоката, що не спростовано апелянтом, ані витрачений час, ані вартість послуг. Врахування фінансового стану того, з кого підлягають стягненню судові витрати, законодавством не передбачено. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 3200,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 536, 80 грн, не підлягають відшкодуванню з позивача, оскільки у вимогах апеляційної скарги відмовлено. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Оскільки у вимогах обох апеляційних скарг відмовлено, ані судовий збір ані витрати на правову допомогу стягненню не підлягають. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - Васюка Миколи Миколайовича та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 20 лютого 2023 року - залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області 20 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: