Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/1789/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2023 року м. Чернівці Справа № 726/1789/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач: акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», відповідач: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2023 року, ухваленого під головуванням судді Байцар Л.В., дата складання повного тексту рішення невідома, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 8 312,34 грн. Вказувало, що фактом приєднання боржника до умов Типового договору розподілу природного газу є фактичне споживання газу та сплата за його розподіл. Відповідач споживала природній газ на об`єкті газоспоживання, який приєднаний до газорозподільної мережі і їй надавалась послуга з розподілу природного газу, однак не виконала взяті на себе зобов`язання по своєчасному розрахунку за послуги з розподілу природного газу, встановлені абз.2 п.6.6. розділу IV Типового договору, а тому у період з січня 2020 року по жовтень 2022 року, допустила заборгованість у розмірі 8 312,34 грн. Заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2023 року позовні вимоги АТ «ОГС «Чернівцігаз» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «ОГС «Чернівцігаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 8 312,34 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Із вказаним рішенням сторона відповідача не погодилася та оскаржила його в апеляційному порядку, вважає останнє незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Провадження №22-ц/822/703/23 В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог АТ «ОГС «Чернівцігаз» відмовити. Вказує, що в матеріалах справи відсутні: ліцензія щодо господарської діяльності з розподілу природного газу, підписана відповідачкою заява приєднання за встановленою формою до умов Типового договору розподілу природного газу або рахунок за надані послуги, який оплачений ОСОБА_1 . Наголошує, що саме власник або наймач, який уклав договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт, несе відповідальність за порушення правил постачання природного газу, що подається у належні споживачу на праві власності чи користування об`єкти. При ухвалені рішення місцевий суд не вірно дослідив і оцінив докази, які надані позивачем, а саме: витяг із персоніфікованих даних побутового споживача природного газу та його об`єкта, підключеного до газорозподільної системи Оператора ГРМ за адресою - АДРЕСА_1 , в якому власника житлового будинку (будинків) не вказано, а власником майна по вказаній адресі є ОСОБА_3 , що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до наступних висновків. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на підставі досліджених у своїй сукупності доказів по справі виходив з того, що відповідачем не виконано зобов`язання згідно умов Типового договору розподілу природного газу та не проведено розрахунки за надану послугу з розподілу природного газу в розмірі, строки та порядку, визначених цим договором добровільно. Вказане рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає в повній мірі. Судом встановлено наступне та підтверджується матеріалами справи. З копії витягу про державну реєстрацію прав Чернівецького КОБТІ №27764458 від 25.10.2010 року вбачається, що ОСОБА_3 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 16.09.2010 року (а.с.65, 113). З довідки ВІС ДМС в Чернівецькій області від 07.12.2022 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 23.02.1999 року (а.с.22). Довідкою про розрахунок боргу ОСОБА_1 встановлено, що заборгованість за послуги з розподілу природного газу складає 8 312,34 грн (а.с.17-18). Відповідно до витягу з персоніфікованих даних побутового споживача природного газу та його об`єкта, підключеного до газорозподільної системи Оператора ГРМ за адресою вбачається: об`єкт газоспоживання жилий будинок; місцезнаходження об`єкта АДРЕСА_1 ; ЕІС-код 56ХМ40А563255174; особовий рахунок НОМЕР_2 ; особа, яка зареєстрована по даній адресі ОСОБА_1 ; опалювальна площа 139,8 кв.м.; газові прилади плита газова 2шт, 2-конт котел 1 шт, конвектор 1 шт; лічильник газу тип ВІЗАР G4 №0196451, 2010 року випуску (а.с.19). З листа Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради №16/02-10/706 від 07.06.2023 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання 7 осіб (а.с.148). Згідно з листом Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради №Г-33/21/02-13 інф від 08.06.2023 року за адресою АДРЕСА_1 з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року нараховувались пільги з оплати ЖКП на загальну суму 31 611,86 грн (а.с.152). З листів Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради №М-956/21/02-12 від 12.07.2023 року та №М-966/21/02-12/18 від 18.07.2023 року крім іншого, вбачається, що ОСОБА_1 як багатодітній сім`ї були нараховані пільги з оплати ЖКП за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року та з 01.01.2021 року по 30.06.2021 року, також пільги були нараховані на оплату послуг з постачання та розподілу природного газу (а.с.154, 163). Так, АТ ОГС «Чернівцігаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, тобто є оператором газорозподільної системи. Частиною 3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини. У статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу наведено терміни, які вживаються в такому значенні: ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNR; суб`єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач; оператор газорозподільної системи це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Відповідно до ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Стаття 38 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу. Стаття 40 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним. Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Відповідно до п.5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу. Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ). Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Згідно з п.п.3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу. Крім того, згідно з п.7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498. Пунктом 1.3 зазначеного типового договору (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1(для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. За змістом п.2.1 типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Відповідно до п.2.3. договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися ЗУ «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в будинковолодінні по АДРЕСА_1 , за вказаною адресою відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , а з нарахованих пільг на послугу з розподілу природного газу вбачається споживання, в тому числі і ОСОБА_1 , природного газу починаючи з січня 2020 року і по жовтень 2022 року, за вказаною адресою відповідач також користувалася пільгами, отже можна дійти висновку, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу, який надається позивачем саме на спірну адресу. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг. Це узгоджується із висновками, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 639/10591/14-ц; від 17.01.2019 року у справі № 486/156/17. Зазначене вище свідчить про те, що між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу розподілу природного газу. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За приписами ч.3 ст.156 ЖК України члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. Відповідно до ст.5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить серед іншого, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пунктом 5 ч. 2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Таким чином споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №638/11589/15-ц. Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «ОГС «Чернівцігаз», об`ємів споживання відповідачем природного газу. Розрахунок вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не спростований. Довід апеляційної скарги про те, щодо відсутності ліцензії у позивача на здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог Закону НКРЕКП постановою від 16 лютого 2017 року № 201 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та постановою від 30вересня 2015 року № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем. Згідно з постановою НКРЕКП № 856 від 29.06.2017 року АТ «Чернівцігаз» отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Чернівецької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Чернівцігаз». Тобто, АТ «Чернівцігаз» є єдиним оператором газорозподільної системи, який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів на зазначеній території. При цьому, інші суб`єкти господарювання не зверталися та не отримували ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Чернівецької області. Відповідно до положень пункту 1.3 «Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП» (затвердженого постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548) видача ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття НКРЕКП рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі. Тобто, набуття здобувачами ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з дня оприлюднення НКРЕКП прийнятих нею рішень про видачу ліцензії на її офіційному вебсайті www.nerc.gov.ua. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін. Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Лисак І.Н. Судді: Височанська Н.К. Половінкіна Н.Ю.