Постанова Одеський апеляційний суд № 495/6518/23

Номер провадження: 33/813/1371/23 Номер справи місцевого суду: 495/6518/23 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Стоянової Л.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Живори Є.В. на постанову Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 26.06.2023 стосовно: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір в дохід держави у сумі 536 грн. 80 коп. Відповідно до вказаної постанови, 09.06.2023 о 06 год. 47 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник Живора Є.В. вказує на те, що оскаржувана постанова є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, у вказаному провадженні порушено порядок доказування з огляду на такі обставини: - судовий розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , без його повідомлення про дату та час судового засідання у порядку, який визначений КУпАП. Матеріали справи надійшли до суду 23.06.2023, розглянута справа була 26.06.2023, жодних відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про дату судового засідання матеріали справи не містять; - у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення; Посилаючись на наведені обставини, захисник Живора Є.В. просить скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 26.06.2023 та закрити провадження по справі. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, водночас захисник Живора Є.В. направив на адресу додаткові пояснення, в яких зазначив наступне: - у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП, оскільки із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, натомість матеріли справи не містять доказів на підтвердження його перебування у стані алкогольного сп`яніння; - на наявному відеозаписі не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, його згода або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння; - огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння у присутності двох свідків проведений не був; Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №165845 від 09.06.2023 (а.с. 1); - поясненнями ОСОБА_1 ; - матеріалами відеофіксації адміністративного правопорушення. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015. Відповідно до вимог п. 2.5 «Правил дорожнього руху» водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом був досліджений наявний в матеріалах справи диск відеофіксації адміністративного правопорушення. Так, зі змісту вказаного відеозапису вбачається факт руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , окрім того вбачається, що спочатку ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак після нетривалого періоду часу очікування доставки приладу Драгер до екіпажу ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і у медичному закладі. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 особисто повідомив працівників поліції, що вчора вживав алкогольні напої. Що стосується посилання захисника відносно того, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, апеляційний суд зауважує, що його пояснення зазначені на окремому бланку (а.с. 5). Апеляційний суд частково погоджується із доводами захисника відносно суперечностей у викладенні об`єктивної сторони правопорушення, натомість зауважує, що протокол був складений за фактом порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та судом 1-ої інстанції він був притягнутий до відповідальності також за порушення п. 2.5 ПДР. Водночас, апеляційний суд вважає неспроможними посилання захисника відносно того, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в порушення вимог діючого законодавства проводився за відсутності 2 свідків, оскільки відповідно до положень ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У контексті доводів захисника відносно порушення порядку доказування, апеляційний суд зауважує, що нормами чинного КУпАП не визначені критерії для визнання доказів недопустимими, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає необхідним застосувати аналогію найбільш близької галузі права кримінального процесуального права. Як неодноразово наголошувалося у постановах Касаційного кримінального суду, порушення порядку отримання доказів, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами допустимості доказів, передбаченими главою 4 § 1 КПК та іншими статтями КПК, в яких такі правила сформульовані. Також Суд визнавав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Аналогічна позиція відображена також у численних рішеннях ЄСПЛ щодо України. Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Водночас, апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника відносно того, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, однак зауважує, що вказане порушення не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність неухильного дотримання положень ст. 277-2 КУпАП відповідно до яких повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Натомість, у оскаржуваній постанові, всупереч вимог КУпАП жодним чином не зазначено, у який спосіб особа, що притягується до адміністративної відповідальності була повідомлена про дату та час судового засідання. Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другоюцієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення. Однак, всупереч приписам зазначеної правової норми оскаржувана постанова не містить відомостей про місце вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає зміні. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість змінювати постанову суду 1-ої інстанції, однак з огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд вважає за можливе застосувати аналогію права, а саме ст. 408 КПК України. Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Живори Є.В. задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з підстав, зазначених у мотивувальній частині постанови. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника Живори Є.В., в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. від 26.06.2023 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП змінити. Абзац 2 мотивувальної частини постанови викласти в наступній редакції: 09.06.2023 о 06 год. 47 хв., ОСОБА_1 по а/д Одеса-Рені, 41 км керував транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Звернути увагу судді Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської обл. Прийомової О.Ю. на необхідність дотримання вимог КупАП, щодо належного сповіщення про час і місце розгляду справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца