Постанова 4824 № 761/48675/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 листопада 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/48675/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/12313/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировська О.В., Ящук Т.І. при секретарі Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 , подані через представника ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених за попереднім договором, в с т а н о в и в : у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з останньої на її корить 11 291,67 грн, сплачених як аванс за попереднім договором від 15.10.2019. В обґрунтування позову зазначила, що вона мала намір придбати житловий будинок і земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, 1/12 частини яких належить ОСОБА_2 15.10.2019 між нею, відповідачкою та іншими співвласниками будинку і земельної ділянки укладено попередній договір, згідно з яким основний договір купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки повинен бути укладений до 21.11.2019; житловий будинок і земельна ділянка не мають прихованих недоліків; відповідач, інші співвласники житлового будинку, а також інші особи повинні бути зняті з реєстраційного обліку у житловому будинку у строк до укладання основного договору купівлі-продажу. Як забезпечення укладання та виконання основного договору купівлі-продажу відповідачу та іншим співвласникам нею сплачено 135 500 грн, які включаються до загальної суми за основним договором. Частка відповідача в отриманій сумі відповідно до її частки у праві власності (1/12) становить 11 291,67 грн. 21.11.2019 сторони та інші співвласники житлового будинку та земельної ділянки з`явились в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Панченка О.В. для укладання основного договору купівлі-продажу. Проте договір не був укладений, оскільки земельна ділянка має обмеження у її використанні як зона особливого режиму забудови; земельна ділянка належить до зсувонебезпечного району; частина земельної ділянки є територією зарезервованою для розвитку мережі зелених насаджень загального користування. Крім того станом на 21.11.2019 відповідач та інші співвласники не були зняті з реєстраційного обліку у житловому будинку. Саме через ці порушення основний договір купівлі-продажу укладено не було. На неодноразові її вимоги повернути сплачену за попереднім договором суму відповідач відповідає відмовою, мотивуючи це тим, що завдаток у випадку неукладання основного договору з нібито її вини залишається у продавця. Вважає, що, оскільки основні договори купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки укладені не були, а сторони попереднього договору лише домовилися їх укласти у майбутньому, передана грошова сума у розмірі 11 291,67 грн є авансом, який у зв`язку з неукладанням основного договору купівлі-продажу підлягає поверненню. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2020 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 291,67 грн, сплачених як аванс за попереднім договором від 15.10.2019. Вирішено питання судових витрат. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2021 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги, що передача грошових коштів згідно п. 2.6 договору є первісним зобов`язанням, а передача майна зустрічним зобов`язанням. Не виконуючи первісного зобов`язання позивач не має правових підстав вимагати виконання зустрічного. Відтак вимагати знятись з реєстраційного обліку до сплати передбаченої договором вартості нерухомого майна позивачка не вправі. До того ж позивачкою не надано будь - яких доказів про отримання відповідачкою 11 291,67 грн. Саме позивачка як покупець відмовилася від укладення основного договору. Витяг з ДЗК, передано позивачці під час перегляду будинку та земельної ділянки на якій знаходиться будинок до підписання попереднього договору, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки. Вважає, що суд спотворив покази свідка. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та відмовити позивачці у стягненні витрат на правову допомогу. Зазначає, що суд не звернув уваги, що у відзиві на позовну заяву було зазначено, що сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з даною справою. Відповідачка не була повідомлена про розгляд заяви про стягнення судових витрат, що позбавило надати суду свої заперечення та докази на спростування витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, позивачкою до закінчення судових дебатів у справі не заявлялось, що після ухвалення рішення по справі протягом 5 днів будуть надані докази, які підтверджують понесення витрат на професійну допомогу адвокатом. У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить апеляційні скарги відповідача залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень. Зазначає, що основний договір не укладено з вини продавців, які не виконали п. 2.4 та 2.7 попереднього договору. Укладення договору купівлі - продажу полягає у тому, що передача покупцеві коштів за об`єкти відбувається під час укладення договору, а до цього моменту об`єкти нерухомого майна повинні бути очищені від зареєстрованих осіб та не повинні містити прихованих недоліків. Посилання на спотворення показання свідків в апеляційній скарзі вважає безпідставним, оскільки при дослідженні доказів суд проаналізував їх у сукупності з іншими доказами. Посилання апелянта про те, що позивачка до закінчення судових дебатів не подала заяву про подання протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі додаткових доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, оскільки про судові витрати зазначено у тексті позовної заяви. Стверджуючи про не співмірність витрат, відповідач не спростовує надані докази детального опису виконаних робіт. Ухвалення додаткового рішення відбувається за відсутності сторін. Суд має право, але не зобов`язаний, викликати сторін або інших учасників справи у судове засідання. У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_5 підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити. Представник позивачки ОСОБА_4 просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. А також просив стягнути з відповідачки 8 000 грн за правову допомогу, надану на стадії апеляційного розгляду. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.2019 між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як продавцями, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено попередній договір, за яким сторони зобов`язалися до 21.11.2019 укласти договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,0937 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:8000000000:91:262:0032, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Цим договором сторони визначили істотні умови, серед яких, на підставі пункту 2.4 продавці гарантують, що відчужувана земельна ділянка прихованих недоліків не має, а пунктом 2.7 передбачено, що продавці зобов`язуються зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих в житловому будинку осіб до укладання основного договору. Відповідно до п. 3 попереднього договору покупець передала, а продавці отримали гроші в сумі 135 500 грн, що згідно курсу НБУ на день укладання цього договору еквівалентно 5 000 євро, з належних до сплати 3 681 000 грн, що згідно курсу НБУ на день укладання цього договору еквівалентно 150 000 доларів США, на доказ укладання та забезпечення виконання договорів купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,0937 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:8000000000:91:262:0032, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Цим же пунктом договору передбачено, що при укладанні основних договорів сума 135 000 грн буде вважатися як завдаток за об`єкти договору купівлі-продажу. Пунктом 5 попереднього договору передбачено, що у разі, якщо одна сторона ухиляється від виконання зобов`язань за цим договором (тобто ухиляється від укладання основних договорів) інша сторона вправі звернутися до суду. На підставі пункту 6 попереднього договору сторони передбачили, що у випадку відмови від укладання основних договорів купівлі-продажу продавцями, ним має бути сплачені гроші в сумі 271 000 грн, а у випадку відмови від укладання основних договорів покупцем, гроші в сумі 135 00 грн залишаються у продавця. Виходячи із змісту попереднього договору, продавці, серед яких є відповідач, зобов`язалися до 21.11.2019 знятися з реєстраційного обліку та гарантували, що відчужувана земельна ділянка прихованих недоліків не має, що є підставою для укладання основних договорів купівлі-продажу. 21.11.2019 сторони та інші співвласники житлового будинку та земельної ділянки з`явилися до приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Панченка О.В. для укладання основного договору купівлі-продажу. У свідоцтві від 21.11.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Панченко О.В. посвідчив, що ОСОБА_1 21.11.2019 з 16-00 год до 17-30 год знаходилася у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23, оф. 18 , робоче місце приватного нотаріуса Панченка О.В. На підтвердження того, що земельна ділянка, площею 0,0937 га, яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:8000000000:91:262:0032, що знаходиться на АДРЕСА_2 має недоліки та обмеження, позивачем до позовної заяви долучено копію звіту за результатами проведення аудиту об`єкта нерухомості від 13.11.2019, проведеного АО «Домініон», інформаційну довідку Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 13.11.2019, копію рішення Київської міської ради VI сесії VIII скликання від 26.06.2018 № 1049/5113 «Про приватизацію земельної ділянки громадянкам ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », копію рішення Київської міської ради VIІ сесії VIII скликання від 20.12.2018 № 475/6526 «Про внесення змін до Концепції збереження зелених зон у м. Києві». Відповідно до цього звіту земельна ділянка має обмеження у її використанні як зона особливого режиму забудови, тобто, на більшу частину земельної ділянки (площею 0,0885 га) поширюється обмеженням у використанні земельної ділянки, яке встановлено ДБН В.1.1-5-2000 «Захист від небезпечних геологічних процесів будинки і споруди на підроблюваних територіях і просідаючих ґрунтах ( у чинній редакції ДБН В.1.1-45:2017 «Будівлі і споруди в складних інженерно-геологічних умовах. Загальні положення; частина земельної ділянки, площею 0,002 га відноситься до земель, що резервуються відповідно до «Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концентрації формування зелених насаджень в центральній частині міста», затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381. Даним рішенням встановлено, що використання територій зелених насаджень загального користування, проекти землеустрою яких розроблені та погоджені відповідно до п. 2 цього рішення, здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб відповідно до законодавства. Термін дії цієї програми продовжено до 31.12.2019 відповідно до рішення Київської міської ради №475/6526 від 20.12.2018. У зв`язку з цим на частину земельної ділянки розміром 0,002 га встановлено обмеження у використанні - зони особливого режиму забудови. У звіті також з посиланням на ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», згідно якої для здійснення будівництва на земельній ділянці необхідно здійснити видалення зелених насаджень, а для цього необхідно оплатити відновну вартість зелених насаджень, зазначено, що власники земельної ділянки не надали документи, які б підтверджували оплату ними відповідної вартості зелених насаджень на зазначеній земельній ділянці. Також власниками не надано підтверджень укладання охоронного договору на зелені насадження, так як це передбачено п.п. 16.1 та 16.2 Порядку видалення зелених насаджень на території м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600. Зазначене може свідчити, що власниками не виконано вимоги, що встановлюються для використання земельної ділянки. У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що оскільки позивач повідомила завчасно, що не буде укладати основні договори купівлі-продажу в зв`язку з тим, що земельна ділянка має певні недоліки, співвласники будинку та земельної ділянки не знялися з реєстраційного обліку за місцем проживання. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконала свої зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу, а тому сума сплаченого авансу підлягає поверненню позивачці. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Зміст ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належного з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Отже, правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Необгрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України). Вирішуючи спір про повернення авансу та відшкодування збитків, завданих одній із сторін попереднього договору, суду слід встановити причину не укладення основного договору, чи мало місце необґрунтоване ухилення однієї із сторін від укладення договору, а також з`ясувати умови відповідальності, які були встановлені попереднім договором. У даному спорі встановлено, що необґрунтованого ухилення позивачки від укладення основного договору не було. З метою перевірки об`єктів нерухомості, які мала намір придбати позивачка на предмет їх відповідності технічним умовам, можливих ризиків, що виникають при укладенні угоди та перевірки правовстановлюючих та інших документів на земельну ділянку позивачка звернулася до спеціаліста та отримала звіт за результатами проведення аудиту об`єкта нерухомості, відповідно до якого земельна ділянка має обмеження у її використанні як зона особливого режиму забудови, тобто, на більшу частину земельної ділянки (площею 0,0885 га) поширюється обмеженням у використанні земельної ділянки. У звіті також зазначено, що власники земельної ділянки не надали документи, які б підтверджували оплату ними відповідної вартості зелених насаджень на зазначеній земельній ділянці, та не надано підтверджень укладання охоронного договору на зелені насадження. Право покупця особисто чи за допомогою відповідних спеціалістів перевіряти правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомого майна, а також з`ясовувати технічні та інші характеристики такого майна не може бути обмежено Відтак позивачка вправі була перевірити об`єкти нерухомості, які мала намір придбати як до укладення попереднього договору, так і після його укладення. Саме по собі посилання відповідачки на те, що позивачці при огляді земельної ділянки та будинку було надано витяг з ДЗК не спростовує висновків суду першої інстанції щодо відсутності у діях позивачки необґрунтованої відмови від укладення основного договору. На спростування звіту відповідачкою доказів не надано. Клопотання про призначення судової експертизи на предмет визначення наявності чи відсутності обмежень у використанні земельної ділянки відповідачкою не заявлялося. Відтак суд першої інстанції правильно виходив з того, що сума сплачена за попереднім договором є авансом та підлягає поверненню. Відповідно до п. 3 попереднього договору позивачка передала, а продавці отримали гроші у сумі 135 500 грн. Даний пункт не може трактуватися будь - яким іншим чином, ніж таким, що підтверджує факт отримання продавцями даної суми грошових коштів. Відтак доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази отримання цієї суми є безпідставними. Відповідачка є співвласником об`єктів нерухомого майна, що підлягали продажу та сума 11 291,67 грн відповідає її частці у цьому майні. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання цієї суми відповідачкою не можна визнати обгрунтованими, оскільки у разі, якщо інші співвласники не передали відповідачці зазначену суму як її частку, то остання має право на витребування цих коштів, від особи, яка їх утримує. Проте, ці обставини не перешкоджають стягненню цієї суми на користь позивачки. Показання свідка враховані судом при ухваленні рішення у сукупності з іншими доказами, а відтак посилання апелянта на спотворення судом показів свідка не можна визнати обгрунтованими. Оскільки виявлення обмеження щодо використання земельної ділянки стало самостійною підставою для відмови позивачки від укладення основного договору, колегія суддів не розглядає питання щодо обов`язку продавців знятися реєстраційного обліку до укладення основного договору. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 19 цього Закону України видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до ст. 30 цього ж Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відтак законом встановлено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До позовної заяви долучено договір № 22-11/19 про надання правничої допомоги від 22.11.2019, який укладено між АО «Домініон» та ОСОБА_1 . Точна сума гонорару у цьому договорі не визначена, проте позивачкою надано меморіальний ордер від 19.12.2019 про сплату витрат на правову допомогу за вищевказаним договором у сумі 8 000 грн. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що до закінчення судових дебатів позивачкою не заявлено про подальше надання доказів про сплату витрат на правничу допомогу не можна визнати обгрунтованими, оскільки докази понесення таких витрат було долучено до позовної заяви. Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу суд не звернув уваги на те, що розмір витрат на правову допомогу складає 70,85 % від ціни позову (ціна позову 11 291,67 грн, розмір витрат 8 000 грн). У відзиві на позовну заяву відповідачка заявляла про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа є малозначною та розглядається у спрощеному провадженні. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На час подачі позову витрати уже були сплачені, проте не подано будь - яких документів та розрахунків з чого складаються такі витрати, а тому відповідачка не могла спростовувати те, чого не надано позивачкою. Відтак виходячи з необхідності витрат на правничу допомогу, розумності їх розміру, колегія суддів вважає, що відповідачкою було доведено неспівмірність таких витрат складності справи та ціні позову, а тому розмір таких витрат підлягає зменшенню до 2 000 грн. З цих же підстав колегія суддів зменшує розмір витрат на правничу допомогу, понесених при апеляційному розгляд справи із заявлених 8 000 грн (а.с. 13 т. 2) до 1 000 грн. При цьому колегія суддів також враховує час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2021 року задовольнити частково. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які визначені у додатковому рішенні з 8 000 грн до 2 000 грн. В решті додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 08.11.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук