Постанова 4857 № 460/48539/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/48539/22 пров. № А/857/10313/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (судді Друзенко Н.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 14 год. 35 хв. в м. Рівне повний текст рішення складено 22.05.2023) у справі №460/48539/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 -ІІ, Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про зобов`язання вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 25.11.2022 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_2 -ІІ, Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якому просить зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 -ІІ здійснити нарахування та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 за безпосередню участь у бойових діях або здійснення заходів їх забезпечення, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно 94 дням участі) в розмірі 202804,08 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року задоволено позов. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 за безпосередню участь у бойових діях або здійснення заходів їх забезпечення, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно 94 дням участі) в розмірі 202804,08 грн. В позові до Військової частини НОМЕР_2 -ІІ - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати та прийняти нове, яким у задоволення позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що довідки щодо позивача від 03.05.2022 №2022/окп/38/1087 та від 04.06.2022 №2022/окп/38/1464 не відповідали вимогам рішення Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022, зокрема не містили посилання на рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (в тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження та від 07.09.2023 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , як у спірному періоді, так і на даний час, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , має військове звання «старший солдат», що не заперечується сторонами. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №10 від 18.01.2022 велено вважати такими, що вибули у відрядження у м.Мирогород Донецької області оперативно-тактичне угрупуванні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання завдань в районі проведення операції об`єднаних сил ряд військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і старшого солдата ОСОБА_1 , оператора-регулювальника 1 відділення забезпечення (руху) 1 взводу забезпечення руху 1 роти забезпечення руху 1 батальйону забезпечення руху (а.с.15). Згідно витягу з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №117 від 31.05.2022 (м.Покровськ) велено вважати такими, що вибули зі складу сил і засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань з 31 травня 2022 року ряд військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і старшого солдата ОСОБА_1 , оператора-регулювальника відділення забезпечення руху взводу забезпечення руху роти забезпечення руху 1 батальйону забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 (а.с.11-13). Довідкою №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022, яка видана особовому складу, що проходить службу у зведеному загоні забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що ряд військовослужбовців даної військової частини приймали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 , то вказаною довідкою підтверджено його участь у таких бойових діях або заходах впродовж 64 діб, а саме з 26 по 28 лютого 2022 року, з 1 по 31 березня 2022 року, з 1 по 30 квітня 2022 року. Довідка містить кутовий штамп та печатку Військової частини НОМЕР_2 і підписана начальником штабу першим заступником командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » бригадним генералом ОСОБА_2 та начальником групи Військової служби правопорядку оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковником ОСОБА_3 . Підставою для видачі довідки зазначено: наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №18 від 20.01.2022 та бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №39/304/14/5т від 26.02.2022 (а.с.19-20). Довідкою №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022, яка видана особовому складу, що проходить службу у зведеному загоні забезпечення руху військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що ряд військовослужбовців даної військової частини приймали безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що стосується старшого солдата ОСОБА_1 , то вказаною довідкою підтверджено його участь у таких бойових діях або заходах впродовж 30 діб, а саме з 1 по 30 травня 2022 року. Довідка містить кутовий штамп та печатку Військової частини НОМЕР_2 і підписана начальником штабу першим заступником командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » бригадним генералом ОСОБА_2 та начальником групи Військової служби правопорядку оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підполковником ОСОБА_3 . Підставою для видачі довідки зазначено: наказ командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №18 від 20.01.2022 та бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №39/304/14/5т від 26.02.2022 (а.с.16-18). Позивач не погодився із діями відповідачів щодо нараховування йому грошового забезпечення у належному розмірі за безпосередню участь у бойових діях, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Як визначено статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ). Згідно частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Положення статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначають, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Згідно із пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №58/2023 від 06.02.2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022, прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Відповідно до пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022. На час виникнення спірних правовідносин абзац перший пункту 1 Постанови №168 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1066 від 27.09.2022 викладено наступним чином: «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.». Станом на момент виникнення спірних правовідносин, порядок виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначено телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 (далі - Телеграма). Пунктом 2 Телеграми від 25.03.2022 №248/1298 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах, зокрема, 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах). Відповідно до пункту 6 Телеграми, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Згідно пункту 3 Телеграми, про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Пунктом 4 Телеграми визначено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. 23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 прийнято рішення №912/з/29 (далі Рішення №912/з/29). Пунктом 1 Рішення №912/з/29 встановлено, під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій. Згідно пункту 2 Рішення №912/з/29, на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах). В абзацах 3, 4 пункту3 Рішення №912/з/29 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно - вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Колегія суддів зазначає, що рішення Міністра Оборони України, доведене телеграмою №248/1298 від 25.03.2022, підлягало обов`язковому виконанню з 24.02.2022 всіма підрозділами Міністерства оборони України та Збройних Сил України й розповсюджувало свою дію на всіх військовослужбовців Збройних Сил України. Умовами для виплати додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100000 гривень є: період дії воєнного стану; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебуваючи в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів; наявність наказу командира. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, будучи військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , був відряджений до Військової частини НОМЕР_2 , та з 26.02.2022 по 30.05.2022 перебував у складі сил і засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучалися та брали безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань. Участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в даний період підтверджена довідками Військової частини НОМЕР_2 (Оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 та №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022, які за формою і змістом відповідають вимогам телеграми Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022. Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. слугувало те, що зазначені довідки не відповідають вимогам телеграми Міністра оборони України №248/1529 від 18.04.2022, з огляду на що Департаментом фінансів Міністерства оборони України не погоджено виплату позивачу такої додаткової винагороди, натомість вплачено допомогу із розрахунку 30000 грн. на місяць. Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що жодних документів, які б підтверджували недійсність вказаних довідок матеріали справи не містять, а накази командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) №18 від 20.01.2022 та №117 від 31.05.2022 і довідки №2022/окп/38/1087 від 03.05.2022 та №2022/окп/38/1464 від 04.06.2022, в своїй сукупності є достатнім підтвердженням факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 26.02.2022 по 30.05.2022. Відповідно, маючи фактичну підставу для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. та правову підставу для такої виплати у вигляді пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідач мав обов`язок виплатити позивачу відповідну додаткову винагороду. Колегія суддів вважає, що невідповідність довідок, які підтверджують участь позивача у бойових діях, певним вимогам через недотримання компетентним органом законодавчих вимог не може нести негативні наслідки для отримувача таких довідок та впливати на його особисті права, в тому числі й на право отримання спірної додаткової винагороди. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. За наведених обставин та письмових доказів колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_1 є особою, яка брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також перебував безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а тому має право за вказаний період на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень пропорційно дням участі у таких діях та заходах. Суд апеляційної інстанції вважає, що у розпорядженні відповідача були наявні докази безпосередньої участі позивача у прийнятті участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій, а тому суд першої інстанції правомірно зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 за безпосередню участь у бойових діях або здійснення заходів їх забезпечення, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно 94 дням участі) в розмірі 202804,08 грн., а відповідно до мотивів апеляційної скарги вказана сума не ставиться апелянтом під сумнів щодо не правильності її нарахування. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, що позовні вимоги слід задовольнити, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а фактично зводять до не згоди з ним. Доводи апелянта із посиланням на позиції Третього апеляційного адміністративного суду, Другого апеляційного адміністративного суду, Першого апеляційного адміністративного суду, Рівненського окружного адміністративного суду та Хмельницького окружного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (пункти 52-53). У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції згідно статті 139 КАС України, то колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір». Згідно пунктів 1, 12 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Враховуючи викладене, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому відсутні підстави для стягнення із відповідача судового збору, оскільки такий не підлягав сплаті позивачем в розмірі 992,40 грн., відповідно в цій частині слід рішення суду скасувати, в решті залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі №460/48539/22 - скасувати в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 992,40 грн. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у справі №460/48539/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 27.09.2023