Постанова 4808 № 346/2580/23

Справа № 346/2580/23 Провадження № 33/4808/598/23 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір встановив: Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 14.05.2023р. о 01:50 год. в с. Велика Кам`янка по вул. Перемоги, керував автомобілем «Ford C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено з використанням спеціального технічного засобу «Alkotest Drager 6820» на місці зупинки транспортного засобу, згідно якого кількість проміле становить 1,05‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Звертає увагу на те, що у постанові суду невірно вказано його рік народження. Протокол про адміністративне правопорушення оформлено з грубими порушенням, внаслідок чого неможливо встановити час коли він був складений, час зафіксований у протоколі не відповідає часу, який зафіксований на відеозаписах, а також містяться неправдиві дані, що дає підстави вважати даний документ неналежним та недопустимим доказом у справі. Апелянт наголошує, що матеріали справи не містять підписів ОСОБА_1 . Жодного документа йому не було вручено працівником поліції, що суперечить вимогам ст..254 КУпАП. Звертає увагу на те, що судом, з цього приводу, повертались матеріали справи на усунення недоліків, яка поліцією не була виконана. ОСОБА_1 також зазначає, що не отримував повідомлення суду про розгляд справи, оскільки на повідомленнях суду про виклик проставлено не його підпис і можливо підпис поставила колишня дружина, з якою вони проживають за вказаною адресою разом. Результат огляду, отриманий за допомогою приладу Драгер, з яким його не було ознайомлено та чек роздруківку приладу Драгер йому не було вручено, вважає недійсним. Апелянт наголошує, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , працівники поліції шукали неіснуючі порушення і фактично відразу запропонували йому пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820. Процедуру проведення огляду на визначення стану сп`яніння проведено з грубими порушеннями, що ставить під сумнів результати огляду. Наголошує, що з долучених відеозаписів вбачається, що він продував прилад Драгер через мундштук 5 разів, що є грубим порушенням Інструкції. Зазначає, що для виконання видиху в аналізатор використовується змінний одноразовий поштучно упакований пластиковий мундштук. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в направленні на огляд водія від 14.05.2023 року вказано час його складання 01 год. 55 хв., однак у відповідності до відеозаписів, у цей час документ не складався та не пропонувалось йому проїхати до медичного закладу для проведення відповідного огляду. При цьому в направленні відсутні дані ким було складено направлення. Апелянт вважає, що за відсутності умислу на вчинення правопорушення, передбаченого КУпАП, в нього відсутня вина на вчинення правопорушення. Вважає, що суд розглянув справу формально, без повного дослідження обставин справи та ухвалив незаконне рішення, яке підлягає скасуванню. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвокат Дикун І.В. не з`явилися, хоча в установленому законом порядку повідомлялися про розгляд апеляційної скарги. ОСОБА_1 не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Адвокат Дикун І.В. подав до суду клопотання, в якому просить проводити розгляд справи за його відсутності та без участі в судовому засіданні ОСОБА_1 . Зі змісту доводів захисника адвоката Дикуна І.В. вбачається, що ОСОБА_1 , будучи волонтером, займається збором військової амуніції для ЗСУ за межами України, оскільки є волонтером, а сам адвокат Дикун І.В. перебуває біля брата дружини, який потребує сторонньої допомоги. Просить апеляційну скаргу задовольнити повністю, на підставі доводів та доданих письмових документів до справи. Вирішуючи питання щодо можливості розгляду провадження за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приймає до уваги, що вищевказане провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 двічі призначалось в суді апеляційної інстанції, а саме:30.08.2023 року та 21.09.2023 року. До початку призначених судових дат розгляду справи, захисником ОСОБА_1 адвокатом Дякуном І.І. двічі подавались клопотання про розгляд справи за його відсутності та без участі ОСОБА_1 , в обох випадках стороною захисту наведені аналогічні причини щодо розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 за відсутності учасників провадження. Апеляційний суд звертає увагу на те, що, що розгляд апеляційної скарги 30.08.2023 року відкладався саме з метою забезпечення права особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 приймати участь у судовому засіданні апеляційної інстанції. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства та усталеній судовій практиці, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Апеляційний суд приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, а вищевказане провадження тривалий час перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги поданої ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі і матеріали справи не містять даних про належне повідомлення його про розгляд справи у відповідності до вимог закону, чим було порушено його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , Так, 19.05.2023 року до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП (а.с.11), розгляд якої було призначено на 08.06.2023 року, про що завчасно та належним чином повідомлено ОСОБА_1 (а.с.14). Постановою суду від 08.06.2023р. справу про адміністративне правопорушення, складену відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП було повернуто до Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області для належного оформлення, а саме для підписання протоколу ОСОБА_1 та вручення йому копії даного документу з відповідною відеофіксацією вчинення цих дій (а.с.15). Після дооформлення дана справа повторно надійшла до суду 20.06.2023р. з рапортом поліцейського СРПП Коломийського РВП Берило Р.В.(а.с.16), в якому останній вказав, що під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було ознайомлено з його правами та обов`язками, а також ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Від підпису в ньому водій відмовився про що свідчить запис з нагрудної бодікамери, який був долучений до матеріалів справи. Просив врахувати даний рапорт при розгляді справи. Розгляд справи було призначено 02.08.2023 року, про що ОСОБА_1 належним чином повідомлено (а.с.19). Суд в мотивувальній частині постанови вказав на те, що в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 судової повістки про виклик до суду, підпис в якому підтверджує отримання ним поштового відправлення. Суд послався на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, відповідно до якої гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Судом зазначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. При прийнятті рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 , суд взяв до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, судом звернуто увагу, що Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003). Таким чином, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки матеріали справи підтверджують своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи та не містять його клопотань про її відкладення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був проінформований про знаходження справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи наявне повернуте на адресу суду повідомлення суду про вручення поштового повідомлення із відміткою Укрпошти про вручення ОСОБА_2 22.07.2023 року та власноручним підписом останнього, адресоване за місцем проживання ОСОБА_1 (а.с.21). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що повідомлення суду про розгляд справи не отримував, та припустив, що рекомендоване повідомлення суду могла отримати та підписатись в ньому колишня його дружина. Разом з тим, судом були виконані вимоги щодо належного повідомлення ОСОБА_1 за адресом, який було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. 02.08.2023 року суд першої інстанції ухвалив рішення у справі за відсутності правопорушника ОСОБА_1 . Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розгляду справи та дозволяли розглянути справу без його участі. Апеляційний суд приймає до уваги, що 03.08.2023 року судом зареєстроване клопотання адвоката Дикун І.В. про ознайомлення з матеріалами справи, з якими останній ознайомився 04.08.2023 року, про що свідчить його власноручний підпис на поданому ним клопотанні (а.с.25). При цьому захисником долучено ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у судах України будь якої юрисдикції укладений 03.08.2023 року серії АТ №1042766 (а.с.26), тобто на наступний день після ухвалення судом оскаржуваної постанови суду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції але свідомо відмовився від свого права приймати участь у розгляді справи в суді першої інстанції. Апеляційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника, приймати участь в судовому розгляді та надати докази щодо фактичних обставин справи. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що в постанові суду допущено помилку в даті його народження, оскільки датою його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , а судом помилково зазначено 12.08.1974 року. Так, при виготовленні тексту постанови Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.06.2023 року щодо ОСОБА_1 суддею та долученні до автоматизованої системи документообігу суду вищезазначеної постанови була допущена технічна описка в даті народження ОСОБА_1 . Апеляційний суд вважає, що дану описку носить суто технічний характер, не впливає на законність та обґрунтованість судового рішення та може бути виправлена судом першої інстанції у встановленому законом порядку. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Так, враховуючи, що в своїх доводах апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив справедливе стягнення в розмірі, який відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, врахувавши особу правопорушника та характер вчиненого правопорушення. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 191836 від 14.05.2023 року ( а.с. 1), водій ОСОБА_1 14.05.2023 року о 01:50 год. в с. Велика Кам`янка по вул. Перемоги, керував автомобілем «Ford C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Зі згодою водія було проведено огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест Драгер 6810, результат якого показав1.05 проміле Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою Особу водія було встановлено на підставі посвідчення водія ОСОБА_1 . В протоколі свідки не зазначені. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді. До протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали адміністративної справи, відео. Працівниками поліції у ОСОБА_1 вилучено посвідчення водія, та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надав пояснень щодо суті порушення. В протоколі зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від підпису у відповідних графах протоколу відмовився. Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється, як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог п. 2.9 А Правил дорожнього руху України. Апелянт наголосив в апеляційній скарзі на тому, що в протоколі, а також в інших матеріалах справи, не міститься даних про підписання ним даного протоколу та вручення його копії, час, зафіксований у протоколі, не відповідає часу, який зафіксований на відеозаписах, а також містяться неправдиві дані, що дає підстави вважати даний документ неналежним та недопустимим доказом у справі. Так, відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. В матеріалах справи відсутня копія протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про виконання працівником поліції своїх обов`язків щодо її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до матеріалів справи, постановою суду від 08.06.2023 року судом справу поверталось до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, матеріали якої повторно були повернуті для розгляду до суду. При цьому, долучено рапорт працівника поліції, в якому зазначено, що ОСОБА_1 при складанні протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП було ознайомлено із його правами, а також зі змістом протоколу (а.с.16). В рапорті зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився від підпису, про що свідчить запис нагрудної бодікамери працівника поліції, який було додано до матеріалів справи. працівником поліції зазначено про проставлення ним відмітки про відмову ОСОБА_1 від підпису та отримання копії водієм ОСОБА_1 . Дані рапорту сержант поліції Берило просив врахувати в суді під час розгляду справи (а.с.17). Таким чином, при вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Апеляційний суд, враховуючи обставини за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення та приймаючи до уваги час розгляду справи в суді першої інстанції, вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про зміст висунутого проти нього обвинувачення, наявність права на правову допомогу адвоката і мав можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. Зокрема, договір на надання правової допомоги із захисником адвокатом Дикуном І.В. було укладено ОСОБА_1 03.08.2023 року, про що свідчить долучений до матеріалів справи ордер на надання правничої допомоги ( а.с.26). Таким чином, дані протоколу про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи свідчать про те, що особа, яка притягається до відповідальності була ознайомлена з правами, які передбачені ст.268 КУпАПта ст.63 Конституції України. Зокрема, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Дані відеозаписів є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що у справі достатньо даних для обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що відеофіксація події відбувалась на місці зупинки транспортного засобу марки «Ford C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 , якою зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом під час дії комендантської години о 01.50 год., що і послужило причиною для зупинки транспортного засобу та перевірки документів водія. Апеляційний суд, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 наголосив в апеляційній скарзі, що час, який зафіксований в протоколі, не відповідає часу, який зафіксовано на відеозаписах з нагрудної бодікамери. Однак, відеозапис, який долучено до матеріалів справи, розпочинається з фіксації руху автомобіля «Ford C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 , о 01.50 год. 14.05.2023 року. Слід Зауважити, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №191836 від 01.05.2023 року, працівник поліції вказав про керування ОСОБА_1 автомобілем саме о 01.50 год. 14.05.2023 року, що повністю спростовує дані доводи апелянта щодо неправильних даних зазначених в протоколі. Зі змісту відеозапису вбачається, що в автомобілі перебували сторонні особи, однак за кермом автомобіля перебував саме водій ОСОБА_1 під час зупинки працівниками поліції, що повністю підтверджує, що вказаним транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнавав факт керування транспортним засобом. В подальшому відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції підходить до транспортного засобу, яким керує ОСОБА_1 , та з`ясовує у водія звідки та куди направляється ОСОБА_1 , на що останній повідомив, що «їде з дому та підвозить сестру додому від мами», після чого на вимогу працівника поліції надав посвідчення водія та документи на автомобіль. При з`ясуванні причини пересування водієм у час настання комендантської години, в автомобілі перебував водій ОСОБА_1 та його сестра із чоловіком, які повідомили, що змушені поїхати вночі до хворої дитини, просив віднестись із розумінням до нього. Працівником поліції біло повідомлено, що вони відпустять водія продовжити рух автомобілем, після того як він пройде огляд на стан сп`яніння. Відеозаписом зафіксовано, що працівником поліції після встановлення даних водія ОСОБА_1 , водію було оголошено про наявність запаху алкоголю в салоні автомобіля, після чого відразу було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу, на що водій вказав, що не вбачає необхідності у проходженні ним огляду, оскільки алкоголь не вживав. Працівником поліції водію ОСОБА_1 було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Відеозаписами зафіксовано повідомлення працівником поліції, що після того як ОСОБА_1 пройде огляд на визначення стану сп`яніння і у випадку встановлення відсутності алкоголю, останній зможе продовжити рух автомобілем до місця, куди він прямував, після чого останній погодився на продуття приладу Драгер. Відеозаписами зафіксовано надання водію ОСОБА_1 запакованого мундштука та власноручне ним його розпакування, роз`яснено порядок продуття приладу Драгер. Відеозаписами зафіксовано неодноразове невиконання ОСОБА_1 роз`яснень та рекомендацій працівника поліції щодо продуття приладу Драгер, який неодноразово неправильно продував прилад Драгер, що призводило до того, що прилад показував помилку у продутті приладу Драгер, після чого був повідомлений працівником поліції про наслідки його дій. Відеозаписи містять дані того, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про відеофіксацію події та повідомлено останнього про встановлену допустиму норму алкоголю в крові до 0,2 проміле. ОСОБА_1 за допомогою приладу Драгер пройшов огляд на визначення стану сп`яніння, результат якого показав 1.05 % проміле, після чого останнього було повідомлено про результат огляду та про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та про перевищення у 5 раз дозволеної норми алкоголю в крові. Слід зауважити, що після повідомлення працівником поліції про оформлення матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово просив переглянути працівників поліції своє рішення щодо складання протоколу, ввійти в його ситуацію та повідомляв, що був змушений сісти за кермо, щоб відвезти сестру до дитини. При цьому, ОСОБА_1 повідомляв про те, що дійсно перед керуванням транспортного засобу випив стакан пива, оскільки не збирався керувати автомобілем але був змушений це зробити внаслідок відповідних обставин. Працівниками поліції повідомлено ОСОБА_1 про те, що після огляду на стан сп`яніння йому слід знайти тверезого водія, який б продовжив рух автомобілем. Відеозаписами зафіксовано розмову особи, яка перебувала в автомобіля ОСОБА_1 в якості пасажира, який неодноразово просив працівників поліції не складати матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності, повідомляв, що вони не їхали в центр і в них не було вибору, після чого працівник поліції в черговий раз наголосив, що водій не може здійснювати рух автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, відеозаписами зафіксовано процес оформлення працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Відеозаписами бодікамери працівника поліції зафіксовано роздрукування чеку приладу Драгер із результатом огляду 1.05 %, що за результатами огляду на визначення стану сп`яніння щодо нього було встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Так, відеозаписом зафіксовано ознайомлення працівником поліції водія ОСОБА_1 зі змістом чеку та пропозицію отримання другого екземпляру чеку приладу Драгер, а згодом копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №191836 від 14.05.2023 року. На відеозаписах зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від підписання у відповідних графах протоколу, а також відмову від отримання копії протоколу. Відеозаписами зафіксовано роз`яснення працівником поліції ОСОБА_1 про те, що в нього вилучено посвідчення водія, а тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом буде видано тільки після підписання водієм у відповідний графі протоколу за отримання даного дозволу на керування транспортним засобом. Працівником поліції останнього було повідомлено про те, що у протоколі зроблено відмітки про відмову ОСОБА_1 від підпису у інших відповідних графах протоколу, в тому числі зі змістом протоколу. Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи дозволяють встановити, що під час проведення огляду на стан сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повністю розумів, що зупинений працівниками поліції за порушення комендантської години та як водій транспортного засобу зобов`язаний пройти встановлений законом огляд на стан сп`яніння, внаслідок чого було встановлено, що він перебуває у стані сп`яніння та складено стосовно нього протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що на відеозаписах зафіксовано керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом і останній не заперечував факт керування транспортним засобом, пройшов огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820, який становив 1.05 % проміле, внаслідок чого встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Посилання апелянта на те, що працівниками поліції порушено порядок проходження огляду на визначення стану сп`яніння з грубими порушеннями, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції вимог статей 254, 255, 256 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що перевірка працівниками поліції стану сп`яніння щодо ОСОБА_1 проводилась відповідно до приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015. Апеляційний суд вважає, що матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, під час процедури його огляду за допомогою приладу Драгер 6820 та складання протоколу щодо нього про адміністративне правопорушення. Матеріали провадження також не містять і даних щодо оскарження цих дій ОСОБА_1 , його захисником, як і не містять результатів такого оскарження. Навпаки, суд, дослідивши відеоматеріали, що містяться на оптичному диску, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляду щодо визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820 на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився, пройшов відповідний огляд, результат якого показав 1.05 % проміле, склали протокол за результатами огляду та встановлених результатів. Доводи про те, що працівниками поліції безпідставно було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю доказів по справі. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що зі змісту процесуальної поведінки ОСОБА_1 під час проведення огляду на стан сп`яніння вбачається, що він не заперечував факт керування транспортним засобом та, діючи саме як водій транспортного засобу, погодився пройти відповідний огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу. Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять роздруківку приладу Drager Alcotest 6820 (а.с.4) тест №4753, в результаті огляду ОСОБА_1 поліцейським за допомогою технічного засобу 14.05.2023 року о 01 год. 55 хв. було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту показав 1.05 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок. Від підписання чеку приладу Драгер 6820 ОСОБА_1 відмовився, про що зафіксовано відеозаписами з нагрудних камер працівника поліції. Так, до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, результат огляду на стан сп`яніння був позитивний 1.05 % проміле. Зазначено, що свідки не залучались. В акті огляду поліцейським зазначено про відмову ОСОБА_1 від підписання акту огляду. До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в КНП Коломийська ЦРЛ (а.с.3), складеного у зв`язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Зазначено, що особу встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 . В направленні зазначено, що огляд ОСОБА_1 у медичному закладі не проводився та було складено протокол про адміністративне правопорушення ААД №191836. Апеляційний суд звертає увагу на те, що проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. Для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п. п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад. При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні. Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі. У відповідності до рапортів поліцейських СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержанта поліції П.Берило (а.с.6) та старшого сержанта поліції І. Кочмар (а.с.7) про те, що 14.05.2023 року було зупинено транспортний засіб марки «Ford C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 , с. Велика Камянка вул. Перемоги за порушення комендантської години. Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 було виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови. У подальшому на місці зупинки транспортного засобу водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу драгер 6820. У результаті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням приладу Драгер 6820 встановлено, що проба позитивна, результат 1.05 % проміле. У зв`язку із чим на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом є службовим документом, яким інформують начальника про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. До матеріалів справи також долучено фотокопію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/2302 чинне до 22.07.2023 року відповідно до якого газоаналізатор Алкотест 6820 ARНЕ 0365 відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 і за допомогою якого було проведено на місці зупинки транспортного засобу огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння (а.с.5). Долучено копію посвідчення водія видане ОСОБА_1 НОМЕР_3 , яке при складанні матеріалів справи працівниками поліції було у водія вилучено (а.с.8). Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. В результаті перевірки доводів апеляційної скарги не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад. При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового засіданні. Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними. Апеляційний суд вважає доведеним те, що водій 14.05.2023р. о 01:50 год. в с. Велика Кам`янка по вул. Перемоги, ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford C-MAX» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що було встановлено з використанням спеціального технічного засобу «Alkotest Drager 6820» на місці зупинки транспортного засобу, згідно якого кількість проміле становить 1,05‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП. Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є волонтером та продовжує збирати військову амуніцію для ЗСУ за межами України , позитивно характеризується за місцем проживання, як дисциплінований, працелюбний та відповідальний. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення. Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУПаП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника. При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання. При цьому, апеляційний суд враховує, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв