Постанова 4824 № 755/6672/23

справа № 755/6672/23 провадження № 22-ц/824/11164/2023 головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Сенс Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння. Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на двокімнатну квартиру, загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 32,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на даний час належить ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_1 , за яким у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на квартиру, відчужувати вказану двокімнатну квартиру, загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 32,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 : вчиняти дії по розпорядженню даною квартирою зі зняттям з реєстраційного обліку та виселенню всіх її мешканців, у тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування, передавати в іпотеку, проникати у квартиру без згоди позивача, вселяти інших осіб, користуватися будь-яким способом квартирою без згоди позивача; заборонити ОСОБА_1 здійснювати дії щодо відключення від електричних мереж, газопостачання, комунікацій квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовувала тим, що у даному позові позивач заявляє вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а зокрема щодо квартири, яка була придбана відповідачем у справі на електронних торгах та яка, на думку позивачки, незаконно вибула з її володіння, на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому був визнаний таким, що не підлягає виконанню, згідно відповідного судового рішення. Як зазначала позивачка, теперішній власник квартири, здійснює усі дії, в тому числі й протиправні, задля виселення позивачки з даної квартири та вселення у неї орендарів, а також стверджує, що вказана квартира в подальшому буде продана третім особам. На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення її позовних вимог, так як квартира, що є предметом вказаного спору, може бути відчужена іншим особам, в тому числі і добросовісним набувачам, що сприятиме затягуванню розгляду даної справи та фактично обмежить право позивачки на ефективний судовий захист. На підставі викладеного, заявниця звернулась до суду із даною заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Сенс Банк» про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Накладено арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Горлевий Д.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позовпро витребування майна з чужого незаконного володіння є штучним для перешкоджання можливості реалізації права власності ОСОБА_1 , а з висновків Верховного Суду у справі № 755/5232/19 за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації квартири, вбачається, що спір між сторонами вирішений (поданий позов не має предмету), а скасування виконавчого напису, на який посилається позивач у позові як на свою головну підставу, не наслідує за собою незаконності набуття права власності ОСОБА_1 . Зазначає, що навіть якщо б позивачка визнала електронні торги та всю процедуру продажу квартири незаконними, вона б змушена була сплатити її вартість. Саме через невиконання кредитного договору квартиру було реалізовано на законних торгах та придбано ОСОБА_1 . Витрачені ОСОБА_1 на придбання квартири на електронних торгах кошти фактично пішли на погашення заборгованості позивачки по кредитному договору перед банком. Вказує, що на підтвердження необхідності забезпечення позову та на підтвердження реальної наявності спору та предмету позову стороною позивача не було надано суду жодних належних, достовірних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість виконати у майбутньому рішення суду та взагалі можливість такого ухвалення без закриття провадження у справі. 26 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника заявника ОСОБА_2 - адвоката Лінника М.А., який просить апеляційну залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру, на підставі якого було реалізовано на електронних торгах вказане нерухоме майно був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, а отже позивач має право заявити вимогу про витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння, яка була реалізована не в порядку виконання судового рішення, а на підставі виконавчого напису, який в подальшому визнано судом таким, що не підлягає виконанню. Отже, таке майно може бути витребуване у відповідача ОСОБА_3 , оскільки вибуло з володіння ОСОБА_2 поза її волею. У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Лінник М.А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник ОСОБА_1 - адвокат Горлевий В.І. просив задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Представник третьої особи АТ «Сенс Банк» - адвокат Подольський А.Ю. просив задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із предмету та підстав спору, який виник між сторонами та співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову із заявленими вимогами, а отже вважав обґрунтованими підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як убачається із змісту позову, позивачка його обґрунтовує тим, що 11 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено договір іпотеки № 02-10/2829, згідно з умовами якого квартиру АДРЕСА_3 , передано в іпотеку банку на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 11 жовтня 2006 року № 10-29/2534. 31 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. видано виконавчий напис № 13371, відповідно до якого звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_2 19 жовтня 2018 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М. про відкриття виконавчого провадження. 23 жовтня 2018 року на підставі виконавчого напису № 13371, який видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 31 серпня 2018 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Яцишиним А. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , власником якої була ОСОБА_2 14 грудня 2018 року ДП «СЕТАМ» на підставі заявки приватного виконавця Яцишина А.М. квартира була реалізована переможцю торгів ОСОБА_1 . У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації квартири (справа № 755/5232/19). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_2 , оформлені Протоколом проведення електронних торгів № 381739 від 11 січня 2019 року. Постановою Київського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 4 грудня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року залишено без змін. У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ "Альфа-Банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено, вирішено визнати виконавчий напис, вчинений 31 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., зареєстрований в реєстрі за № 13371, таким, що не підлягає виконанню. Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу А "Альфа-Банк" залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року залишено без змін. У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, до якого також подала заяву про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на двокімнатну квартиру, загальною площею 46,6 кв.м , житловою площею 32,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на даний час належить ОСОБА_1 . Необхідність забезпечення позову обґрунтовувала тим, що у даному позові позивач заявляє вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а зокрема щодо квартири, яка була придбана відповідачем у справі на електронних торгах та яка, на думку позивачки, незаконно вибула з її володіння, на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому був визнаний таким, що не підлягає виконанню, згідно відповідного судового рішення. Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення, або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як убачається із матеріалів справи, між позивачкою та відповідачем існує спір щодо нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , про що свідчить звернення позивачки до суду з цим позовом про витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння, яка була придбана відповідачем у справі на електронних торгах та яка, на думку позивачки, незаконно вибула з її володіння на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 755/13070/20 визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, предметом позову у даній справі є витребування квартири АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння. Враховуючи те, що предметом даного позову є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, оскільки невжиття зазначених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Колегія апеляційного суду також погоджується із висновком суду першої інстанції, що накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами. Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову твердження представника відповідача про те, що судова практика свідчить, що майно не може бути витребувано у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 , оскільки правомірність пред`явлення даного позову та наявність підстав для його задоволення оцінюються судом при розгляді спору по суті. Також, колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості, у тому числі тотожності позовних вимог із позовними вимогами у справі № 755/13070/20 за позовом ОСОБА_2 до АТ "Альфа-Банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, які на думку представника відповідача були предметом розгляду у справі № 755/5232/19 за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів з реалізації квартири, та яким Верховним Судом було надано оцінку перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення. За наявності обставин щодо зловживання заявником процесуального права, інша сторона не позбавлена права звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення. Відповідно до ч. 6 ст.154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. За таких обставин, висновок суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є законним та обґрунтованим. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. Посилання у апеляційній скарзі на те, що заява позивачки ґрунтується на припущеннях і не підтверджена належними доказами про намір відповідача відчужити спірну квартиру, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки підставою для забезпечення позову є саме наявність обґрунтованих ризиків можливості здійснення відповідачем дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими та застосовуються тільки на період розгляду справи судом. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суд першої інстанції не містить в собі жодних наведених позивачем належних підстав позову та обґрунтувань необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки на законність постановленої ухвали не впливають. Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що у суду першої були наявні підстави для задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у виді арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба