Ухвала ККС ВС № 192/299/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26вересня 2023 року м. Київ справа № 192/299/23 провадження № 51-5727ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Червоноармійське Солонянського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 286-1КК на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на той самий строк . Цим же вироком вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження і процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Згідно з детально наведеними у вироці фактичними обставинами, 08 січня 2023 року, близько 01:00 ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ -21099», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , рухався по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини автодороги НОМЕР_2 , що проходить в Дніпровському районі Дніпропетровської області, з боку с. Іверське в напрямку с. Ганно-Мусіївка, перевозив в якості пасажирів ОСОБА_7 , на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_8 , на задньому пасажирському сидінні зліва, ОСОБА_9 , на задньому пасажирському сидінні посередині та ОСОБА_10 , на задньому пасажирському сидінні справа. Проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного та фізичного характеру, для здійснення безпечного руху, внаслідок чого на відстані 200 м від с. Ганна-Мусіївка, на закругленні дороги вліво за напрямком руху, рухаючись зі швидкістю неменше ніж 94,8-96,2 км/год, виїхав правими колесами автомобіля на праве узбіччя, внаслідок чого втратив контроль над керуванням транспортного засобу та у стані занесення вправо допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя та у кювет, де сталося перекидання автомобіля. Своїми діями ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п. 12. 1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажирці автомобіля ОСОБА_10 , заподіяно тілесні ушкодження від яких вона померла. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2023 року вказаний вирок місцевого суду залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі У касаційній скарзі захисник, неоспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 , просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів захисника зводиться до того, що суди під час вирішення питання щодо призначення покарання ОСОБА_4 не в повій мірі врахували його особу та обставини, які пом`якшують покарання, що призвело до призначення надто суворого покарання. Мотиви Суду Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються. Твердження касатора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості колегія суддів вважає необґрунтованими. Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій. Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання. Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Як убачається із оскаржуваного судового рішення вказаних вимог закону суди попередніх інстанцій дотримались. Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до тяжких злочинів, особу ОСОБА_4 , який навчається, раніше не судимий, в реєстрі наркологічних та психіатричних хворих не значиться, за місцем навчання характеризується позитивно. Водночас районний суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, обставини кримінального правопорушення, вважає, що в даній справі відсутні обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, зважаючи на те, що обвинувачений хоч і визнав свою вину у вчиненому, але, на думку суду, щиро не кається. Суду першої інстанції вказав, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. При цьому суд взяв до уваги, що спочатку обвинувачений визнавав себе винуватим частково і лише після дослідження всіх доказів по справі дійшов висновку, що він винуватий у пред`явленому обвинувачені, тобто позиція обвинуваченого в частині каяття не є щирою. За наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції не установив порушень, допущених місцевим судом, під час призначення покарання, погодився з його висновками та зазначив мотиви з яких залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення. На переконання колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані. Колегія суддів уважає призначене ОСОБА_4 основне покарання у виді позбавлення волі на строк який є наближеним до мінімальних меж санкції ч.3 статті 286-1 КК, відповідає вимогам статей 50, 65 КК. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судові рішення відповідають вимогам ст. 370 КПК, є законними та обґрунтованими. Обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування судових рішень. Отже, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженому і залишене без змін судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість за доводами, викладеними в касаційній скарзі, Суд не вбачає. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, вмотивованість їх висновків з питання призначення засудженому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, захисник у касаційній скарзі не навела. Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника засудженого та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3