Постанова 4813 № 520/19099/18

Номер провадження: 22-ц/813/1513/23 Справа № 520/19099/18 Головуючий у першій інстанції Васильків О. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю: секретаря Козлової В.А., представника відповідача ТОВ «Укрдебт Плюс» Храпенка С.В., розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», на рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.05.2019 року, ухваленого під головуванням судді Васильків О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», про визнання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», таким, що не має права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, встановив: 03.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Укрдебт Плюс», про визнання ПАТ «Дельта Банк» таким, що не має права вимоги за кредитним договором № 6-96/КП-03/07 від 27.03.2007 року (далі Кредитний договір) та іпотечним договором б/н від 27.03.2007 року (далі Іпотечний договір) (т.1, а.с. 1-4). 11.01.2019 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву (т.1, а.с. 54-58), в якій просив визнати ПАТ «Дельта Банк» таким, що не набув права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними Кредитним договором та Іпотечним договором, які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. за реєстраційним номером № 1764 та вилучити з Державного реєстру Іпотек запис про обтяження у вигляді іпотеки (реєстраційний номер 4705527) квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований 23.12.2012 року о 14:12:39 року приватним нотаріусом Кондратюком В.С. Позивач ОСОБА_1 посилався на те, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором. В свою чергу, ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про визнання ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», таким, що не має права вимоги за Кредитним договором (т.1, а.с.15-18), проте суд відмовив у прийнятті заяви, тому він змушений був звернутися до суду із даним позовом. Свої уточнені позовні вимоги по даній справі позивач обґрунтовував тим, що ПАТ «Дельта Банк» не набув права вимоги за Кредитним договором і Іпотченим договором, укладеними між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , а тому ПАТ «Дельта Банк» не є особою, яка являється кредитором у спірних правовідносинах. При цьому представник позивача зазначив, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/7513/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та рішенням суду від 06.12.2018 року у справі № 520/75/13-ц у задоволенні позову було відмовлено повністю (т.1, а.с. 63-64). Разом з тим, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються а також інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Договір уступки права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги. Отже, правонаступник може доводити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Позивач зазначив, що ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», додав до позову неналежної якості копію договору про передачу активів та зобов`язань, яка крім того, не завірена належним чином. Позивач звернув увагу суду на те, що у ПАТ «Дельта Банк» наявний оригінал кредитного договору № 6-96/КП-03/07 від 27.03.2007 року, який відповідно за результатами судово-почеркознавчої експертизи № 21330/21331/15-32 від 27.04.2016 проведеної під час розгляду справи № 520/7516/13-ц являється таким, що підписаний не ОСОБА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.05.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені (т.1, а.с.122-126). Визнано ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», таким, що не набув права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором та Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. за реєстраційним №1764. Вилучено з Державного реєстру Іпотек запис про обтяження у вигляді іпотеки (реєстраційний номер 4705527) квартири по АДРЕСА_2 , зареєстрований 23.12.2012 14:12:39 приватним нотаріусом Кондратюк В.С. Постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.05.2019 року було залишено без змін (т.1, а.с.180-187). Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року замінено відповідача у даній справі - ПАТ «Дельта Банк», на його правонаступника - ТОВ «Укрдебт Плюс» (т.1, а.с.231-233). Разом з тим, постановою Верховного Суду від 16.06.2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 14.05.2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.1, а.с.243-248). В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.05.2019 року та ухвалення постанови, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.1, а.с.129-131). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.05.2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення (т.1, а.с.162-163). Вирішуючи питання про слухання справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.98-101), в тому числі позивач ОСОБА_1 , оскільки останнній крім повідомлення на його електронну адресу, повідомлений в порядку, передбаченому ч.2 ст. 131 ЦПК України, оскільки за зареєстрованим місцем своєї реєстрації і адресою, вказаній в його позовній заяві, відсутній (т.2, а.с.100-101). У зв`язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції. На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні. Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді судів всіх інстанцій тривалий час, від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за наявними доказами, які є в матеріалах справи, за участю з`явившегося представника відповідача ТОВ «Укрдебт Плюс» Храпенка С.В., у відсутність інших учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи №520/7513/13-ц було проведено судово-почеркознавчу експертизу та згідно п. 2 висновку №21330/21331/15-32 від 27.04.2016 року підписи від імені ОСОБА_1 , що розміщені під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого напису « ОСОБА_1 » та праворуч від друкованого напису «Оригінал кредитного договору отримав» на лицевій стороні сьомого аркуша оригіналу Кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27.03.2007 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції, про що вказано вище. Проте, Верховний Суд своєю постановою від 16.06.2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 14.05.2020 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.1, а.с.243-248). При цьому Верховний Суд своєю ухвалою від 05.03.2021 року відповідача у даній справі - ПАТ «Дельта Банк», замінив на його правонаступника - ТОВ «Укрдебт Плюс» (т.1, а.с.231-233). Скасовуючи попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано, що судом першої інстанції взагалі не досліджувались обставини укладення і виконання Іпотечного договору, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 27.03.2007 року, а також не усунуті розбіжності у висновках судових-почеркознавчих експертиз у справах № 520/7513/13-ц та № 520/5740/15-ц щодо належності підпису ОСОБА_1 . Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до висновку за № 3229/02 від 05 січня 2015 року, у цивільній справі № 520/5740/15-ц вирішити питання про те, чи виконанні підписи від імені ОСОБА_1 у Кредитному договорі, розміщені на останньому аркуші документу (під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого запису ОСОБА_1 »; у графі «підпис», праворуч від друкованого запису « ОСОБА_1 » у графі «підпис», праворуч від друкованого запису «Оригінал кредитного договору отримав»), самим ОСОБА_1 або іншою особою, не виявляється можливим. В рішенні суду у справі № 520/7513/13-ц суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо укладення Кредитного договору між сторонами, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. При цьому обставина непідписання оригіналу кредитного договору ОСОБА_1 встановлена не була й, відповідно, вказана обставина не з`ясовувалась. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали встановленою обставину щодо непідписання ОСОБА_1 . Кредитного договору у вказаному судовому рішенні. Крім того, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , обмежились лише встановленням обставин щодо підписання позивачем Кредитного договору, в той час як ним також заявлялися позовні вимоги щодо визнання ПАТ «Дельта Банк» таким, що не набув права вимоги за договором Іпотеки. Проте, судами не були з`ясовані обставини щодо укладення позивачем договору Іпотеки. Колегія суддів зазначає, що для дослідження вказаної судової експертизи і ухваленого судового рішення по справі № 520/7513/13-ц із Київського районного суду м. Одеси були витребувані матеріали вказаної цивільної справи, які надійшли на адресу Одеського апеляційного суду 10.07.2023 року (т.2, а.с.108). В суді апеляційної інстанції були досліджені вказані документи, які маються на аркуші цивільної справи 520/7513/13-ц: 196-210, том № 2; 98-99, том

3. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції досліджено Договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 року, з п. 2.1. якого вбачається, що в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ «Укрпромбанк» цим передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» Права Вимоги до Боржників за Кредитними та Забезпечувальними Договорами, а також за Попередніми Договорами внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях (т.1, а.с.45). З Витягу з Додатку №1 до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» від 02.07.2010 року вбачається, що за вказаним договором було передано, зокрема, право вимоги за Кредитним договором з боржником ОСОБА_1 , що також підтверджується Актом звірки (т.1, а.с.46) Крім того, 23.04.2015 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання Кредитного договору нікчемним (цивільна справа №520/5740/15-ц), який ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2016 року було залишено без розгляду. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512, а також ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Звертаючись до суду з позовом, представник ОСОБА_1 посилався на те, що АТ «Дельта Банк» не набув права вимоги за кредитним договором, оскільки у відповідача відсутній оригінал кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27.03.2007 року. Однак дані доводи є безпідставними, так як з висновку почеркознавчої експертизи, проведеної в ході розгляду справи №520/7513/13-ц, вбачається, що оригінал вказаного договору був наданий АТ «Дельта Банк» для дослідження експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, так як, звертаючись до суду з позовом про визнання АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», таким, що не має права вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами, обрав неефективний спосіб захисту своїх прав. Скасовуючи попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою вказаної статті. Всіх зазначених обставини судом першої інстанції не було враховано, що призвело до ухвалення помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог, враховуючи також те, що згідно вищевказаного рішення суду від 06.12.2018 року АТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Укрдебт Плюс», вже звертався до Київського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості і дані позовні вимоги були розглянуті, про що вказано вище. Верховний Суд також вказав, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суди посилались на те, що під час розгляду справи № 520/7513/13-ц було проведено судово-почеркознавчу експертизу, згідно пункту 2 висновку № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року якої підписи від імені ОСОБА_1 , що розміщені під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого напису « ОСОБА_1 » та праворуч від друкованого напису «Оригінал кредитного договору отримав» на лицевій стороні сьомого аркуша оригіналу кредитного договору № 6-96/ПК-03/07 від 27 березня 2007 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Отже, місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про встановлення обставин щодо непідписання ОСОБА_1 . Кредитного договору від 27 березня 2007 року № 6-96/ПК-03/07. Проте, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2018 року представником ОСОБА_1 було подано клопотання про витребування доказів. У вказаному клопотанні позивач просив суд: витребувати для огляду в судовому засіданні справу №520/5740/15-цза позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів з метою дослідження оригіналу висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27 квітня 2016 року № 21330/21331/15-32; витребувати у ПАТ «Дельта Банк» завірений належним чином повний текст Кредитного договору та виписки з додатку до нього. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено. Витребувано з канцелярії Київського районного суду м. Одеси для огляду в судовому засіданні матеріали справи № 520/5740/15-цза позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів з метою дослідження оригіналу висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27 квітня 2016 року № 21330/21331/15-32. Витребувано з ПАТ «Дельта Банк» завірений належним чином повний текст Кредитного договору, яким банк обґрунтовує своє право вимоги за Кредитним договором до ОСОБА_1 , та виписки з додатку до нього. Як вбачається з висновку експерта № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року, на який посилались суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 . Кредитний договір не підписував. Разом із тим, вказаний висновок не досліджувався та не оцінювався під час розгляду справи № 520/5740/15-ц, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду. Відповідно, обставини, зазначені у вказаному висновку, не є преюдиційними й до них не підлягає застосування положення частини четвертої статті 82 ЦПК України. В свою чергу висновок експерта № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року є доказом, а тому досліджений судом апеляційної інстанції по даній справі, про що вказано вище. Колегією суддів встановлено, що даний висновок експерта № 21330/21331/15-32 від 27 квітня 2016 року протирічить не тільки іншому висновку експерта за № 3229/02 від 05 січня 2015 року, у цивільній справі № 520/5740/15-ц, а і іншим доказам, які маються в матеріалах справи. Так, згідно висновку експерта за № 3229/02 від 05 січня 2015 року, у цивільній справі № 520/5740/15-ц, вирішити питання про те, чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у Кредитному договорі, розміщені на останньому аркуші документу (під реквізитами позичальника, ліворуч від друкованого запису ОСОБА_1 »; у графі «підпис», праворуч від друкованого запису « ОСОБА_1 » у графі «підпис», праворуч від друкованого запису «Оригінал кредитного договору отримав»), самим ОСОБА_1 або іншою особою, не виявляється можливим. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 визнавав факт укладення Кредитного договору і здійснення ним погашення кредитної заборгованості (т.2, а.с.105), проте не погоджується з тим, що право вимоги за кредитними зобов`язаннями та забезпечувальними зобов`язаннями перейшли від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк», не оскаржуючи в установленому законом порядку Договір про перехід прав вимоги за кредитними та забезпечувальними зобов`язаннями від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк». Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 , оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Крім того, у відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 2114,40 грн. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.05.2019 року скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», про визнання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», таким, що не має права вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», код ЄДРПОУ: 43212924, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2114,40 (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 40 копійок). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.09.2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький