Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 742/3429/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 742/3429/23 Головуючий у 1 інстанції: Коротка А.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Заміхановської Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режим серії ЕАС №7306528 від 09.07.2023 року; - справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7306528, винесену 9 липня 2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 429 гривень 44 копійки. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог КУпАП, вона містить посилання на лазерний вимірювач TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС0007801), яким проводилось вимірювання швидкості руху автомобіля позивача та посилання на портативний нагрудний відеореєстратор поліцейського, яким здійснювалась фіксація події. Також, апелянт зазначає, що поліцейським було розглянуто клопотання позивача з приводу перенесення розгляду справи та відхилено, у зв`язку з тим, що справа про адміністративне правопорушення розглядається на місці вчинення правопорушення. При цьому, апелянт вказує, що позивачу була надана можливість скористатися правовою допомогою. 25 вересня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Федорчука Василя Васильовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Також, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, зокрема, просить апеляційний розгляд здійснювати за участі позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису через систему відеоконференцзв`язку ВКЗ. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - Федорчука Василя Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВАС №706528 від 09.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 09.07.2023 року о 13:47 год. на автомобільній дорозі Київ-Чоп (225 км.) водій - ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA CAMRY» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (70 км/год) зі швидкістю 116 км/год, при цьому, перевищив встановлене обмеження більш, ніж на 20 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. Швидкість. зафіксовано приладом TruCAM 000780 ПВ-475411,4758141. Відповідно до копії сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM, який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Згідно з копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/26095 від 19.09.2022 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №ТС000780 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. У відповідності до копії листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №04/03/03-3878 від 04.10.2018 року, виріб TruCAM LTI 20/20 має чинний експертний висновок від 27.09.2018 року №04/02/03-3008. З копії листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вбачається, що на території України дозволяється використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20. Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно пункту 8 частини 1 статті 23 вищевказаного Закону, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Положеннями статті 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За приписами пункту 12.9.б Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Відповідно до п. 12.6 Правил дорожнього руху, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год. Положеннями частини 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи, поліцейським 1 батальйону 1 роти УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Бурим Олексієм Вікторовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №7306528 від 09.07.2023 року (а.с. 4). Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Позивач зазначає, що під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, він заявив поліцейському клопотання про надання можливості залучення до розгляду справи захисника - адвоката, а також, клопотання про відкладення розгляду справи до його явки та детального ознайомлення з доказами по справі. Однак, поліцейський всі клопотання позивача відхилив та одразу на місці виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, не надавши можливості реалізувати право на захист та на правову допомогу. З даного приводу, слід зазначити наступне. Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відповідності до частини 2 статті 271 КУпАП, інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Із наданого відповідачем разом з відзивом на позовну заяву відеозапису вбачається, що на початку розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності позивач заявив поліцейському усне клопотання про залучення до розгляду справи захисника. Так, ОСОБА_1 наголосив, що бажає скористатися допомогою адвоката, при цьому, зазначив, що проживає в м. Прилуки Чернігівської області, у зв`язку з цим, просив перенести розгляд справи задля надання можливості залучення захисника. Відповідно до ч. 1-2 ст. 276 КупАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Отже, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, можуть розглядатися як за місцем їх вчинення, так і за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Колегія суддів, дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, встановила, що поліцейським було відхилено вищевказане клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи. На переконання колегії суддів, з вищевказаного вбачається, що інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому, і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 26 травня 2020 року у справі №640/16220/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі №524/3644/17, від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а. З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що позивачу була надана можливість скористатися правовою допомогою, колегія суддів вважає необґрунтованими. В силу ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Водночас, оскаржувана постанова відповідача не відповідає вказаним критеріям процесуального Закону, а тому, правомірно скасована судом першої інстанції. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М.