Постанова 4813 № 496/166/22

Номер провадження: 22-ц/813/6453/23 Справа № 496/166/22 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Назарової М.В., суддів Коновалової В.А., Кострицького В.В., за участю секретаря Пересипка Д.В., учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року ухваленого Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Пендюри Л.О. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и в: У січні 2022 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом, який згодом збільшили та який мотивували тим, що 29 липня 2021 близько 21 год 00 хв. на 456 км автодороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій автомобіля «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм загинув на місці пригоди. За даним фактом 30 липня 2021 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021160000001108 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ТДВ «СК «Гардіан». 19 серпня 2021 року на адресу відповідача направлено заяву про виплату страхового відшкодування для батька та матері загиблого - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Загальна сума вимоги страхового відшкодування, заподіяного смертю ОСОБА_4 , становить 76260 грн 20 коп., з яких для батька потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 - 36000 грн моральної шкоди, а для матері ОСОБА_2 - 36000 грн моральної шкоди та 4260 грн 20 коп. - витрати на поховання. 29 жовтня 2021 року на адресу відповідача направлено заяви про долучення витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12021160000001108 за ч. 2 ст. 286 КК України та надання інформації про стан розгляду заяви про виплату страхового відшкодування. 25 листопада 2021 року у відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішення про виплату страхового відшкодування буде прийнято після отримання ним відповідного рішення по кримінальній справі за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, вказавши, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зупиняє розгляд справи. 03 грудня 2021 року СУ ГУНП в Одеській області надало відповідь на адвокатський запит, в якій зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021160000001108 від 30 липня 2021 року триває, проводяться всі необхідні слідчі дії, спрямовані на всебічне, повне, об`єктивне дослідження обставин провадження. Вказують, що з рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування через зупинення строків розгляду справи і прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачі не погоджуються, вважають його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула третя особа - пішохід, а цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в силу вимог статей 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини. Таким чином, рішення про зупинення відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування. Окрім цього, зважаючи на те, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпілі так і не отримали належного страхового відшкодування, вважають, що відповідач повинен сплатити на їх користь пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а також три відсотки річних та інфляційні втрати за прострочення виплати страхового відшкодування, згідно із ст. 625 ЦК України. Тому позивачі, неодноразово збільшивши в процесі розгляду справи позовні вимоги (останній раз 28 березня 2023 року), просили стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на свою користь страхове відшкодування у наступному розмірі: - на користь позивача ОСОБА_1 : страхове відшкодування у розмірі 36 000 грн; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 19 008 грн, три відсотки річних у розмірі 1 440 грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 263 грн 38 коп., а всього - 66712 грн 37 коп.; - на користь позивачки ОСОБА_2 : страхове відшкодування у розмірі 40 260 грн 20 коп.; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 21 257 грн 39 коп., три відсотки річних у розмірі 1 611 грн 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 477 грн 93 коп., а всього - 74607 грн 03 коп. Також просить стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивачів понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі по 6000 грн кожному. Від відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що матеріали справи не містять відомостей про прийняття рішення у кримінальному провадженні за № 12021160000001108, а тому строк на прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування не настав на підставі абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, зазначає, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, які розглядаються в кримінальному провадженні, не встановлені, як і не встановлена вина водія ОСОБА_3 , а також розмір заподіяної та відшкодованої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що позивачі звернулися з позовною заявою до ТДВ «СК «Гардіан» передчасно, оскільки лише після отримання рішення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР ТДВ «СК «Гардіан» зможе прийняти відповідне рішення. Також посилається на те, що ТДВ «СК «Гардіан» є особою, яка з урахуванням ст. 999 ЦК України здійснює страхове відшкодування відповідно до вимог, встановлених законом та не є завдавачем шкоди, володільцем джерела підвищеної небезпеки, стороною в кримінальній справі. Інформації про звернення позивачів з цивільним позовом у кримінальному провадженні не надано. На думку представника відповідача, позивачами обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки в даному випадку невірним є застосування до правовідносин між страховиком та особою, що має право на страхове відшкодування умови статей 1166, 1187 ЦК України, так як вони регламентують порядок відшкодування шкоди безпосередньо завдавачем шкоди або володільцем джерела підвищеної небезпеки. Крім того, представник відповідача зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про відсутність інших осіб, частка яких має бути врахована при визначенні розміру страхового відшкодування, а тому задоволення вимог позивачів без встановлення повного переліку осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування, призведе до порушення прав таких осіб. З огляду на викладене, на думку представника відповідача, не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» пені, 3% річних та інфляційних втрат. Що стосується вимог позивачів про стягнення по 6000 грн витрат на правову допомогу представник відповідача зауважив, що такі витрати представником позивачів явно завищені. Складність даної справи є незначною, подібні спори не вимагають опрацювання значного обсягу нормативно-правового матеріалу та формування нестандартної правової позиції, адже наразі практика Верховного Суду щодо таких спорів є сталою та узгодженою. Крім того адвокатом не зазначено обсяг робіт та час, які ним витрачені. 29 липня 2022 року від представника позивачів - адвоката Скочиляс І.М. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки посилання представника відповідача на наявність кримінального провадження та на відсутність вироку щодо завдавача шкоди, як на підставу зупинення розгляду кримінальної справи, не звільняють завдавача шкоди, як володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану смертю ОСОБА_4 внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки, та оскільки цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди була застрахована відповідачем - ТДВ «СК «Гардіан», то саме на відповідачеві, як страховику, лежить обов`язок сплатити страхове відшкодування шкоди, завданої позивачем внаслідок смерті ОСОБА_4 у межах лімітів відповідальності страховика. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи. В порушення вимог чинного законодавства страхова компанія, отримавши інформацію про ДТП, не вчинила дій, передбачених ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і не встановивши підстав для відмови у прийнятті такого рішення згідно ст. 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені членами сім`ї загиблого вимоги про відшкодування моральної шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у їх задоволенні, вирішивши у не визначений законом спосіб призупинити розгляд заяви про виплату страхового відшкодування через відсутність на даний час документального підтвердження даних про винну особу у зв`язку з не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи. Враховуючи те, що страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату на користь позивачів, а тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. З приводу витрат на правову допомогу представник позивачів зазначає, що на підтвердження понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою нею долучено, зокрема, договори про надання правової допомоги від 02 листопада 2021 року, які містять фіксовану суму вартості послуг за надання правової допомоги, а відтак вимога про стягнення коштів на правничу допомогу є обґрунтована та підтверджена належними та допустимими доказами. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування - задоволено. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 36000 грн; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 19008 грн, три відсотки річних у розмірі 1440 грн 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 10263 грн 38 коп., а всього разом - 66712 грн 37 коп. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь позивачки ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 40260 грн 20 коп.; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 21257 грн 39 коп., три відсотки річних у розмірі 1611 грн 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 11477 грн 93 коп., а всього разом - 74607 грн 03 коп. Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь держави судовий збір у розмірі 1413 грн 19 коп. В апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, та неправильне застосування норм матеріального права. Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність дій відповідача з припинення строку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, такий висновок не відповідає положенням статті 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким регламентовано право страхової компанії на припинення строків прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, зокрема, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається у кримінальній справі, до моменту набрання рішенням у такій справі законної сили. Також не погоджується з висновком суду про свою відмову у виплаті позивачам страхового відшкодування, оскільки не заперечує свій обов`язок щодо виплати страхового відшкодування, відповідач у виплаті не відмовляв, а лише зупинив строк для прийняття рішення, що відповідає вимогам спеціального закону. Зазначає, що у справах, розглянутих Верховним Судом, на які суд посилається, у відповідачів наступив строк виконання зобов`язань, оскільки вже було завершено досудове слідство, винесені постанови про закриття кримінального провадження, повно та всебічно були досліджені всі обставини, що мають суттєве значення для справи, у тому числі відсутність умислу чи грубої необережності потерпілого. Не погоджується із застосуванням судом першої інстанції положень статті 625 ЦК України, оскільки підставою для стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, є неналежне виконання страховиком своїх зобов`язань, що призвело до порушення строків виплати страхової виплати, однак, у зв`язку з ненастанням строку для виконання грошового зобов`язання, виключає застосування цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання (висновок Верховного Суду у постанові від 21.04.2022 у справі № 447/2222/20). У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Скочиляс І.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки судом вірно встановлено наявність передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку з виплати страхового відшкодування незалежно від вини фізичної особи, а відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для незадоволення вимог потерпілих. Також вважає, що судом правомірно встановлено порушення страховою компанією строків виплати страхового відшкодування та як наслідок правомірно застосовано до спірних правовідносин частину другу статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язань. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивачів апеляційну скаргу не визнала та просила залишити її без задоволення. Позивачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, вказане відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не оспорюється, що 29 липня 2021 року близько 21 год 00 хв. на 456 км автодороги Київ-Одеса мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій автомобіля «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який від отриманих травм загинув на місці пригоди, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 3080 від 30липня 2021 року та свідоцтвом про смерть вказаної особи серії НОМЕР_2 (а.с. 25-26, 27). Наступного дня відомості про вказану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021160000001108, про що свідчить відповідний витяг (а.с. 35). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача ТДВ «СК «Гардіан», відповідно до поліса № АР819502 (а.с. 29). Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками загиблого у вказаній ДТП ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження останнього (а.с. 18). Інших осіб (дружини, дітей тощо), які мають право на страхове відшкодування немає, згідно відповіді на запит Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 грудня 2022 року, немає. 19 серпня 2021 року представник за довіреністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про виплату заявникам страхового відшкодування у загальному розмірі 76260 грн, що включає відшкодування моральної шкоди у розмірі по 36000 грн кожному та витрати на поховання у розмірі 4260 грн (а.с. 9-10). На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_4 представником позивачів надано договір-замовлення на проведення поховання № 073779 від 02 серпня 2021 року, довідку на одержання та підпоховання праху № 7005 та квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 02 серпня 2021 року (а.с. 19-20, 21-22, 23). 29 жовтня 2021 року представник позивачів за довіреністю звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про долучення документів, надіславши на адресу відповідача витяг з ЄРДР № 12021160000001108 від 30 липня 2021 року, а також із запитом про надання інформації про стан розгляду заяви про виплату страхового відшкодування (а.с. 34, 36). 17 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - адвокат Скочиляс І.М. звернулась до ТДВ «СК «Гардіан» із адвокатським запитом та просила повідомити про результати прийнятого рішення щодо виплати страхового відшкодування з посиланням на норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 37-38). Наступного дня представник ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - адвокат Скочиляс І.М. звернулась до ГУ НП в Одеській області із адвокатським запитом та просила повідомити, на якому етапі перебуває розслідування кримінального провадження по факту ДТП, яка мала місце 19 серпня 2021 року за участю автомобіля «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_4 (а.с. 40-41). 25 листопада 2021 року за вих. №25/11/21/3 відповідачем на адресу адвоката Скочиляс І.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було направлено лист про те, що на сьогоднішній день остаточне рішення про виплату страхового відшкодування не прийнято, а страхова справа перебуває на розгляді, оскільки по вказаній події ведеться досудове розслідування (а.с. 39). 03 грудня 2021 року за вих. № 4/С-369/аз заступником начальника ВРЗуСТ СУ ГУНП в Одеській області на адресу адвоката Скочиляс І.М. було направлено лист про те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021160000001108 від 30 липня 2021 року триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин провадження та прийняття обґрунтованого рішення (а.с. 42). Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності належними доказами протягом розгляду справи. Переглядаючи таке рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджує його з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. При цьому, за змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо). Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1166 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні вказаного спору мала б надаватися спеціальним нормам. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13. Таким чином, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи. Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду висловленій у постановах від 05 грудня 2008 року, справа № 757/58802/16, від 10 січня 2019 року, справа № 500/2095/15, від 10 липня 2020 року у справі № 554/858/19. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Зокрема, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» далі Закон № 1961-IV, вказаний Закон). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», його норми мають перевагу над нормами інших законів у цій сфері страхування. Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема до таких відносяться страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Таким чином, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку. Такий висновок послідовно підтриманий практикою касаційного суду, у якій наголошено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, зокрема аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19. З положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Стаття 27 вказаного закону встановлює шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, а саме: 27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. 27.2. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. 27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. 27.4. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Ця стаття також передбачає, що повинна містити заява, а також які документи додаються до такої. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Статтею 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (п. 36.2 цієї статті). Відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Як слідує із матеріалів справи, сторонами визнається, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування в відповідній сумі була подана відповідачу 19 серпня 2021 року. Поряд з цим, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду та відповідну заяву, страховик не вчинив дій, передбачених статтею 34 Закону № 1961-ІV, тобто не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені позивачами вимоги про відшкодування їм шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняв, як і не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Натомість, як зазначалося вище страховик очікував документального підтвердження вини особи (рішення суду, яке набрало законної сили за результатом розгляду кримінальної справи). Поряд з цим, колегія суддів розділяє висновок суду першої інстанції про те, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Більше того, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, що відповідає викладеному у постанові Верховного Суду у справі № 345/3335/17 від 03 червня 2020 року, який зводиться до того, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. Особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. За таких обставин, дослідивши матеріали справи та давши оцінку поданим сторонами доказам, враховуючи наведені норми матеріального права та вірно їх застосувавши, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що страховик безпідставно зупинив строку на прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивача, пославшись на те, що йому невідомо про набрання рішенням у кримінальному провадженні законної сили, а тому в силу вимог статей 23, 27, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідача зобов`язаний відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю потерпілого, а також витрати на поховання. Тому суд стягнув з ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивача ОСОБА_2 страхове відшкодування, яке включає моральну шкоду у розмірі 36000 грн (6 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на день настання страхового випадку) та витрати на поховання у розмірі 4260 грн, а всього 40260,20 грн, а на користь позивача ОСОБА_1 - страхове відшкодування, яке включає лише моральну шкоду у розмірі 36000 грн (6 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на день настання страхового випадку). Оскільки право у позивачів на виплату їм сум страхових відшкодувань виникло 19 серпня 2021 року, і таку виплату відповідачу необхідно було здійснити до 19 листопада 2021 року, чого зроблено не було, при цьому, виплата не здійснена до часу розгляду справи судом, колегія суддів погоджується з тим, що ТзДВ «СК Гардіан» порушило строки виконання своїх зобов`язань з виплати страхового відшкодування. При цьому, покликання апелянта на абз 4 п. 36.2 ст. 36 Закону згідно якого, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку визначеного у абз 1 цього пункту припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили, є безпідставним та висновків суду не спростовує. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно із положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. При цьому, неможливість задоволення вимог у судовому порядку щодо зобов`язання відповідача виконати основне зобов`язання, у зв`язку з виконанням такого під час розгляду справи та закриття судом, з цих підстав, провадження у відповідній частині вимог позивача, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, оскільки такі вимоги пред`являються у зв`язку з відповідними обставинами та набутим правом осіб (позивачів у справі). Отже, незважаючи на те, що вимоги стосовно яких ухвалено оскаржуване рішення, не породжені самостійно та є похідними від основних про виплату страхового відшкодування, за якими на час ухвалення оскаржуване рішення провадження у справі закрито, розгляд таких не суперечить принципам та завданням цивільного судочинства. Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Зважаючи на те, що судом встановлено право позивачів на отримання виплати страхового відшкодування і невиконання такого відповідачем у визначений законом строк, колегія суддів погоджується з тим, що позивачі мають право на стягнення пені, у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування. При цьому, у постанові від 08 грудня 2020 року, справа № 903/664/19 Верховний Суд висловився, що за змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку - є грошовим зобов`язанням. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Іншими словами, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). У постанові від 16 травня 2018 року, справа № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Крім цього, у постанові від 20 червня 2018 року, справа № 308/3162/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що до правовідносин щодо невиплати страхового відшкодування потерпілій особі застосовуються вимоги частини другої статті 625 ЦК України. Враховуючи наведене, відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення індексу інфляції та 3 % річних. Беззаперечно встановивши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, колегія суддів погоджується з тим, що у позивача виникло право і на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України Як вбачається із розрахунку наданого стороною позивача, представник просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 за період з 18 грудня 2021 року по 18 квітня 2023 року пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 19008,00 грн, три відсотки річних у розмірі за період з 18 грудня 2021 ро до 18 квітня 2023 року - 1440,98 грн; інфляційні втрати за той самий період у сумі 10263,38 грн, а всього разом 30712,37 грн, а також стягнути на користь позивача ОСОБА_2 - за період з 18 грудня 2021 року по 18 квітня 2023 року пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 21257,39 грн, три відсотки річних у розмірі за період з 18 грудня 2021 року до 18 квітня 2023 року - 1611,52 грн; інфляційні втрати за той самий період у сумі 11477,93 грн, а всього разом 34346,84 грн. Зазначений розрахунок наведений у рішенні суду, а відповідач, заперечуючи в цілому проти стягнення з нього відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання, не надав свої контррозрахунки та не спростував такого розрахунку суду. Підстав не брати такий до уваги, колегією суддів не встановлено. Враховуючи наведене, позовна вимога стягнення з ТзДВ «СК Гардіан» на користь позивачів пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 18 грудня 2021 року по 18 квітня 2023 року є підставною, а висновок суду першої інстанції про задоволення такої, обгрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» залишити без задоволення. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 22 вересня 2023 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалової В.В. Кострицький