Постанова Київський апеляційний суд № 761/28495/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/28495/21 Головуючий у І інстанції - Притула Н.Г. апеляційне провадження №22-ц/824/1058/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило: стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 21 358 грн 62 коп., 3 % річних у розмірі 1 429 грн 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 418 грн 46 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрати на оплату послуг за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (надалі - Договір). Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. При цьому, оскільки від відповідача не надходило на адресу позивача жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та Договору, відповідач отримував послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) на підставі договору за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що у порушення умов вищенаведеного договору в та вимог чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих у період з 01.01.2015 року по 31.05.2021 року послуг з водопостачання та водовідведення не виконував належним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 21 358 грн. 62 коп., з яких: 21 232 грн. 13 коп. - заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 126 грн. 49 коп. - заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку. За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2015 року по 31.05.2021 року у розмірі 21 358 грн 62 коп., 3 % річних у розмірі 1 429 грн 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 418 грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення змінити та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 14 193 грн 13 коп. заборгованості за надані послуги, 3 % річних у розмірі 570 грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 499 грн 43 коп., а всього 16 262 грн 03 коп.; судовий збір у розмірі 1 356 грн. 84 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Також, відповідач просив стягнути з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 369 грн 83 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 800 грн 00 коп. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем платежів за період з лютого 2015 року по липень 2018 року, позовна давність у 3 (три) роки підлягає застосуванню до всіх періодичних платежів, з дати нарахування яких минуло три роки, станом на день звернення позивача з даним позовом, тобто станом на 05.08.2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що факт періодичного та часткового погашення заборгованості відповідачем (визнання боргу та коригування заборгованості) свідчить про переривання строків позовної давності відповідно до положень ст. 264 ЦПК України. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (надалі - Договір). Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. При цьому, з огляду на відсутність доказів щодо надання відповідачем після розміщення повідомлення та договору повідомлень про відмову від отримання зазначених вищезазначених послуг та договору, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 споживала послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобуднікових систем) по АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 1.1 Договору ПрАТ «АК «Київводоканал» взяло на себе зобов`язання з надання відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудінкових систем) житлового будинку АДРЕСА_2 , а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та умовах, передбачених Договором. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Також, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги. Розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 року за № 1716 для відповідного будинку у розмірі 18,07 грн. щоквартально. Разом з тим, згідно з розрахунком позивача відповідач з 01.02.2015 року по 31.05.2021 року не виконував свої зобов`язання за Договором щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг за водопостачання та водовідведення, в результаті чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 21 358 грн 62 коп., з яких: 21 232 грн 13 коп. - заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 126 грн 49 коп. - заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку. Будь-яких доказів, які б спростували вищевказані суми заборгованості за спожиті послуги, матеріали справи не містять. Так, за змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Разом з тим, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, а згідно із п. 3.1 Договору боржник повинен вносити плату за отримані послуги на рахунок заявника до кінця поточного місяця. Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, проте у порушення вимог діючого законодавства та договору відповідач не належним чином виконувала свої зобов`язання, тобто сплачувала кошти за користування послугами несвоєчасно та не в повному обсязі, що свідчить про переривання строку позовної давності, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2015 року по 31.05.2021 року у розмірі 21 358 грн 62 коп., з урахуванням заборгованості з внесків та обслуговування вузлів комерційного обліку, а також 3% річних у розмірі 1 429 грн 43 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4 418 грн 46 коп. При цьому, як вже зазначалося вище, відповідач оскаржує рішення лише в частині не застосування судом першої інстанції за його заявою наслідків застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині заборгованості за період з 01.02.2015 року по 06.08.2018 року. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено. Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників. При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 437/2726/13-ц, та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 761/16994/16 та від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17. Як убачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з лютого 2015 року по травень 2021 року оплата за спожиті послуги нараховувалася відповідачу з урахуванням субсидії (з листопада 2016 року по квітень 2017 року у розмірі 712 грн 57 коп. та субсидії у травні 2018 року у розмірі 363 грн 79 коп.), що, у свою чергу, свідчить про згоду відповідача на отримання субсидії і відповідні розрахунки. Крім того, згідно з розрахунком заборгованості відповідач, починаючи з вересня 2015 року періодично здійснював платежі в розмірі більшому, ніж нарахування, що також є підтвердженням того, що відповідач визнав борг та періодично його сплачував. При цьому, у матеріалах справи відсутні квитанції про оплату наданих послуг, де було б зазначено, що оплата послуг проводилася за конкретний поточний період, та які суми були сплачені відповідачем з призначенням платежу. Відтак, доводи відповідача про необхідність застосування строків позовної давності в частині пред`явлених вимог за період з 01.02.2015 року по 06.08.2018 року є безпідставними, оскільки факт періодичного та часткового погашення заборгованості відповідачем (визнання боргу та коригування заборгованості) свідчить про переривання строків позовної давності відповідно до положень ст. 264 ЦК України. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Суддя-доповідач: Судді :