Постанова 4824 № 761/41717/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/41717/18 головуючий у І інстанції: Волошин В.О. провадження 22-ц/824/4672/2022 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 07 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Суханової Є.М. за участю секретаря: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» в особі виконуючого обов`язки директора Даниловича Сергія Михайловича, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, який обґрунтовувано тим, що він працював в Комунальному підприємстві з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ»(надалі КП «Житлоінвестбуд-УКБ») з часу його створення, останню посаду, яку обіймав - радника директора з питань комплектації будівництва. Наказом відповідача за від 06 вересня 2018 року позивача було звільнено з роботи з 06 вересня 2018 року за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказував, що у період часу з 03 по 05 вересня 2018 року він був на роботі і належним чином виконував свої трудові обов`язки, а складені відповідачем акти про його відсутність на роботі є сфальсифікованими. Зауважував, що звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності позивача, який мав листок непрацездатності. Так, незаконне звільнення позивача з роботи, спричинило йому додатково моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, внаслідок втрати єдиного джерела доходів, змін у його житті, враховуючи те, що на його утриманні перебувають малолітні діти та непрацездатна дружина, яка на час звільнення позивача з роботи перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Позивач просив: - визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 06 вересня 2018 року; - поновити позивача на посаді радника з питань комплектації будівництва відповідача та стягнути за час вимушеного прогулу суму у розмірі 43 092 грн. - стягнути на свою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 04 листопада 2021 року в задоволенніпозову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що факт його відсутності на робочому місці не може бути підставою для його звільнення, оскільки судом не було прийнято до уваги поважність причин відсутності. Зауважує, що на його ім`я було відкрито листок непрацездатності з 06 вересня 2018 року, лікарем який здійснював прийом з 16 год. 00 хв. у вказану дату. Крім того, посилається на фальсифікацію проведення зборів профкому та відсутність запрошення позивача, як працівника, щодо звільнення якого вирішувалось питання. У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Житлоінвестбуд-УКБ» не визнає доводи позивача, оскільки в нього були відсутні поважні причини відсутності на робочому місці 04 та 05 вересня 2018 року, зокрема жодних доручень з приводу виконання робіт поза межами підприємства йому не надавалось, а тому посилання на здійснення робочих обов`язків у вказаний час відхиляє. Зазначає, що лист непрацездатності виданий ОСОБА_1 визнаний Фондом соціального страхування України виданим необґрунтовано на весь період, що також підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили. Доводи позивача з приводу фальсифікації наявних в матеріалах справи документів відхиляє та зазначає, що звільнення відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. Представник апелянта - ОСОБА_2 направив клопотання про перенесення розгляду справи, посилаючись на участь в іншому судовому засіданні в час розгляду справи, однак доказів на підтвердження вказаного не надав, а тому вказані причини колегією суддів визнано неповажними. У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з посади радника директора з питань комплектації будівництва відбулось у відповідності до норм чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу відповідача за № 08 від 23 січня 2012 року позивач був зарахований на посаду радника директора з питань комплектації будівництва з 23 січня 2012 року (а.с. 51 т.1). Після прийняття позивача на роботу, він був ознайомлений з посадовою інструкцією «радник директора з питань комплектації будівництва» (а.с 52-54 т. 1). Доводи сторони позивача, що підпис про ознайомлення з положеннями зазначеної посадової інструкції не належить позивачу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджені належними і допустимими доказами. Згідно з п. 3.2. Колективного договору між власником і трудовим колективом відповідача (а.с. 64-68 т. 1), початок робочого дня у відповідача розпочинається о 09:00 год. і закінчується об 18:00 год. Наказом відповідача від 06 вересня 2018 року за № 446-к, позивача було звільнено з роботи з посади радника директора з питань комплектації будівництва з 06 вересня 2018р. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 55 т.1), підставами для видачі відповідачем зазначеного наказу були акти про відсутність особи на роботі від 03-05 вересня 2018р. Так, згідно з актом про відсутність особи на роботі від 03 вересня 2018 року позивач був відсутній на роботі 03 вересня 2018р. з 14:00 по 18:00 год. без поважних причин (а.с. 58 т. 1). Згідно з актом про відсутність особи на роботі від 04 вересня 2018 року позивач був відсутній на роботі 04 вересня 2018 року з 15:45 по 18:00 год. без поважних причин (а.с. 57 т.1). Відповідно до акту про відсутність особи на роботі від 05 вересня 2018 року, позивач був відсутній на роботі з 14:00 по 18:00 год. без поважних причин (а.с. 56 т. 1). Згідно з актом від 06 вересня 2018 року (а.с. 59 т.1) позивач після ознайомленнями з актами про відсутність особи на роботі від 03-05 вересня 2018 року відмовився від надання пояснень поважності причин відсутності на роботі у визначений в цих актах період часу. Відповідно до витягу з протоколу засідання Первинної профспілкової організації відповідача від 06 вересня 2018 року (а.с. 62 т. 1), профкомом було надано згоду на звільнення позивача з роботи з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно з актом від 06 вересня 2018 року (а.с. 60 т.1), 06 вересня 2018 року об 10:35 год. позивач ознайомившись з наказом відповідача за № 446-к від 06 вересня 2018 року відмовився від підпису про ознайомлення з цим наказом. 06 вересня 2018 року позивач самостійно без направлення від сімейного лікаря та без касового чеку оплати консультації лікаря звернувся на прийом до лікаря - уролога філії № 1 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва Зінченко А.В. за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, 26, прийом лікаря в цей день здійснювався з 16:00 до 20:00 год. Зазначеним лікарем було відкрито листок непрацездатності № 232425 на ім`я позивача з 06 вересня 2018 року. За наслідками звернення відповідача (лист від 29 листопада 2019р. №114/6001) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 232425 від 06 вересня 2018р. виданого позивачу, Управлінням було складено довідку про результати перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності на ім`я позивача, згідно висновків якої на підставі аналізу наявної первинної медичної документації в філії № 1 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва на ім`я позивача встановлено, що листок непрацездатності з 06 вересня 2018р. по 12 вересня 2018р. (7 днів) виданий необґрунтовано на весь період та за минулий час, тобто 07 вересня 2018р., з порушенням пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 квітня 2008р., пунктів 1.7, 1.9 Інструкції № 455, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012р. № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування». Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України листом від 9 червня 2020 року доручила Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві розглянути питання по проведенню повторної перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 232425 на підставі звернення позивача від 09 червня 2020 року. 24 червня 2020 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві видано наказ №146-од про проведення перевірки обґрунтованості видачі листка непрацездатності № 232425 про що повідомлено директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського району м. Києва ОСОБА_3 (лист від 24 червня 2020р.) та позивача (лист від 30 червня 2020 року). За результатами проведення повторної перевірки, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві складено довідку про результати перевірки обґрунтованості видачі та правильності оформлення листка непрацездатності № 232425 на ім`я позивача, яка містить наступний висновок: «На підставі аналізу наявної первинної медичної документації в філії № 1 КНП КДЦ на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що л/н № НОМЕР_1 з 06 вересня 2018 року по 12 вересня 2018 року (7 днів) виданий необґрунтовано на весь період та за минулий час (тобто 07 вересня 2018 року) з порушенням пунктів 1.3, 5.1.4, 5.1.5 Положення № 189, пунктів 1.7, 1.9 Інструкції № 455 та Наказу № 110», що було встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2021 року по справі № 640/15272/20, яке набрало законної сили, і яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання дій протиправними; визнання протиправним і скасування індивідуального акту. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівників від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Статтею 233 КЗпП України передбачена можливість працівника звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення-в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Місцевий суд вірно зазначив, що встановлені обставини справи надають змогу встановити, що відповідачем було дотримано положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України, зокрема це підтверджується тим, що за медичною допомогою позивач звернувся вже після того, як відповідачем було видано оспорюваний наказ та листок непрацездатності визнаний Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві виданим необґрунтовано. Доводи апеляційної скарги спрямовані на те, що ОСОБА_1 в період часу зафіксованому в актах про відсутність на робочому місці відвідував особисто будівельні майданчики, на яких відповідач виступає підрядником за відповідними договорами, не підтверджені належними доказами та суперечать посадовим обов`язкам позивача, як радника директора з питань комплектації будівництва, що було вірно встановлено судом першої інстанції. Таким чином, посилання апелянта на поважність причин відсутності на робочому місці не приймається до уваги. Доводи з приводу відсутності ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваним наказом спростовуються актом від 06 вересня 2018 року (а.с. 60 т.1), згідно якого 06 вересня 2018 року об 10:35 год. позивач ознайомившись з наказом відповідача за № 446-к від 06 вересня 2018 року, відмовився від підпису про ознайомлення з цим наказом Крім того, не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що збори профспілкової організації для вирішення подання про розірвання трудового договору з працівником не проводились, оскільки спростовуються витягом з протоколу засідання Первинної профспілкової організації відповідача від 06 вересня 2018р. (а.с. 62 т. 1), згідно якого профкомом було надано згоду на звільнення позивача з роботи з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. З огляду на вказане, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях відповідача відсутні порушення законних (трудових) прав позивачапри звільненні. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «07» червня 2022 року. Головуючий Судді: