Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/2696/22

Справа № 346/2696/22 Провадження № 33/4808/549/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Зленко В.А. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Ковтуняка на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 10.07.2022 року о 23.00 год. в смт. Печеніжин, по вул. Л.Українки, Коломийського району, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та в найближчому закладі охорони здоров`я Коломийській ЦРЛ, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною, передчасною, ухвалену без з`ясування всіх фактичних обставин справи. Апелянт вказує на те, що працівники поліції сфабрикували протокол про адміністративне правопорушення та матеріали справи. Звертає увагу на те, що до матеріалів справи долучено два відеофайли, які є переривчастими і за допомогою яких не можливо відновити всі фактичні обставини події. Перший відео файл завершується тим, що йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак його відповідь не зафіксована на відеозаписі і запис в цей час зупиняється. Таким чином, факт його відмови від проходження огляду у медичному закладі на вказаному відеозаписі не зафіксовано. На другому відео файлі відображено як він під диктовку інспектора поліції пише пояснення в протоколі та розписується в протоколі там, де вказує інспектор, при цьому не вчитуючись в зміст за що саме розписувався. Апелянт звертає увагу на те, що його було зупинено працівниками полії о 23.00 год., а протокол складено о 23.12 год., а відео файли містять запис 5 хв.42 сек. та 7 хв., що свідчить про вирізання працівниками поліції фрагменту запису, тим самим ввели суд в оману щодо фактичних обставин події та відповідально заявив про те, що з моменту зупинення першого відео файлу, працівник поліції зателефонував іншому екіпажу поліції, який приїхав на місце події та доставив прилад Драгер, за допомогою якого він пройшов огляд на визначення стану сп`яніння та результат показав 0.16 % проміле, що було нижче мінімальної допустимої норми алкоголю в крові. Однак, даний факт працівниками поліції було проігноровано і вони продовжили складати протокол про адміністративне правопорушення. Дані обставини ним було зазначено в суді, на що суд не звернув увагу. Дані обставини події могли підтвердити свідки, які на той час були в салоні його автомобіля, що чітко підтверджується долученими відеозаписами до матеріалів справи. Отже, відеозапис, на якому було зафіксовано факт проходження ним огляду на стан сп`яніння, працівниками поліції видалено. Також апелянт наголошує на тому, що працівниками поліції не було залучено двох свідків при складанні протоколу пр. адміністративне правопорушення, що давало підстави для повної фіксації працівниками поліції обставин події. Звертає увагу на те, що долучені відео файли не мстять даних дати та часу фіксації події. Зазначає, що на місці події було шість працівників поліції, які могли надати шість повних відеозаписів події і йому не зрозуміло, що завадило працівникам поліції додати до матеріалів справи повну фіксацію події. Зазначені обставини, на думку апелянта, дають підстави для визнання відеозаписів неналежними та недопустимими доказами у справі. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Апелянт вказує також на те, що акт огляду водія також складено за відсутності свідків та за відсутності дати його оформлення, а також момент складання акту огляду не зафіксовано відеозаписами, які долучені до матеріалів справи, а із відеофайлів не зрозуміло, які саме документи ним були підписано. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вчиненні ним правопорушення. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції від 12.10.2022 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Зленко В.А. повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Однак, в подальші судові засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Зленко В.А. не з`являлись з невідомих суду причин, а 23.12.2022 року від захисника надійшло клопотання в якому він просив розглянути справу без його участі та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважав за можливе продовжити розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Зленко В.А. Перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та проаналізувавши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та його захисник адвокат Зленка В.А. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. При прийнятті рішення у справі судом було заслухано пояснення та доводи ОСОБА_1 , якими останній вказав, що алкоголь він не вживав, а тому відсутня була потреба в проходженні ним огляду на стан сп`яніння, про що він повідомив працівників поліції. Однак, останні, не пояснивши йому, що відмова від проходження огляду також являється правопорушенням, склали відносно нього протокол з яким тепер він не згідний. Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 та вважав їх безпідставними, оскільки на відеозаписі зафіксовано роз`яснення працівниками поліції особі, яка притягується до адміністративної відповідальності наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та попередження про те, що в такому випадку відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Суд, дослідивши матеріали справи, вважав, що вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведено повністю, оскільки вона підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 032585, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та його відмова від проходження огляду, направленням на огляд водія транспортного засобу до Коломийської ЦРЛ, в якому також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, а також матеріалами відеозапису на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що судом належним чином не досліджено докази у справі, оскільки такі доводи спростовуються сукупністю обґрунтованих висновків, які наведені судом в мотивувальній частині ухваленого судом рішення, якими були перевірені доводи ОСОБА_1 наведені ним в судовому засіданні та яким було надано відповідну правову оцінку. Оцінивши вказані докази, відповідно до ст. 252 КУпАП, суддя прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним з явними ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився. Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом при прийнятті рішення були детально досліджені доводи ОСОБА_1 щодо порушення процедури проведення працівниками огляду на визначення стану сп`яніння та його невинуватості у вчиненні правопорушення. Апеляційний суд вважає, що постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом доводить, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 032585 від 10 липня 2022 року, водій ОСОБА_1 10.07.2022 року о 23.00 год. в смт. Печеніжин, по вул. Л.Українки, Коломийського району, Івано-Франківської області, керував транспортним засобом «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий чітко виражений запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка вимова, не стійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» та від проходження такого огляду в Коломийській ЦРЛ також відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором СРПП Коломийського РВП ГУНП капралом поліції Власенко А.П., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Коломийському міськрайонному суді, про що свідчить власноручний підпис правопорушника. В протоколі свідки зазначено, що свідки не залучались. До протоколу про адміністративне правопорушення додано відео фіксацію та матеріали справи. Працівниками поліції у ОСОБА_1 вилучено посвідчення водія під його підпис, зазначено, що тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом не видався. У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 власноручно зазначив, що випив двісті грам горілки і їхав керуючи транспортним засобом додому. В протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка працівника поліції про те, що автомобіль припарковано без порушень ПДР. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). Відеозаписи долучені до матеріалів справи містять відомості про те, що працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу, який в протоколі проставив підписи у відповідних графах протоколу та власноручно написав пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчила про те, що ОСОБА_1 розумів зміст протоколу та суть інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з відео реєстратора службового автомобіля поліції та нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до відеозапису відео реєстратора службового автомобіля поліції зафіксовано рух автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , за яким слідував автомобіль працівників поліції, після зупинки даного автомобіля з місця водія вийшов ОСОБА_1 , в автомобілі також перебували пасажири. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Відеозаписи містять дані того, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням, а саме за керування транспортним засобом з непрацюючою фарою в темну пору доби під час комендантської години, в автомобілі перебував на місці водія ОСОБА_1 , який на вимогу працівника поліції надав для перевірки документи на транспортний засіб та посвідчення водія. В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 працівники поліції зробили водію зауваження, що останній керує автомобілем у настання комендантської години, на що останній повідомив, що чекав брата а тому запізнився із виїздом додому, завтра йому на роботу і тому повертався додому. При спілкуванні із ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану сп`яніння, на що водій відмовився і повідомив, що не вживає алкоголь протягом 10 років. В подальшому ОСОБА_1 став стверджувати, що у тому разі якщо він вживає алкогольні напої він не керує транспортним засобом, а тому перебуває у тверезому стані і відсутня потреба у проходженні огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що працівником поліції детально та в повному обсязі було проінформовано водія ОСОБА_1 , що у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, і він буде нести відповідальність на таких же підставах як і за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. На відеозаписах зафіксовано, що своєю поведінкою ОСОБА_1 намагався пояснити працівникам поліції щодо наявності в нього підвищеної кислотності, відсутністю вільного часу та небажання проходити відповідний огляд, оскільки одного разу він керував мотоциклом після вживання кока коли і прилад Драгер показав в його організмі вміст алкоголю. Разом з тим, після того, як працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі останній відмовився в категоричній формі. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що йому не були роз`яснені його права та обов`язки, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, особі, яка притягається до відповідальності були роз`яснені його процесуальні права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та не проінформовано про правові наслідки його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. На відеозаписі зафіксовано, що на неодноразові пропозиції працівниками поліції водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі, ОСОБА_1 категорично відмовився. Працівником поліції ОСОБА_1 були неодноразово роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та повідомлено, що у разі відмови від проходження такого огляду стосовно водія буде складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Відеозаписи містять інформацію про те, що працівниками поліції не були залучені свідки, оскільки їх залучення є необов`язковим при проведенні відео фіксації події, відеозаписи яких будуть долучені до матеріалів справи. Апелянт звертає увагу на те, що його було зупинено працівниками полії о 23.00 год., а протокол складено о 23.12 год., а відео файли містять запис 5 хв.42 сек. та 7 хв., що свідчить про вирізання працівниками поліції фрагменту запису та намагання ввести суд в оману щодо фактичних обставин події. Вказує, що з моменту зупинення першого відео файлу, працівник поліції зателефонував іншому екіпажу поліції, який приїхав на місце події та доставив прилад Драгер, за допомогою якого він пройшов огляд на визначення стану сп`яніння та результат показав 0.16 % проміле, що було нижче мінімальної допустимої норми алкоголю в крові. Однак, даний факт працівниками поліції було проігноровано і вони продовжили складати протокол про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає безпідставними та суперечливими такі доводи ОСОБА_1 та сторони захисту про порушення працівниками поліції порядку огляду водія на стан сп`яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки не підтверджені матеріали справи. На відеозаписах зафіксовано підписання ОСОБА_1 відповідних граф протоколу, який було складено саме за відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки та в медичному закладі, написання ним пояснень по суті правопорушення, зафіксовано допомогу працівника поліції ОСОБА_1 у формулюванні правильності написання змісту пояснень, підписання правопорушником протоколу. Таким чином, на відеозаписах зафіксовано згоду ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим обвинуваченням. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що він, керував транспортним засобом з порушенням вимог ПДР, що не заперечується правопорушником. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи містять дані того, що поведінка ОСОБА_1 при спілкуванні із працівниками поліції була спрямована на ухилення від проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі, мотивуючи тим, що останній не має вільного часу і в нього підвищена кислотність, алкоголь не вживав і не вбачав підстав для проходження ним огляду на визначення стану сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд здійснюється у відповідності до принципу змагальності сторін, відповідно до якого кожна із сторін самостійно доводить правильність її правової позиції та надає суду відповідні докази на підтвердження своїх доводів. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Апеляційний суд вважає, що суд повинен сприяти сторонам у виконані ними своїх процесуальних обов`язків та реалізації наданих ним прав і допомагати їм отримати докази, які мають істотне значення для розгляду справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд провадження в суді апеляційної інстанції відкладався саме з метою надання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захиснику адвокату Зленко В.А. можливості отримати докази, які доводять обґрунтованість доводів апеляційної скарги. Зокрема, відповідно до листа начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за №13319 від 228.10.2022 року надати копії відеозапису про подію, яка мала місце 10.072022 року за участю ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення не представляється можливим, оскільки строк зберігання відеозаписів становить 30 діб з моменту скоєння адміністративного правопорушення. Відеозаписи не містять даних перевищення працівниками поліції службових обов`язків, чи надання ОСОБА_1 неправдивої інформації щодо наслідків для ОСОБА_1 у разі його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння чи фальсифікації матеріалів справи щодо останнього. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У відповідності до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 , ознаками, а саме: різкий чітко виражений запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, не стійка хода. Зазначено, що огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану сп`яніння. Слід зазначити, що в акті огляду наявний підпис ОСОБА_1 , що свідчить про його інформованість щодо складання відповідного акту огляду про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та його відмови від проведення огляду на стан сп`яніння (а.с.6). Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП Коломийська ЦРЛ від 11.07.2022 року (а.с.7) водій ОСОБА_1 при наявності ознак сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, не стійка хода, відмовився від проходження огляду в медичному закладі охорони здоров`я ( а.с.7), про що зазначено поліцейським в направленні. До матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/4764 чинне до 23.07.2022 року газоаналізатор Алкотест 6820 ARHE-0365 відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 (а.с.5). До матеріалів справи долучено копію посвідчення водія видане ОСОБА_1 (а.с.2). слід зауважити, що у відповідності до копії посвідчення водія НОМЕР_2 дата його видачі 06.03.2020 року термін дії до 06.03.2022 року, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 тимчасового посвідчення водія термін якого закінчився на період керування ним транспортним засобом 10.07.2022 року, що і послужило причиною оформлення працівниками поліції постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №955535 від 10.07.2022 року. Так, в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №955535 відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу за керування автомобілем під час комендантської години не маючи права керування таким транспортним засобом чим порушив п.2.1а ПДР України (а.с.4). В постанові наявний підпис ОСОБА_1 , що свідчить про його ознайомлення зі змістом постанови. Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 на час ухвалення судового рішення не мав права керування транспортним засобом і не може бути позбавлений вищевказаного права, оскільки зі змісту матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має право керування транспортним засобом та отримав тимчасове посвідчення водія, яке повинен був поміняти на постійне без складання іспитів. Апеляціний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 251 постанови КМУ від 8 травня 1993 року №340 обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України. Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами та без складання іспитів може отримати постійне посвідчення водія транспортного засобу. Однак, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та приймаючи до уваги, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність застосування вказаного стягнення до правопорушника. Згідно рапорту інспектора СРПП ВП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції Власенка А.П. (а.с.8) та поліцейського СРПП ВП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Берила П.В. (а.с.9), 10.07.2022 року о 23.00 год. в смт. Печеніжин Коломийського району здійснювалось патрулювання було зупинено транспортний засіб «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, не чітка вимова, не стійка хода. Водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820, на що останній відмовився, від проходження огляду в найближчому медичному закладі Коломийської ЦРЛ водій також відмовився. На водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Транспортний засіб припарковано без порушень ПДР. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовного дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення. При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що обставини за яких було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що водій транспортного засобу може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за відмову у проходження огляду на стан сп`яніння тільки за умови присутності свідків при проходження чи відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у випадку неповноти відео фіксації події працівниками поліції. Зокрема, зі змісту апеляційної скарги вбачається, ОСОБА_1 не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять його вини у вчиненні правопорушення та вважає, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції була незаконною, а тому всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі. Перевіряючи вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не може бути звільнений від адміністративної відповідальності, оскільки не діяв в умовах крайньої необхідності, перебуваючи в стані необхідної оборони чи був у стані неосудності. Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі мотивована необхідністю скористатись послугами захисника утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки хоча і виглядає як намагання діяти відповідно до закону, однак за своїм змістом спрямована на невиконання вимог п.2.5 ПДР. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Водій транспортного засобу може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння як до проведення відповідного огляду так і під час проведення такого огляду. Апеляційним судом не встановлені обставини, які свідчать про те, що працівниками поліції були порушені вимоги ст.266 КУпАП та, що останні зловживаючи своїми повноваженнями, сфальсифікували докази по справі. Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння взагалі не проводився, оскільки водій відмовився від проходження такого огляду. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820 та відмовився від проходження огляду у медичному закладі, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеозапису з відео реєстратора машини патрульної поліції. Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження водія на визначення стану алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп`яніння. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, які затверджені управлінням охорони здоров`я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров`я проведення вказаного огляду заборонено. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд , - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 серпня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв