Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/29/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1268/23Головуючий по 1 інстанції Справа №703/29/22 Категорія: 321030000 Биченко І.Я. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 вересня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Спіциної Юлії Андріївни в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання,- в с т а н о в и в : КП «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що позивач є постачальником теплової енергії у будинок, в якому знаходиться квартира відповідача. Послуги з опалення житла надавались вчасно та добросовісно. Товариство нараховувало відповідачу вартість послуг за тарифами, затвердженими відповідно до чинного законодавства, однак ОСОБА_1 не здійснював їх оплату. Позивач стверджує, що відповідач з лютого 2018 року по березень 2021 року має борг по оплаті наданих послуг в розмірі 35905 грн. 38 коп., в зв`язку з чим йому було нараховано 1277,83 грн. пені, 5439,35 грн. інфляційних втрат та 2351,98 грн. - 3% річних. Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення житла з іншими нарахуваннями в розмірі 47244 грн. 54 коп. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої обов`язки з надання житлово-комунальних послуг виконував, доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за отримані послуги, а також розміру заборгованості нічим не спростовуються, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погодившись з вказаним заочним рішенням, представник заявника - адвокат Спіцина Ю. А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач не може нести тягар виконання зобов`язання за надані послуги з теплопостачання, оскільки малолітня ОСОБА_2 набула право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 у листопаді 2021 року, до цього борг нараховувався за надані послуги і рахунок був відкритий на ім`я ОСОБА_3 . Вказує, що відповідач звернувся до КП «Смілаконмунтеплоенерго» з метою оформлення особового рахунку по оплаті за постачання теплової енергії № 061120020265 на нового власника - малолітню ОСОБА_2 , там же йому було повідомлено про борг попереднього споживача послуг, проте з метою врегулювання даного питання та не переведення боргів попередніх споживачів на малолітню дитину, відповідачем 08.12.2021 було написано заяву про розподіл особового рахунку № НОМЕР_1 за вказаною вище адресою. Після підписання згаданої заяви, особовий рахунок № НОМЕР_1 було оформлено на ОСОБА_2 та позивачем надіслано рахунок на оплату з постачання послуг теплової енергії за грудень 2021 року з залишком на початок місяця 0 грн, що підтверджує відсутність заборгованості відповідача перед КП «Смілакомунтеплоенерго». Щодо неналежного повідомлення відповідачів, скаржник вказує, що станом на дату прийняття рішення у справі, відповідач ОСОБА_1 перебував за кордоном з 06.03.2022, перетнувши кордон з Польщею, а 06.12.2022 прибув до Республіки Філіппіни. Таким чином відповідач не міг знати і приймати участь при розгляді справи в суді, так як перебував за межами України, і відповідно не міг надати належних доказів на захист прав та інтересів малолітньої дитини до якої пред`явлені позовні вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача, зазначила, що підстав для скасування заочного рішення немає. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права По справі встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником квартири АДРЕСА_2 . Власник майна є малолітньою особою, відтак відповідальність за утримання належного її майна несуть відповідальність батьки. Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області № 70 від 23.02.2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго» було визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності з 01.02.2018 року. Відповідач отримував послуги по забезпеченню житла теплом, що вбачається з акту подачі теплоносія від 01 лютого 2018 року та 16 листопада 2018 року, 09 листопада 2020 року, складеного за участю представника споживача теплової енергії, згідно з якими у зв`язку з початком опалювальних сезонів у м. Смілі до будинку, в якому мешкає відповідач, КП «Смілакомунтеплоенрго» було подано теплову енергію, відповідно, 01 лютого 2018 року та 16 листопада 2018 року та 09 листопада 2020 року. Судом оглянуто акти зняття показників засобів комерційного обліку теплової енергії, якими було зафіксовано щомісячні показники лічильника на будинок та які були складені за участю представників балансоутримувача будинку. Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 463 від 20 жовтня 2017 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 1975,04 грн/Гкал (з ПДВ). Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 414 від 22 листопада 2018 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 2337,72 грн/Гкал (з ПДВ). Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року позивачу було встановлено тарифи для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у розмірі 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ). Відповідно до наданого суду розрахунку позивач з лютого 2018 року по березень 2021 року нарахував ОСОБА_1 35905 грн. 38 коп. заборгованості за послуги з теплопостачання, 1277,83 грн. пені, 5439,35 грн. інфляційних втрат та 2351,98 грн. - 3% річних. Ухвалюючи рішення про задоволення позову КП «Смілакомунтеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином свої зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання не виконував, внаслідок чого виникла вказана заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача із застосуванням положень статті 625 ЦК України. Проте колегія суддів апеляційного суду повною мірою погодитись із вказаними висновками суду не може, з огляду на наступне. Щодо посилання скаржника, що відповідач не був обізнаний ні про розгляд справи, ні про рішення, у зв`язку з тим, що перебував за межами України є такими, що заслуговують на увагу, оскільки як видно з копії закордонного паспорту, ОСОБА_1 06.03.2022 виїхав за межі України, перетнувши кордон з Польщею , а 06.12.2022 перебував у Руспубліці Філіппіни , і вказане свідчить про його необізнаність про розгляд справи в суді першої інстанції. Крім того, останній був позбавлений можливості перш за все захистити права та інтереси своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , яка є власницею квартири АДРЕСА_2 , до якої фактично і було пред`явлено позов. Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не оцінивши в сукупності всі докази, безпідставно відмовив відповідачу в перегляді заочного розгляду справи. По суті позовних вимог, апеляційний суд надає оцінку доказам, які надані стороною відповідача, та вважає наступне. Відповідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 21 Закону). Відповідно до пункту 5 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (в даному випадку - теплопостачальна організація), зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У частині першій статті 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послугу повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ці, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі №642/2858/16). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Позивач в позові указує, що відповідач, тобто ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки, з лютого 2018 року по березень 2021 року має борг по оплаті наданих послуг в розмірі 35905 грн. 38 коп., в зв`язку з чим йому було нараховано 1277,83 грн. пені, 5439,35 грн. інфляційних втрат та 2351,98 грн. - 3% річних. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 листопада 2021 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 18.11.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_2 , після померлого ОСОБА_6 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Малолітня ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2019 усиновлена ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . У грудні 2021 року відповідач звернувся до КМ «Смілакомунтеплоенерго» із заявою про розподіл боргу за теплопостачання по квартирі АДРЕСА_2 , просив залишити борг за попереднім власником. Згідно квитанції про оплату послуг за теплопостачання, станом на грудень 2021 рік, сума боргу складає 0, до сплати за грудень 2021 року - 3849 грн. 90 коп. Платник ОСОБА_2 (а.с. 134 звор. ст.) З квитанцій за серпень, вересень, жовтень 2021 року вбачається, що платником (користувачем) послуг є ОСОБА_3 , і заборгованість за послуги з теплопостачання складають 35 905, 38 грн. Отже, з указаного слідує, що споживачем послуг до грудня 2021 року фактично була ОСОБА_3 , яка не була попередньою власницею вказаної квартири, а ОСОБА_2 успадкувала квартиру від ОСОБА_6 . Матеріали справи не містять доказів, що борг за теплопостачання виник через несплату саме покійним ОСОБА_6 , як спадкодавцем. Тому, посилання суду на те, що до малолітньої ОСОБА_2 борг з теплопостачання є переходом прав та обов`язків внаслідок прийняття спадщини, є помилковим. Апеляційний суд зауважує, що у випадку переходу права власності на житлове нерухоме майно до нового власника, останній набуває права та обов`язки саме власника нерухомого майна, що належали попередньому власнику, а не борги останнього з оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися за адресою такого нерухомого майна. Виключенням є оформлення у передбаченій законом формі заміни боржника у зобов`язанні з оплати житлово-комунальних послуг або спадкування цього майна за особою, якій ці борги належали (висновок ВС № 686/6276/19 від 01.09.2020). Отже, оскільки фактичним користувачем наданих послуг в період 2018 по 2021 роки була ОСОБА_3 , яка не була власницею та спадковдавцем квартири, яка перейшла у власність малолітньої ОСОБА_2 , тому позивач безпідставно звернувся до відповідача з указаним позовом, а суд при прийняття рішення та перегляді заочного рішення, не надав належну оцінку доказам, у зв`язку з чим, безпідставно стягнув з відповідача заборгованість за теплопостачання. Тому апеляційна скарга представника відповідача - адвоката Спіциної Ю. А. підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Смілакомунтеплоенерго»» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з того, що понесений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2270,00 грн. слід залишити за позивачем, а судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 405,00 грн., апеляційний суд відповідно покладає на позивача. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Спіциної Юлії Андріївни, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання відмовити. Стягнути з комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3405,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: