Постанова 4855 № 320/3314/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3314/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року (повний текст складено 18 жовтня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області №55 від 08.03.2022 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Київській області №45 о/с від 09.03.2022 в частині звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1. ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського РУП старшого сержанта поліції ОСОБА_1; - поновити на службі старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського РУП; - стягнути з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10000,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного правопорушення, службове розслідування проведено поверхнево, без врахування його пояснень за наявності розбіжностей між викладеними в розслідуванні даними та фактичними обставинами. Апелянт стверджує про безпідставність висновку службового розслідування щодо відсутності позивача на роботі в період з 24.02.2022 по 08.03.2022. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась порушенням позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», підзаконних нормативних актів та Присяги працівника поліції, що виразилось у невиході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 та стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання та свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції, що підтверджується наказом ГУ НП в Київській області від 01.02.2021 №26 о/с (а.с.111 т.1). 23.02.2022 позивач, по сигналу «тривога» прибув до відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП В Київській області, де ніс службу згідно дислокації, де отримав пістолет ПМ - НОМЕР_1 два магазини та 16 набоїв на постійне несення/зберігання, що визнається сторонами. На підставі доповідної записки начальника Бучанського РУП ГУ НП в Київській області полковника поліції Ткача А., адресованої Начальнику ГУ НП в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, в тому числі ОСОБА_1 (а.с.143-145 т.1) наказом ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №288 призначено службове розслідування та створено відповідну дисциплінарну комісію (а.с.141-142 т.1). За результатами проведеного службового розслідування складено висновок, затверджений начальником ГУ НП в Київській області 08.03.2022 (а.с.22-185 т.2), відповідно до якого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Однак, у порушення вимог ст.64 Закон України «Про Національну поліції» на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях не прибув, зокрема, ОСОБА_1 , внаслідок чого було підготовлено відповідний акт та доповідну записку з метою проведення службового розслідування. Дисциплінарною комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, в тому числі і поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського РУП старший сержант ОСОБА_1 . Комісія дійшла висновку, що в діях поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, внаслідок чого запропоновано позивача звільнити зі служби в поліції. Пунктом 38 наказу ГУ НП в Київській області від 08.03.2022 №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» вирішено, зокрема, за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (а.с.121-140 т.1). Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с «По особовому складу» відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області (а.с.241 т.4). Вважаючи застосування до позивача дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення зі служби протиправним, останній звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач самоусунувся від виконання службових обов`язків у період воєнного стану в державі, а відтак, висновок відповідача про відсутність ОСОБА_1 на службі без поважних причин є обґрунтованим, а оскаржувані накази правомірними. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до ч.1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських, зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1, 2 статті 19 Закону №580-VIII). Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Колегія суддів наголошує на тому, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов`язується із захистом Держави, її громадян. Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно статей 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції. Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі. Адміністративний суд, в силу вимог ч.3 ст.2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності (а.с.62-65 т.3). Статтею 24 Закону № 580 встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон №1932-ХІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону № 1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Частиною 1 та 2 статті 12 Закону № 1932-XII передбачено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством. Відповідно до ст. 12 Розділу IV Закону України "Про національну безпеку України" сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику. Разом з тим, відповідно до ч. 4 статті 18 Розділу IV Закону України "Про національну безпеку України" Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. У постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа № 21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. У статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" наведено текст присяги працівника поліції: "усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв`язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягненні у виді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а. Виходячи з положень Наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" та статті 24 Закону № 580-VIII, всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі, і завдання щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Отже, з 24.04.2022 позивач був безпосередньо підпорядкований начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області. В матеріалах справи наявні копія акту від 08.03.2022 про не вихід на службу без поважних причин, зокрема, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського РУП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Колегія суддів звертає увагу, що з заслуханих у судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_2 вбачається, що станом на 24.02.2022 позивач ніс службу в м.Буча Київської області та здійснював оформлення дорожньо-транспортної пригоди, за участі транспортного засобу ОСОБА_2 . На підтвердження обставин щодо виконання позивачем своїх службових обов`язків в період з 24.02.2022 по 25.02.2022 позивачем подано витяги з системи ІПМП Армор та копію розстановки нарядів груп реагування патрульної поліції ВП №1 Бучанського РУП з 08:00 24.02.2022 по 08:00 25.02.2022, а також рапортом про виконання позивачем завдань по події 24.02.2022 о 17:35, фотокопією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №040380, складеного позивачем відносно ОСОБА_2 (а.с.32-33, 37, 67, 220 т.3). Наведене спростовує доводи відповідача, що період невиходу позивача на службу без поважних причин розпочався з 24.02.2022. Разом з тим, позивач самостійно визнає, що 02.03.2022 він залишив місце дислокації підрозділу з метою вивезення родини та разом із табельною вогнепальною зброєю поїхав до Житомирської області, де перебував, поки не дізнався про своє звільнення. Обставина щодо відсутності позивача за місцем несення служби та перебування в Житомирській області підтверджується, зокрема, формою №18 карткою-замісником від 04.03.2022, відповідно до якої Відділенням поліції №1 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області прийнято від позивача на зберігання пістолет ПМ-9мм (а.с.19 т.1). В той же час, незважаючи на введення в України воєнного стану та встановлені, у зв`язку з цим, особливості, визначені ст.24 Закону України «Про Національну поліцію», будь яких доказів на підтвердження звернення позивача із відповідним рапортом на ім`я керівника ГУНП в Київській області про залишення місця дислокації підрозділу та отримання від нього дозволу для такого залишення місця дислокації підрозділу до суду надано не було. Щодо доводів позивача про те, що начальником ВП №1 Бучанського РУП ГУНП у Київській області Лобасом В.С. надано усний дозвіл на вивезення сім`ї, то в силу ст.24 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідними повноваженнями наділений виключно керівник ГУНП в Київській області, а не начальник відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області. Стосовно наданих позивачем скріншотів з переписки у месенджері WhatsApp, колегія суддів зауважує, що переписка у месенджері не є офіційним способом доведення службової інформації. Доказів протилежного матеріали справи не містять, зокрема, наказів чи внутрішніх розпоряджень щодо смс-листування. Викладене свідчить про відсутність у позивача належного дозволу керівника ГУ НП в Київській області на залишення місця несення служби та звільнення від виконання обов`язків поліцейського за місцем дислокації. Допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в якості свідка начальник ВП №1 Бучанського РУП ГУНП у Київській області ОСОБА_3 підтвердив, що він не є особою, уповноваженою надавати дозвіл на залишення поліцейськими місця своєї дислокації. При цьому, з акту про відмову від надання письмових пояснень від 08.03.2022 вбачається, що дисциплінарною комісією у телефонному режимі повідомлялось окремим поліцейським, в тому числі і позивачу, та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ НП в Київській області для надання пояснень по факту невиходу на службу, однак останні у телефонному режимі повідомили, що прибувати для написання письмових пояснень не будуть (а.с.148-149 т.1). Також матеріали справи містять письмові пояснення співробітників Бучанського РУП ГУ НП в Київській області щодо відсутності на службі поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського РУП старшого сержанта поліції ОСОБА_1, датовані 08.03.2022 (а.с.150-250 т.1, 4-21 т.2). Колегія суддів враховує надані в судовому засідання пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили що відповідні письмові пояснення ними давались 12.03.2022 та щодо обставин проставлення на них дати « 08.03.2022» вони не обізнані. Позивач стверджує, що будь-яких телефонних дзвінків із повідомленнями про проведення щодо нього службового розслідування ним не отримувалось та про факт проведення службового розслідування він не був обізнаний, зазначаючи, що відповідні акти про невихід на службу та відмову в наданні пояснень складені неправомірно. Колегія суддів зазначає, що складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів є кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст.366 КК України, однак жодних доказів щодо звернення позивача до правоохоронних органів щодо складання посадовими особами відповідача завідомо неправдивих актів позивачем до суду надано не було. Натомість, невихід позивача на службу за місцем дислокації до Бучанського РУП ГУНП в Київській області з 02.03.2022 по 08.03.2022, для виконання службових обов`язків підтверджується матеріалами справи та визнається позивачем. На переконання колегії суддів, наведене свідчить про безвідповідальне ставлення останнього до долі тих осіб, які перебували на території Київської області та які опинились у безпорадному стані, потребуючи надання допомоги після обстрілів, переміщення в укриття до та під час бомбардувань території міста, супроводу поранених, надання гуманітарної допомоги тощо. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних належних доказів того, що його сім`я опинилась у безпорадному стані або стані небезпечному для життя та здоров`я, а відтак не могла самостійно виїхати за межі міста Бучі, а сам факт військової збройної агресії російської федерації проти України та наявність загрози цивільному населенню не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця дислокації підрозділу, в якому позивач проходив службу. Поліцейський не наділений повноваженнями самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміни підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу належного керівника. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов`язків в частині самоусунення від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Київської області, а також самовільного залишення території дислокації підрозділу позивачем. Тож, колегія суддів вважає правильним висновок службового розслідування, який був сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому колегія суддів вважає, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Київській області, тому позов задоволенню не підлягає. Щодо посилання позивача на порушення процедури проведення службового розслідування, то за практикою, що склалася, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення". Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18. На переконання колегії суддів, з урахуванням встановлених обставин, повне дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування не могло вплинути на суть прийнятого суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказів, з огляду на підтвердження факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в ГУ НП в Київській області. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма